"Як мене помножили на нуль", - історія прикарпатського пенсіонера, що мріяв про субсидію

Хвацький міністр соціальної політики з екрана телевізора не раз переконував, що для отримання субсидії на комунальні послуги не треба нікуди ходити. Жодних довідок, мовляв, подавати не треба, все це працівники соціальних служб виконають без нас.

Такі запевнення дуже балакучого міністра Розенка тішили не тільки мене, а й мільйони нужденних українців. Схилявся до думки, що той високопосадовець не на словах, а на ділі втілює в життя принцип «жити по-новому». «Який файний міністр, такого в нас ще не було, — тішила мене гадка. — То не брехлива Королевська».

Та минув місяць, а за тим і другий, і я перестав його порівнювати з ким-будь із «папєредніків», бо вже зарахував до них. Довіра до бадьорих обіцянок міністра впала нижче плінтуса, з-під якого чулися здружені голоси «папєрєдніків» і нинішніх міністрів уряду «камікадзе», яким вони себе назвали, так ніби і справді жертвують собою у патріотичному пориві...

Врешті, не дочекався, набрався мужності й пішов до «соціалки». Вичекав довгу чергу, а там мені повідомили, щоб я приніс декларацію про доходи — мою і членів сім’ї. Приніс, подав, держслужбовець сказала, що «вас багато, а я одна», отож чекайте, опрацюємо — повідомимо. Стримався, щоб не сказати щось різке у відповідь на це, бо під тим «чекайте!» минула вже більша частина мого життя.

Через якийсь час отримую листа із «соціалки». Відкриваю конверт, читаю: «Нами розглянуті і детально вивчені подані Вами документи і призначено Вам субсидіюѕ»
Ще не дочитав, а вже на радощах, мов окрилений, кричу дружині, яка з нетерпінням очікує від мене повідомлення:

— Ура! Є субсидія!

— Скільки?

Перегортаю сторінку й оголошую: 

— Призначено Вам субсидію в розмірі «нуль-нуль» гривень, «нуль-нуль» копійок!»

Ошелешений, впадаю в нерви! Хай їх шляк трафить з їхньою субсидією!

А жінка сполохано кричить:

— Тебе помножили на нуль! І нас також — на нуль!

Мовчу, стискую щелепи, щоб не чути було скреготу зубів. 

— І що з них візьмеш? — думаю. — Обіцяли субсидію і таки дали, не збрехали. Живемо ж по-новому...

Зустрічаю сусіда, теж пенсіонера, питаю про субсидію, каже, що дали одну гривню. А за бланки декларації про доходи заплатив три гривні. А ще, каже, є такі, які отримали копійки, по гривні, а то й по п’ять чи десять гривень. Щиро один одному поспівчували та погодилися, що нер-р-рви не витримують.

Далі підраховую. На субсидії в бюджеті зарезервовано 24 мільярди гривень. Яка величина субсидії припадає на одного громадянина? Якщо припустити, приміром, що таких «щасливців» серед українців знайдеться мільйон, то тоді на кожного з них припаде 24 тисячі. Ого! Жити можна. Але такого не може бути, інакше жаба задушить наших керманичів. А якщо розділити ті кошти на десять мільйонів, що малоймовірно, тоді кожному дістанеться по 2 400 гривень, або по 200 гривень на місяць. Але й тут жаба буде душити. 

Спиняюся на п’яти мільйонах нужденних — майже по п’ять тисяч гривень на кожного. Нормально з огляду на статистику. Сюди включать усіх — і помножених на нуль, і тих, кому приписали гривню, п’ять чи десять. Статистика це проковтне, і кошти спишуть на всіх, ще й вкрадуть, бо є з чого... І уряд прозвітує, що забезпечив субсидіями майже п’ять мільйонів нужденних.

На ділі ж той, хто отримує субсидію, повертає її тому, хто дає. А хіба не краще було б ці субсидіяльні кошти скерувати на підвищення стандартів життя? «Ага, роззявився, ади який мудрий. А за жабу забув?» — нагадав раптом мені мій внутрішній голос...
Що ж йому відповісти? Небагато. Я не один такий, помножений на нуль. Когорти таких, як я, котрі не хочуть «жити по-новому», в їхньому вимірі — під плінтусом, невпинно зростають, і нас багато. Подумав про це і знову впав у нер-р-рви! Най‘го шляк трафить з таким урядом! Треба всіх «розенківців», а разом з ними і увесь уряд помножити на «нуль». І тоді жаба здохне! 

Як усі впадемо в нер-р-рви, а нас багато й нас не подолати, то так і станеться.

Таке вже було. 

І ще буде!

Станіслав Гринда, газета Галичина