Як мешканці будинку для сиріт вчаться жити поза інтернатом

Мешканці "Оселі Віри, Надії та Любові" продовжують свій шлях адаптації у новому середовищі можливостей, спілкуються з сусідами, іншими людьми з громади, які їх відвідують, освоюють побут.

Нагадаємо, 10 днів тому в Обертині відкрили будиночок сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії та Любові”. Він став домівкою для чотирьох дорослих сиріт з інвалідністю, які раніше жили в інтернаті. Тож тепер вони щодня вчаться до самостійного життя. 

Про будні мешканців будиночку розповідають на сторінці Української благодійної мережі

"Склали графік миття посуду, навіть художньо оформили його. Їм це непросто, адже жоден із них ніколи раніше не мив посуду, тому те, що для багатьох може видаватися звичайною побутовою дрібницею, для мешканців Оселі є великим кроком вперед.

Уляна навчається їздити на електричному візку (у неї такого раніше ніколи не було!). Більше того, візком вона керує (!) правою рукою, яку досі дівчина практично не використовувала, адже звикла виконувати чимало дій ротом (писати, малювати, користуватися телефоном чи планшетом). Уляна вже майже без зупинок долає суттєві відстані (до 1 км!), а також пробує їздити по ділянках дороги, які попередньо навіть не планувалися для руху її візком. Витривалість руки щоразу збільшується, вправність покращується, впевненість керування по-трохи зростає, і це лише за якийсь тиждень!

Також мешканці освоюють (з допомогою асистентів) нові для них побутові прилади (електричний чайник, пральну машину, мультиварку). У кімнатах мешканців чисто, ліжка акуратно застелені. Трохи незвичними для них є тиша, яка панує в Оселі вночі, адже вони більше звикли до неспокійних ночей в інтернатах. Також несподіваним для них є можливість вільно користуватися душем з теплою водою (в інтернатах такої побутової "розкоші" немає)", - йдеться у дописі.