Як «ментам» не стати «поліцаями»
Міркування щодо реформи МВС України
Жорсткий розгін противників концерту одіозної співачки Ані Лорак, що стався 3 серпня в Одесі, вкотре показав, наскільки міцно в українській міліції вкоренилася «жага крові». Люди в погонах, увійшовши в раж, обробляли кийками навіть громадянина, що лежав без свідомості. Всі розумні люди усвідомлюють, що «костоломну лавочку» давно пора закрити. Але чим її замінити? І як це зробити?
Радник українського президента Юрій Луценко порівняв міліцейське відомство, яке ще недавно сам очолював, зі сталінською машиною з мордування громадян: «Це НКВС, що торгує своїми повноваженнями». Щоб відійти від такої ситуації, потрібно, як вважає екс-міністр, прийняти «новий закон про національну поліцію». За його словами, відомчий інститут МВС вже розробив відповідний законопроект, він «лежить на столі» у керівництва Міністерства. Ухвалити, мовляв, його потрібно найближчим часом.
«Що це дасть? – Міркував недавно пан Луценко в ефірі телеканалу "Інтер". – Не тільки нові повноваження, а й нові форми контролю над поліцейськими, а головне – набір нового персоналу через детектор брехні. Іншого методу змінити цю систему немає. Не можна туди вливати деякі антитіла, сподіваючись, що вони знезаразять організм. Потрібне повне переливання крові».
Можна подумати, що люди, які прийшли до влади в результаті Революції гідності, взяли курс на грузинський варіант реформування органів правопорядку України. Це могло б виглядати досить обнадійливо, якби не парочка «але».
«Але» перше: бентежить те, що автором законопроекту про поліцію є відомчий інститут МВС. Багато років такі структури витрачали чималі державні кошти, щоб народжувати купу непотрібних паперів. Втім, пардон – для когось ті папери виявилися вельми доречними: саме на їхній основі зійшли і розцвіли буйним цвітом надзвичайно затребувані певними силами «бандитські» звички правоохоронців. І ось міліцейські вчені нібито порозумнішали і запропонували нову, досконалішу концепцію одного з головних правоохоронних органів країни.
Хто повірить, що відомство, яке себе неодноразово скомпрометувало, стане рубати гулку, на якій сидить? Вірити в таке – все одно, що сподіватися на перетворення мавп із зоопарку в людей за постановою уряду. У схожу безглуздість, до речі, не вірив навіть такий сумнівний законодавець, як регіонал Володимир Олійник. «Говорячи про реформування МВС, – заявив він в ефірі телеканалу ICTV у вересні 2013 року, – перш за все потрібно згадати, що було зроблено для цього протягом 22 років незалежності України, які закони були прийняті. Адже сама міліція себе не реформує». Далі йшли традиційні слова про конкурсний набір до міліції, підвищення престижу професії, навчання кадрів. Цю «пісню» Партія регіонів тягнула всі роки перебування біля керма. У підсумку підконтрольні їй «правоохоронці» настільки «реформувалися», що одного разу кровожерливо накинулися на учасників мирної студентської акції, а потім нещадно, як сайгаків у степу, відстрілювали людей на Євромайдані...
З Партії регіонів у справі реформування органів правопорядку запит особливий, адже це – не партія, а організоване злочинне угрупування, що маскує свої справжню мету політикою. Проте і в інших попередніх владних команд в Україні не знайшлося політичної волі для перетворення міліції зі структури захисту чиновницько-кримінальних спільнот від закону в орган, що захищає населення від свавілля чиновників і криміналітету.
Часи, коли той же Луценко був головою МВС, кардинально реформувати відомство ніхто навіть не намагався. Чи з'явиться воля для цього у нової української влади? На жаль, це наразі відкрите питання. На сьогодні шлях, яким ідуть бенефіціари Євромайдану в справі реформування правової системи, не видається коректним і шанобливим щодо суспільства. Адже навіть відомчий законопроект влада могла б винести на суд громадськості. Люди мають право знати, що їм готують чиновники.
Чи приймуть громадяни нововведення в тій мірі, що зможуть жити з поліцією в мирі та злагоді? Чи багато охочих знайдеться надіти мундир поліцейського, над яким буде висіти Дамоклів меч громадського контролю? Як ефективно організувати такий контроль? Питань багато. Але влада не поспішає розкривати населенню свої карти – повідомлення в ЗМІ на тему реформи міліції дуже обтічні, з них мало що можна зрозуміти. Щось готують ... А що? Чим це на практиці обернеться для людей? Громадян тримають в невіданні. А в цей час законопроект про поліцію лежить під сукном у глави МВС пана Авакова; можливо, його читають і інші високопоставлені «менти». Всі читають і читають... Дивись, келійно щось і придумають, як згладити для себе наслідки реформи.
У чиїх руках зараз перебуває доля міліції, наочно показує такий факт. Ставши після Євромайдану главою МВС, доларовий мультимільйонер Аваков, за версією журналу «Фокус», призначив своїм першим заступником Володимира Євдокимова. У міністерстві той не новачок, встиг там попрацювати практично за всіх складів урядів і президентів. Теж – не з бідних. В окупованому Криму, повідомляли ЗМІ, у вічного бюджетника стоїть престижна 23-метрова яхта «Marquis 690». І все б гаразд, але в декларації Євдокимова цей транспортний засіб вартістю в кілька мільйонів «зелених» чомусь не значиться. Виникає природне запитання: звідки дровенята? А все, схоже, звідти ж. У ЗМІ неодноразово з'являлася інформація, що генерал-полковник міліції Володимир Євдокимов пов'язаний з криміналітетом. На додаток до всього зовсім недавно співробітник СБУ, який побажав залишитися невідомим, повідомив про зв'язки шанувальника елітних яхт з луганськими сепаратистами ...
Звісно, закон про поліцію буде приймати не така «шайка-лійка», а Верховна Рада, і, швидше за все, нова. Але, по-перше, як вважає багато політологів, немає жодної гарантії, що новообраний парламент виявиться більш принциповим, ніж нинішній: існує велика ймовірність того, що вибори будуть проходити за старими правилами, підретушованими з урахуванням потреб нинішньої владної верхівки. По-друге, корумпованість українського істеблішменту настільки глибока, що може запросто поглинути будь-якого політика; та й швидко її не зжити...
З аналогічною проблемою Україна може зіткнутися і при реформуванні органів прокуратури та суду, без чого нововведення в міліції зведуться до простої зміни вивісок. Обіцяні новою владою оновлені закони, які регулюють всю правову систему країни, розроблятимуть за участі АПУ, КМУ, КСУ, ГПУ, ВРЮ, ВСУ... У всіх цих структурах сидить чимало людей «з минулого», тих, хто вірою і правдою служив автократові Кучмі, зраднику Майдану-2004 Ющенку і колишньому зеку Януковичу; тих, хто виносив сумнівні постанови і судові рішення, патрав казну і «кришував» кримінальний бізнес. За українською «традицією», багато хто з цих людей пов'язаний кумівством або безпосередньою родинністю, мають спільний бізнес. Чи зможуть вони подолати особисті інтереси, щоб вибудувати таку правову систему, яка за певних обставин могла б без зайвих складнощів змістити з посади і притягнути до відповідальності будь-якого держчиновника, включаючи їх самих? Ви можете сподіватися, а особисто я – поки що утримаюся.
Друге «але» щодо обіцяної реформи органів правопорядку можна сформулювати так: нинішні «батьки» української нації лукаво ігнорують те, чого наполегливо вимагав народ під час революції. Всі перераховувати зараз не буду, назву лише одну з головних вимог Євромайдану – люстрація. Судячи з деяких заяв високих чинів, проводити її в Україні не збираються або збираються проводити лише для окозамилювання.
Наприклад, президент Порошенко вважає, що найкращою люстрацією влади повинні стати парламентські вибори. Про це він сказав у липні під час зустрічі з представниками громадських реформаторських рухів. «Боротьба з корупцією не повинна вироджуватися в абсолютно безглузді, беззмістовні люстраційні закони, які лише в дійсності цементують корупцію», – заявив глава держави. На його переконання, народ сам повинен визначати, кого обирати.
Все це, м'яко кажучи, дуже суперечливо. Адже ніхто не пропонував і не пропонує приймати «безглуздий, беззмістовний» закон про люстрацію. Навпаки, його можна прийняти з урахуванням багатого досвіду низки європейських країн, де успішно проведено люстрацію, що стрімко просунуло ці країни вперед. Тож пан Порошенко трохи пересмикнув, і справжні друзі президента могли б його виправити, а не сором'язливо відводити очі.
Чималі сумніви є і щодо істинності волевиявлення народу під час виборів. В Україні ж поки і близько немає високої виборчої культури. Виборчі кампанії в країні практично завжди супроводжуються популізмом (читай: обманом людей), використанням не дуже чистих виборчих технологій, підкупом виборців і адміністративного ресурсу.
Соціологи прогнозують, що до нового парламенту може, наприклад, пройти Радикальна партія. А за які заслуги? Та ні за які! Просто її лідер дуже спритно вів піар-кампанію в зоні АТО, гучно скандалив у Раді. Грамотні політтехнологи перетворили впізнаваність політика в рейтинг. Але чи буде від цього користь країні й народові – велике запитання.
За висловлюванням політиків щодо люстрації можна судити, що її бояться саме ті, хто формально підпадає під неї. Опір чиновників у цьому напрямку буде дуже наполегливим і жорстоким. Але активістам Євромайдану, тим його структурам, які ще функціонують, слід зрозуміти: без виконання цієї вимоги повсталого народу більшість реформ в Україні будуть ледь жевріти і глохнути у високих кабінетах.
Без люстрації невелика надія й на те, що реформа органів правопорядку пройде успішно, і в результаті неї народиться поліція, яку народ буде поважати і всіляко їй допомагати. Он російське МВС змінило вивіски, витративши не один мільярд рублів. А «менти» як були ворогами народу, так і залишилися, тільки кликати їх стали так, як звали під час війни поплічників фашистів, – «поліцаями». І кийки «поліцаїв» ще сильніше застукали по тілах і головах громадян. Чи варто витрачати сили і гроші на таку «реформу»?
