Юрій Андрухович: Atlas Estremo

Новий блог відомого письменника Юрія Андруховича на Збручі.

Серед моїх улюблених перетворень — можливість бодай кілька разів на рік побути мандрівним музикантом. Я люблю ці довгі переїзди в наших захаращених пляшками та іншим мотлохом бусах. Ці переважно гладенькі й рівні (якщо йдеться про Польщу) і переважно вибоїсті та тряскі (якщо йдеться про батьківщину) дороги. Ці зупинки на заправках і в чистому полі з незліченними перекурами та взаємними наїздами. Ці розтягнені всупереч будь-яким нормам «зрілого шоу-бізнесу» репетиції та безнадійні саунд-чеки чи то пак — інше цілком застосовне тут слово — визвучки. Це повільне обмацування сцен з вічним пристосуванням до їхніх особливостей, несподіванок і підступних підступів. Це приборкання залів з їхньою часом невблаганно химерною та невловною акустикою. Ці сценічні закамарки з якимось давно зужитим абсурдним реквізитом, роздягальні, гардероби, душові, тапчани, ці палаци культури, будинки культури, управління культури, міністерства культури, діри культури, провалля культури, це безкультур'я. І завжди — це неминуче балансування на дивній грані між імовірним скасуванням концерту та його цілковитим успіхом.

Добре, що наша вже десятирічна співпраця з Karbido час від часу надає мені можливість у все це зануритися.

Добре, що в неділю все це знову починається, і в Чернівцях — звісно ж, на Меридіані — відбудеться наш перший концерт на підтримку нового альбомуAtlas Estremo.

Добре, що всього міст, у яких ми зіграємо, дев'ять. Я люблю числа, їхню символіку, і дев'ять — це чудово. А побачити загальний розклад наших мандрів можна зокрема тут. 

Назва альбому (до речі, подвійного, але подвійного в цілком особливий спосіб) народилась у світлих головах Томека Сікори (саксофон, електроніка) та Марека Отвіновського (бас, спів). Тобто назва також подвійна — в сенсі сенсів. На допомогу прийшла італійська мова, в якій estremo може виступати прикметником, а може й іменником. Тобто це і «край», і «межа», і «найвищий ступінь», а водночас і «екстремістський», і «максимальний», і «граничний».

Усі тексти альбому — що польською, що українською (а є навіть один білоруською і ще один — універсальною мовою logos, тобто мовою логотипів) — базуються на моєму «Лексиконі інтимних міст». Тільки їх, звичайно, не 111, як у книжці, а 13. Це також цілком помітне число, з власним обличчям. Ми його не запланували — воно само прийшло до нас.

Початковий вибір текстів був знову ж таки за Томеком і Мареком. Вони вибирали ті міста, до яких так само мають певний стосунок. Слово «певний» у попередньому реченні слід розуміти як «інтимний». Цей вибір став можливим після того, як «Лексикон» вийшов у польському перекладі Касі Котинської. Згодом до формування текстів долучився я. Це була дуже цікава аберація — перекладати назад на українську те, що було перекладено польською з мого українського ориґіналу. Ми йшли навмання, поки не з'ясувалося, що в нас виходить майже завершена навколосвітня подорож. Ми починаємо в Берліні, а закінчуємо у Вроцлаві. Тобто до навколосвітньої не дотягнули якісь лише 344 кілометри. Але якщо почати в Берліні і рухатися весь час на захід, то між Берліном і Вроцлавом — Антверпен, Лондон, Нью-Йорк, Москва, Мінськ, Київ, Львів, Дрогобич, Єрусалим, Ужгород, Варшава. Весь час у західному напрямку.

Після багаторазових обробок і шліфувань обома мовами — це вже не проза, це вірші. Іноді — дуже добре ритмізована проза. Де-не-де з'явилися зовсім пісенні рефрени. Слухаючи наш матеріал, деякі знайомі меломани казали мені, що почали краще розуміти суть «Лексикону» — музика, мовляв, якось викристалізувала сенси слів. Музика підкреслила їхню, слів, актуальність. Читацьку неуважність компенсує слухацька чутливість.

Плануючи свій український тур, ми усвідомили, що й тут нам диктуватиме географія. Що Україна — попри втрати — все ще завелика для подолання в один стрибок. Тому після західноукраїнської п'ятірки (Чернівці, Фран, Тернопіль, Луцьк і — о радосте! — довга ніч поезії й музики на Львівському форумі!) необхідно зробити паузу, цезуру, видихнути і знову вдихнути. Й тоді — східноукраїнська трійка. Ми хвилюємося за Харків, переживаємо за Запоріжжя. І молимося за Маріуполь. Тільки б він вистояв — і до 17 вересня, і потім, і завжди. Якщо ви знову зазирнете в наш розклад, то побачите, що лише в Маріуполі «деталі уточнюються». І це неспроста. Я сказав би, що це тепер універсальна формула. Деталі уточнюються.     

А дев'ятим є, зрозуміла річ, Київ. Не Схід і не Захід. Або і Схід, і Захід. У кожному розумінні центр. Саме про нього наша найжорсткіша композиція — з розпачем, сарказмом, люттю і «барабанами Грушевського».   

Так географія стає історією, політикою, музикою.

Збруч