Як хутровики із Тисмениці одягали олімпійську збірну України
Роком дебюту наших краян на «білих» Олімпіадах, певно, слід вважати 1980-й, коли на лід американського Лейк-Плесіда вийшла українська ковзанярка Віра Бриндзей. Виросла 28-річна спортсменка в Івано-Франківську, неподалік стадіону «Локомотив», де працював її батько.
Досягши перших успіхів, Віра Бриндзей перебралася у Київ. Її зірковим часом став чемпіонат світу 1977 року у Кейстоні (США). Тоді за результатами виступів на чотирьох дистанціях київська динамівка стала абсолютною чемпіонкою світу! Віра перемогла на дистанціях 500 і 1 000 м, була третьою на 1 500-метрівці і п’ятою на дистанції 3 000 м. Втім, на Олімпіаді наша землячка фінішувала лише 18-ю (1 500 м).
Через чотири роки у Сараєво змагався двоборець з Ворохти Олександр Просвірнін. 19-річний спортсмен випередив своїх колег по збірній СРСР і посів високу шосту сходинку. Цей результат і досі залишається найкращим серед наших спортсменів. Життя спортсмена трагічно обірвалося в 2009 році. Його тіло було знайдено в одній з столичних водойм.
Найближче до позначки, встановленої О. Просвірніним, підібралися представниці фристайлу – Юлія Клюкова і Олена Юнчик. На Олімпіаді в Нагано вони посіли відповідно 8 та 10 сходинку. Втім, розвинути свій успіх спортсменки не змогли. Юнчик незабаром травмувалася, а Клюкова після «бронзи» у фіналі Кубка світу в 2000-му розсварилася з наставниками збірної.
18-річна спортсменка відмовилася підписувати новий контракт, вимагаючи кращих умов для підготовки. Приміром, скаржилася Юлія, її екіпірували взуттям меншого розміру, через що навіть у мороз доводилося взувати черевики мало не на босу ногу... Шкода, бо Україна втратила надзвичайно талановиту спортсменку.
Несолодко доводилося на перших порах й іншим олімпійцям. На першу за часів незалежності Олімпіаду в Ліллехамер ворохтянці Василь Грибович і Дмитро Просвірнін вирушили з одним змагальним костюмом на двох. Відтак, одного з них просто не допустили до старту…
Зауважимо, на параді-відкритті Ігор-1994 українські спортсмени постали перед глядачами у головних уборах тисменицької хутрофабрики. Їх мали доповнювати теплі кожушки, але грошей на пошиття забракло. Отож, шапки доповнили… спортивні костюми, що виглядало доволі кумедно.
