Війна в твоїй голові
Загибель солдатів на сході, розстріляні міста, зради у найвищих ешелонах влади – моторошні новини потоком ллються на нас з екранів телевізорів, новинних сайтів, соцмереж. Як в умовах інформаційної бійні відокремити правду від провокації, припинити паніку і стати корисним?
Битва за свідомість
Те, що проти України ведеться інформаційна війна, вже ні у кого не викликає сумнівів. Хоча нині правильніше буде говорити вже про інформаційний супровід справжньої війни. Та як не крути, весь цей жах виріс із того, що чужа пропаганда не один рік засівала брехнею голови українцям, особливо в Криму та на сході.
«Ця інформаційна війна розширює старі політичні міфи, які добре вкорінені в пам’яті українців,– пояснює Світлана Матвієнків, доцент кафедри політології Прикарпатського університету. –Радянська міфологія настільки поширена у східних і південних регіонах, що її дуже важко викорінити. Це насамперед міф про розподіл України на ворогуючі схід та захід. Все це результат планомірної тотальної брехні, яка розробляється ідеологами Кремля, транслюється телебаченням й поширюється усіма можливими шляхами на східні області, а особливо в Крим».
Основні її тези: Майдан очолили українські фашисти. Україною керують спонсоровані США та ЄС політики й нацисти. Вони хочуть примусити весь схід і південь говорити українською мовою. Також увага акцентується на розбіжностях у зовнішньополітичному вимірі. Критикується ЄС та НАТО, висвітлюються плюси Митного союзу, таким чином зачіпають міф про «дружбу братніх народів». А введення російських військ на Кримську землю оправдовувався ще одним міфом про те, що Крим – «ісконно русская зємля».
Вам ці тези видаються смішними, а спробуйте подивитися на них з точки зору мешканця сходу, якого «годували» цим все життя. Не усі ж там чіпляли на себе георгіївські стрічки за гроші.
«Треба розуміти, що головна мета інформаційних війн – дискредитація і деморалізація опонента, а також формування необхідної суспільної думки (як правило, негативної) з того чи іншого приводу, – каже Матвієнків. – Створення таких умов, аби противник знищував сам себе, щоб послабити його моральні і матеріальні сили».
Росія веде свою інформаційну війну проти України усіма можливими методами й на усіх напрямках. Спеціально підготовлені експерти виступають в міжнародних ЗМІ, де тиражують усі кремлівські тези щодо агресивності теперішньої влади. На щастя, світ уже їм не надто вірить. Цим же їхні ЗМІ зомбують власний народ і, що страшніше, – частину нашого. Скільки правди в їхніх новинах – немає різниці. Головне донести, що українські фашисти вбивають мирних людей. Росія – єдина, хто може помогти.
Брехня ховається погано
Напевно, вже нікому не треба розказувати, що російська пропагандистська машина не просто маніпулює фактами, а відверто бреше. Думаєте, якщо не дивитеся російські канали і не читаєте їхні сайти, це вас не зачіпає? На жаль, «фальшиві» новини просочуються скрізь, через неуважність чи щось інше. Їх передруковують наші сайти чи поширюють друзі у соцмережах.
Фото дівчинки, яка плаче над тілом розстріляної матері. Перша людська реакція – сльози і злість. І не важливо, що з одного боку барикад від такого готові руками роздирати «терористів-сеператистів», а з другого – українських військових. Важливо, що градус агресії виріс. А якщо відкинути емоції і копнути трохи глибше? Виявляється, це просто кадр із фільму «Брестська фортеця» 2010 року випуску.
Українські активісти вже давно працюють над викриттям таких «сенсацій». Для прикладу, ще 2 березня з ініціативи випускників і студентів Могилянської школи журналістики було створено сайт «StopFake».
«Бійці нацгвардії підбили російський танк» – відео з таким підписом шириться інтернетом. Команда ресурсу доводить, що його знято у Сирії у 2012 році. «Українська армія розстрілює село під Слов’янськом запальними снарядами» – підпис такий, а от відео, яке це ілюструє, знято в Іраці в 2004 році. А от просто неймовірний фейк – фото солдата, який готується впитися зубами у відірвану руку, і підпис «укр їсть руку кацапа». Насправді це фото собі на пам’ять у 2008 році зробив художник-реквізитор фільму «Ми з майбутнього», а відірвана рука – муляж.
Фейки можна перераховувати до безкінечності. Нам же головне зрозуміти, як відрізнити їх від правди. Команда ресурсу дає чіткі рекомендації.
Найлегше розрізнити фотофейк – перетягуємо картинку у стрічку пошуку «Googlе». Таким чином шукаємо оригінал і дивимося, які саме події зображені на фото.
Відеофейк – з цим важче, просто у пошук не заб’єш. Перш за все, якщо ви дивитеся відео через вбудоване вікно «YouTube» на якомусь сайті, перейдіть на сам «YouTube» і подивіться на дату публікації. Для прикладу, таким чином легко перевірили, що відео, де Яценюка і Турчинова на цьогорічному Дні перемоги освистали у Києві, насправді знято у 2013 році, коли вони «натрапили» на прихильників компартії. Але таких явних проколів зазвичай мало.
Якщо в назві відео вказана свіжа дата, а ролик не один раз перезаливали, є велика імовірність, що це підробка. Подивіться ролик з найбільшою кількістю коментарів, можливо, хтось з коментаторів бачив оригінал і навіть розмістив на нього посилання. А ще опишіть ключовими словами те, що бачите на відео, і введіть їх у пошуковик. Так вдалося вияснити, що звернення матері вбитого солдата до української влади насправді нарізка зі звернення цієї жінки до Путіна.
Це найелементарніші речі, які вам під силу зробити. А потім таке викриття варто ще й серед друзів поширити.
Інфоманам потрібна дієта
Якщо відкинути ту всю брехню, то стане легше, та чи набагато. Бо ж і перевірені новини зі сходу дуже тривожні. Там – смерті, розрухи, засилля найманців. Наша реакція – скорбота, біль і лють. Як взяти себе в руки?
Минулої неділі у Франківську на «Відкритому університеті» якраз і читали лекцію на цю тему.«Наш організм абсолютно не заточений під такі кількості інформації, – каже лектор – психолог Наталія Мухітдінова. – Її багато і вона суперечлива. Зараз тривожність виросла у рази, люди хвилюються, погано сплять, загострюються захворювання. Ще більша небезпека – душевні втрати, бо ж інвалідом можна бути не тільки тому, що у вас нема руки чи ноги, а нема куска душі – того, де мало б жити милосердя чи прощення».
Рецепт ліків короткий, але до виконання – не простий. Перше, каже психолог, – це інформаційна дієта. Не треба постійно переглядати новини, раз чи два на день перечитали і все. «Повірте, якщо нас будуть бомбити, то ми про це дізнаємося першими, а вже потім про це напишуть сайти», – навіть жартує Мухітдінова.
Друге – праця. Краще займіться чимось корисним. І третє – це тепле довірливе спілкування в колі друзів на теми, які вас об’єднують, бажано не політичні. «Сьогодні так багато рухів, які закликають людей до спільної роботи, тому що інстинктивно організм прагне здоров’я, він не хоче, щоб його щось травмувало, – пояснює психолог. – Тому люди і виходять на вулиці, роблять колосальні велопробіги, як це було у Франківську в суботу».
З іншого боку – як же так, там люди гинуть, а я не читаю про всі деталі цих трагедій, бо бережу свою психіку? «А чим ви, втративши своє психологічне здоров’я, допоможете цим людям чи їхнім рідним?, – риторично запитує психолог. – Краще підіть заробіть гроші і перерахуйте тим сім’ям. Зрештою, рано чи пізно все закінчується, закінчиться і ця війна. І нам треба буде будувати свою державу».
Бережіть себе. І ще – все у нас буде добре!
