Як франківцям відрізняти фейкові новини і яку небезпеку вони несуть

Натрапити на неправдиву інформацію в сучасному світі – звична справа. Говорячи про інформаційну війну, фейки та провокації, варто не забувати аналізувати, перш ніж робити висновки.

Про медійний вплив, сортування інформації, обман та механізми впливу на аудиторію поговорили з директором громадської організації «Інститут постінформаційного суспільства» та радником на громадських засадах Міністра інформаційної політики України – Дмитром Золотухіним, пише Вежа.

– Дмитре, розкажіть про мету вашого візиту до Івано-Франківська.

– До Івано-Франківська мене запросили для того, щоб поговорити про фейки, боротьбу з ними, про те, яким чином вони впливають на інформаційний простір та що можуть зробити журналісти, блогери, котрі дотичні до формування контенту, для того, щоб з ними боротися. До того ж, поговорили на загальну тему «Журналістика в умовах гібридних загроз». Це вже мій другий  візит до Івано-Франківська. Перший був минулого року, тоді я представляв свій проект тренінгів для журналістів-блогерів. А цього разу ми подискутували про те, що вважати фейком та яким чином вони видозмінюються в українському інформаційному просторі, який вплив вони мають на свідомість людей та медіа.

«Неправдива інформація швидше поширюється, швидше знаходить свого читача»

– Що важливо знати кожному громадянину про фейки сьогодні? 

– У мене є певна візія, яку я просуваю. Вона стосується того, що дуже велику роль у сприйнятті інформації, особливо в українському суспільстві, відіграє емоційний бік, через постійні зміни у суспільстві. Спочатку був Майдан, болюча тема для нашого народу, оскільки ми знаходимося у перехідному часі. Потім була російська агресія, ми втрачали життя своїх братів та сестер, а це велике емоційне навантаження. По-третє, це внутрішні відносини у суспільстві, які стосуються того, що вони неоднорідні. У нас точиться дискусія про мову, про владу, як її контролювати, хто має здійснювати зміни у суспільстві: самі громадяни, чи уповноважені на це особи. Узагальнюючи все це, я можу сказати, що найбільшу шкоду наносить саме інформація, яка несе емоційний заряд. Через те, що цей емоційний заряд настільки діючий, під ним можна легко приховувати неправдиву інформацію. Людина першочергово реагує емоційно, тільки потім вона може поставити запитання: «Чи ця інформація правдива?», «Чи ці цифри не вигадані?», «Чи вони описують реальну ситуацію?». Це відбувається скрізь, не тільки в Україні. Є багато досліджень результатів виборів президента в США, які були наповнені цим феноменом.
 

Неправдива інформація швидше поширюється, швидше знаходить свого читача. Для цього всього є причини, по-перше, емоційні. Людям набридло жити в старому світі, їм не подобається якість їхнього життя, саме через це, вони готові реагувати емоційно, особисто мене це все веде до висновку, що на превеликий жаль, державні, або правоохоронні органи неспроможні відповідати на ці виклики. Ми не можемо вимагати від державних органів, щоб нас позбавили від неправдивої інформації, фейків, чи карати винуватців. Якщо ми це допустимо, то будемо ставати на шлях розвитку рсійської інформації, яка застосовує елементи заборон, примусу, яка саджає у тюрму за дописи у соціальних мережах. До речі, в Україні теж є досвід судових процесів, які побудовані на дописах у Вконтакті. Це не загальна тенденція, а поодинокі випадки, які скоріше є ексцесом виконавця.

«Людина першочергово реагує емоційно»

Якщо сама журналістська спільнота не буде опікуватися цією проблемою та підвищувати свої професійні стандарти, якщо кожен батько не буде думати в якому інформаційному світі живе його дитина, а кожен студент не буде думати у якому світі він хоче жити, то маніпулятивний світ цієї інформації буде продовжувати розвиватися, та буде перешкоджати нам будувати нове суспільство.

– Як порадите нашим користувачам вибирати інформацію? Як відрізнити правдиві новини від фейків?

– Ми не можемо вимагати від кожної людини бути експертом та знати інструменти перевірки інформації. Це було б наївно. Не можна очікувати від кожного лікування людей, чи спорудження будинків. Однак, кожен має нести власну відповідальність за те, що споживає. Так само, як кожен несе відповідальність за те, які напої вживає, яку їжу споживає. Я завжди кажу, що наш головний ворог – емоції. Коли ми бачимо заголовок, який спеціально побудований так, щоб нас зачепити, – робимо певне рішення, судження. Щойно ми відсуваємо цю реакцію трішки далі, даємо собі роботу. Ми просто лінуємося замислитися над цим, це стосується категорії критичного мислення. Ми даємо собі роботу поставити запитання: «Це правда, чи ні?», «Цей заголовок створений спеціально, щоб я прочитав матеріал і повірив?». Щойно ми починаємо ставити собі ці питання, відразу стаємо більш захищеними, незважаючи на те, правда там, чи ні. Це питання вже другорядне. Ми можемо помилятися, можемо сприймати інформацію, яка хибна, правдива, однак, коли даємо собі роботу поставити ці запитання, відсуваючи емоційну реакцію, даємо можливість своїй свідомості та мозку, якимось чином відреагувати. Далі – це все захисна реакція, людина свідомо приймає це рішення. Я вважаю, що це дуже проста порада, яку може виконати кожен.

Якщо ми будемо так вчиняти, значно підвищимо свою захищеність, підвищимо шанс суспільства дійти згоди. По прикладу соціальних мереж, я бачу як щодня з’являється інформація, яка призводить до конфлікту. Конфлікт, у свою чергу, призводить до руйнування можливості створити щось позитивне. Щойно ми будемо відсувати далі цей конфлікт, незважаючи на те, чи це буде російський вплив, агресія, чи мовне питання, це буде надавати шанс позбутися цієї проблеми. Це важкий шлях, але тоді буде шанс створити інформаційний простір, який не вимагає від нас гасити пожежу.

«Наш головний ворог – емоції»

– Можливо вже порівнювати інформаційну війну за часів Майдану і сьогодні? Що змінилося?

– Відбулася кардинальна зміна, яка полягає у тому, що своїми діями Росія повністю налаштувала українську аудиторію проти себе. Тобто, є дуже простий алгоритм прийняття рішень: якщо джерелом інформації є російський, або проросійський автор – це не правда. Багато хто, з лідерів громадської думки, говорить про те, яким чином можна чітко для себе визначити свою позицію. Ти дивишся на позиції того ж Медведчука, чи проросійських політиків, і робиш протилежне, обираєш протилежну позицію, тоді ти не помилишся. Це говорить про те, що прямі впливи вже неможливі. Українське суспільство вакциноване від російського інформаційного впливу. Спеціальні операції значно ускладнилася. Такою спеціальною операцією вважаю публікацію «Wall street journal» та багатьох інших джерелах, про програму примирення України з Росією. Вона полягає у тому, що ми маємо відмовитися від Криму, зголоситися на зміни в Донбасі на прямих умовах, тобто проведення виборів без вилучення російських вояків і терористів цієї території, відмовитися від європейської інтеграції.

Дуже багато людей з українського боку, організації котрі не були помічені в якихось зрадницьких позиціях, вони частково підтримуть ці тези. Не тому, що вони всі агенти, а тому, що це досить складна маніпулятивна структура, яка створює тренд обговорення, яка поширює інформацію безвідносно того яка поширюється інформація. Ми знаємо, що історія про розіп’ятого хлопчика брехня, але все одно її обговорюємо. Тому, так чи інакше, ми легітимізуємо цю тему у світі, ми про це говоримо. Саме це питання сьогодні для мене є дуже великою проблемою. Я розумію, як все це будується, я бачу ці механізми, проте я не бачу, як українська держава може на це впливати. Затулити рота будь-кому неможливо, це не вихід. Щоб створювати власні стратегії, просувати їх – потрібні ресурси, об’єднання та гроші.

«Своїми діями Росія повністю налаштувала українську аудиторію проти себе»

Гарячі конфлікти у нас ідуть на спад, конфлікт в інформаційному просторі йде на ескалацію і переходить на більш складніші щаблі, де найголовнішою проблемою є те, що широкому загалу це дуже важко пояснити. Широкий загал буде слухати прості відповіді на прості запитання, на кшталт: «Чи будуть підніматися ціни на тарифи, на продукти?», – їм це цікаво, їм не цікаво, що відбуваються будь-які спецоперації. Саме через це, людей буде важче захистити, оскільки вони не розуміють цього негативного впливу. Саме над цим я зараз і працюю.