Як «едельвейси» Павло, Ігор і Валентин стримують росіян у безіменній посадці на Сіверському напрямку (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Військові кореспонденти Радіо Свобода отримали можливість спостерігати за роботою аеророзвідників 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», які працюють на Сіверському напрямку.

Військові розвідують територію, вистежують російських солдатів та їхню техніку. Вражають цілі самостійно за допомогою скидів з дронів, FPV-дронів, а також корегують роботу артилерії. На позиції підрозділу кореспондентів Радіо Свобода везуть у нічний час, тоді найбезпечніше переміщуватись, показує Радіо Свобода.

Авто на великій швидкості проноситься вулицями зруйнованого Сіверська.

Звідси до лінії боєзіткнення – близько 10 км. Колись це умовно була безпечна відстань, але не в часи FPV-дронів. У той самий час, коли ми їдемо через містечко, на сусідній вулиці російський дрон прилітає в авто, результат – усі в авто «300-ті» (поранені). Ми про це дізнаємось вже на позиціях, куди прямуємо.

Коли стає цілком темно, водій одягає прилад нічного бачення, ми їдемо в повній темряві. Наш пікап підʼїжджає до місця зустрічі. На польовій дорозі ледь мерехтить червоний ліхтарик, який ледь видно за декілька метрів. Водій швидко передає військовому, який нас зустрічає, потрібне спорядження, ми швидко перебігаємо декілька десятків метрів і спускаємось у бліндаж.

Це дуже маленька землянка десь у безіменній посадці біля Сіверська, декілька квадратних метрів. Тут тісно, змінюємось із колегою, щоб працювати і не заважати військовим.

На фото: екіпаж FPV-дрона зараз шукає російську піхоту, яку виявила аеророзвідка перед цим. Сіверський напрямок, 31 січня 2025 року.

FPV-дроном керує 21-річний Валентин. У цивільному житті він працював у Чехії. Коли розпочалась повномасштабна війна, повернувся в Україну, але через вік його не призивали. Лише через рік Валентин зміг підписати контракт і долучитися до війська. Це нічний FPV. Зараз він шукає російську піхоту.

Запитую у Валентина, чи памʼятає він 24 лютого 2022 року? – «Я був саме в Чехії. Страшний день, дуже страшний день був. У мене дуже багато друзів було військових, дуже було моторошно. Ну, і відразу була така думка, що треба їхати додому. Треба їхати додому, щось робити, не сидіти. Треба захищати свою батьківщину».

Поруч із Валентином Павло готує ще один дрон. Йому 22 роки, він теж працював за кордоном. З початком повномасштабної війни повернувся в Україну і підписав контракт із ЗСУ.

На поличці у бліндажі чекають свого часу дрони.

«О, як сороконіжка», – сміються хлопці, обмотуючи в чотири руки скотчем батарею до дрона. «Найпотрібніша річ на війні, армований скотч», – продовжують сміятися. хлопці.

Павло виносить дрон на зовні, швидко підʼєднує контакти, і ми так само швидко повертаємось у бліндаж. FPV-дрон злітає вже без нас. Це – війна і тут буває різне: від «дурного прильоту» до ситуації, коли свій дрон може впасти й вибухнути через технічні негаразди.

Валентин уважно вдивляється в окуляри. Сіра картинка посадок, розбитих сіл у баченні нічного дрона час від часу «відвалюється» і сильно «сніжить». У російських військових, кажуть, стоять потужні системи РЕБ.

На фото: монітор, на якому видно, що бачить «дронщик» на нічному FPV.

«Є аеророзвідка, «мавіки» знаходять цілі, а ми вже за погодженням зі старшим командуванням виконуємо наш виліт. Потрібно 24/7 чергування як аеророзвідки, так і FPV-дронів. Щонайменше для того, щоб не дати ворогу підступити до нашої піхоти. Це мінімум. Це в принципі є основа, щоб не підпустити ворога до наших передових позицій....», – говорить Валентин.

«Перед цим я був теж на позиції – і 4 ворожих піхотинці вирішили вдень штурмувати нашу посадку. Їм це максимально не вдалося, вони спалилися ще раніше, як хотіли вирушити до нашої посадки, і ми їх зустріли в полі. Наша аеророзвідка зі скидами зустріла – і, відповідно, ми їх «привітали». За весь час, скільки ми тут перебуваємо, то вже орієнтуюсь на місцевості в принципі, по нашій зоні відповідальності – це так точно» – говорить Валентин про ситуацію на ділянці.

Російську піхоту військові не знаходять, натомість знаходять бліндажі військ РФ й відпрацьовують по них.

Зʼявляється вільна хвилина – й Валентин ставить воду для кави й чаю. У бліндажі на Сіверському напрямку, 31 січня 2025 року.

«Не вистачає нам оптоволокна, тому що ворог дуже активно використовує РЕБи, які, відповідно, перебивають і картинку, і управління, і це дуже заважає роботі», – відповідає Валентин на запитання, чого не вистачає, і запалює цигарку.

На жаль, українська армія відстає в технології оптоволокна, і на те є різні причини, кажуть військові.
 

Павло лягає трохи відпочити, поки аеророзвідка шукає цілі.

30-річний Ігор у Силах оборони – з літа 2022 року, до цього працював на птахофабриці. Тепер він – аеророзвідник. І на фото нічним дроном з тепловізійною камерою шукає переміщення противника у своїй зоні відповідальності.

Павло, Ігор і Валентин продовжують своє чергування в безіменній посадці десь в районі Сіверська. При виявленні російських військ вони зроблять все від них залежне, щоб їх зупинити. Як і в сотнях подібних посадок, розбитих селах і бліндажах зроблять їхні побратими.

Ми залишаємо позиції. У нічному небі біля Сіверська – тисячі зірок, а ти думаєш про те, чи немає десь там нічного російського дрона, і згадуєш усі нескінченні посадки за останні роки.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!