Як живе ЕКО-дівчинка, яка була зачата в «Прикарпатському центрі репродукції людини»

Майже за 20 років роботи репродуктологом у «Прикарпатському центрі репродукції людини», кабінет заввідділення Наталії Яцишин відвідало дуже багато жінок, які мріяли стати мамами.

Для багатьох, на щастя, ця заповітна мрія здійснилась! Дітки народились, життя набуло нового сенсу, про це йдеться на сайті Центру.

"Після народження, як правило, пацієнтки нашого Центру зникали і знову з’являлись, коли хотіли мати другу дитину.Але на моїй пам’яті не було жодного випадку, коли жінка поверталась до нашої клініки за другою дитиною разом зі своєю першою дитиною, зачатою у нас. Тому можете уявити моє здивування, коли я побачила великі серйозні очі маленької 10-річної дівчинки, яка, як з’ясувалось потім, наполягла не лише на тому, щоб її мама Наталя подарувала їй братика, але й ще на тому, щоб вона взяла її з собою у подорож до Івано-Франківська, бо на власні очі хотіла побачити Центр. А це, не багато не мало, майже 300 кілометрів дороги", - розповідає пані Наталія.

Цю дівчинку, яка була зачата за допомогою допоміжних репродуктивних технологій у «Прикарпатському центрі репродукції людини», звати Аміна Сніщук. 29 травня їй виповниться 10 років. Вона живе з батьками у Хмельницькій області, у невеличкому місті Нетішин, вчиться в тамтешній школі і мріє стати дизайнером квартир. До речі, її мама Наталія Сніщук проходила в Центрі по державній програмі надання першої спроби ЕКО безкоштовно. І з першої спроби їй вдалося завагітніти, в результаті чого і з’явилась Аміна.

А тепер про себе розкаже сама Аміна.

- Аміна, як тобі екскурсія по Центру репродукції, сподобалась?

– Дуже! А ось так я верталась додому (показує фотографію).

- Ти приїжджала до нас по братика?

– Так. Вже давно прошу в мами. Але вже як вийде, сестричка – то теж нічого.

- А ти готова допомагати батькам виховувати братика чи сестричку? Ти ж, напевно, знаєш, що це дуже складна робота.

– Звісно, що буду допомагати!

- Зараз ти вчишься в школі, в якому класі?

– В 4-му, буду переходити в 5-тий.

- Сподіваюсь, ти відмінниця…

– Всяко буває…

- В тебе є якесь хобі?

– Я тільки ходжу на англійську мову.

- Тобі подобається вивчати англійську? Чи так мама хоче?

– Мама з татом…

- А чого хочеш ти?

– Я хочу на глиноліплення. Але у нас такого гуртка не має.

- А про що ти мрієш?

– Лише про те, щоб в мене був братик.

- Аміна – дуже рідкісне ім’я. Ти знаєш, чому тебе назвали саме так?

– Мама хотіла, щоб мої ініціали складали слово САД – Сніщук Аміна Дмитрівна, ну а Аміна плюс ще й в перекладі захищена, якось так…

- А якщо народиться братик, як ти хочеш, щоб його назвали?

– Я хочу Артем, а мама з татом – Богдан або Арсен.

- А за ким останнє слово? Ну, хто у Вас в сім’ї головний?

– Ну, мама.

- А ти?

– Нє…

- Як, ти не головна? Але ж ти умовила маму на братика, хіба ні?

– Ну, я просто загадувала на всі бажання братика.

- Я так розумію, що по характеру ти дуже наполеглива. А як би ти сама себе охарактеризувала?

– В гостях і в школі я добра, а вдома така собі, не дуже…

З 1978 року за допомогою допоміжних репродуктивних технологій у світі народилось більше 8 мільйонів дітей зі своїм характером, кольором шкіри, зі своїм унікальним сприйняттям світу і своєю неповторною долею. Це діти 21 століття, ери високих технологій і наукового прогресу. Але не зважаючи на це, вони – звичайні діти, усміхнені і веселі, невгамовні і непосидючі, такі ж самі, як і всі інші, найкращі для своїх батьків! Відкинемо усі середньовічні забобони, кожна жінка має право на щастя бути матір’ю. І не важливо, як вона нею стане, природньо чи за допомогою ДРТ. Головне, якою матір’ю вона буде і чи зможе зробити свою дитину щасливою. Це лише важливо!

"Я вдячна пані Наталії (мамі Аміни) за те, що вона вирішила нічого не приховувати від Аміни і розповіла їй, як вона з’явилася на світ. В дійсності, тут не має, що приховувати! Вчиться наші еко-мами говорити дітям правду, бо правда – це завжди вірний шлях до родинного щастя!", - переконана Наталія Яцишин.