Засновники видавництва «П’яний корабель»: Ми не зважаємо на те, чи криза, чи війна

«П’яний корабель» – так називається нове видавництво, засноване у Франківську. В його планах видавати декадентську поезію та загалом марґінальну літературу. За перший рік роботи «П’яний корабель» видасть увесь доробок Джима Моррісона, а також польського поета Рафала Воячека.

Засновники видавництва поет і перекладач Мірек Боднар і перекладачка Христина Михайлюк розповіли UFRA, чому менше – це краще, як планують вижити на ринку і чому не видаватимуть книжок про АТО.

Чому ви вирішили заснувати видавництво?

Мірек Боднар: У своєму житті я працював тільки у видавництвах. П’ять років – у франківській «Лілеї-НВ», чотири – у львівському Видавництві Старого Лева. Коли звільнився, закономірно виникла думка: чим іще мені займатися, як не відкривати видавництво.

Христина Михайлюк: Навколо нас багато людей, дотичних до видавничої сфери. Є редактори, коректори, художники-ілюстратори. Є багато перекладачів, які в темі і яким теж подобається така література. Ми вирішили, що треба бути своєрідним об’єднавчим центром усіх цих людей.

Як розподілені ваші обов’язки?

Х.М.: Перекладатиме Мірек, а я займатимусь адміністративними речами.

М.Б.: Ти будеш директором.

Х.М.: Так, а Мірек – головним редактором і перекладачем. Але ми друкуватимемо не тільки Мірекові переклади. Вже маємо перекладачів з чеської і польської.  Нас запитували, чи це буде видавництво одного перекладача. Ні, це не так.

Коли я чую фразу «незалежне видавництво», виникає питання, від кого воно незалежне?

Х.М.: Від панівних смаків. Зараз які топові теми? Треба писати про Небесну сотню, про війну, про Майдан і подібні патріотичні речі.

М.Б.: Видавництва це роблять, бо просто хочуть заробляти гроші.

А ви хочете заробляти гроші?

М.Б.: Так, але таке ми не видаватимемо ніколи.

Х.М.: Хіба що йтиметься про текст зовсім іншого рівня, ніж те, що ми спостерігаємо сьогодні. Мені ці речі не цікаві як читачу, і як видавець я не планую подібне видавати.

Бачу, у вас є певне роздратування кон’юнктурними виданнями.

Х.М.:  Ти правильно помітила. І ми розуміємо, що не можна нарікати, коли самі нічого не робимо. Тому вирішили зробити, замість того, щоб безплідно критикувати. Критикувати весело, але приходить час зробити щось самому.

Яким ви бачите видавництво через рік? Плануєте вийти в нуль, почати заробляти чи займатися ним як хобі?

Х.М.: Я уявляю, що за рік у нас вийде дві книжки. Ми не хочемо набирати страшних обертів, видавати по п’ять книжок на місяць. Їх буде менше, зате якісніше.

М.Б.:  В Україні малим видавництвом вважається таке, що видає до п’яти книжок на рік. У перші кілька років «П’яний корабель» матиме не більше п’яти, а то й менше. Хоча…

Х.М.:  Першу книжку плануємо видати до Книжкового арсеналу.

Сторінка зі щоденника Джима Моррісона, зображення з фейсбук-сторінки видавництва

Що це за книжка і чому саме вона?

М.Б.: Першою вийде весь корпус текстів Джима Моррісона, що є офіційно. Це одна книжка, яку він видав за життя, і дві посмертно. Колись одне видавництво замовило мені переклади Моррісона. Я встиг перекласти доволі багато, але вони раптом відмовилися.

Х.М.:  І всі решта видавництв відмовилися, бо це дорого.

Це буде ліцензоване видання Моррісона. Маємо вже всі домовленості з правовласниками. Ми наголошуємо на цьому, тому що два роки тому вже виходили переклади Моррісона. Це було неліцензійне видання, яке розповсюджувалося не через книгарні. І там були не всі тексти, а в нас буде весь Моррісон.

Ви казали, що протягом першого року вийде дві книжки. Перша – Моррісон. Розкажіть про другу.

М.Б.:  Це буде польський автор Рафал Воячек. До речі, цікавий збіг. Він помер у травні 1971 року у віці 24 років, за два місяці до смерті Моррісона. Вони були майже однолітки. Воячек бухав, уживав усяку хіматуру, але писав просто геніальні вірші.  За життя в нього вийшло дві збірки, і ще три посмертно.

Обидві ці книжки я вже переклав.

Христина Михайлюк і Мірек Боднар

Які ідеї подальших книжок, зокрема, перекладів з чеської, про що ви згадали на початку розмови?

М.Б.: Молода перекладачка Софія Челяк відкрила нам Вацлава Грабе. Якось вона сказала, що перекладає чеського бітника і запитала, чи нам було би це цікаво. Я тоді відповів, що подивлюся в інтернеті про нього. Якщо він не був комуністом, не був лауреатом національних премій, то він нам ідеологічно підходить.

Х.М.:  Як такої ідеології в нього немає, тому він нам підходить.

М.Б.:  Він помер у 23 роки…

Бачу, ваша концепція – видавати тих, хто помер до двадцяти з чимось років.

Х.М.:  До 27  і бажано не своєю смертю (усміхається). Наприклад, Грабе отруївся газом.

М.Б.:  Кажуть, це був нещасний випадок. Він опалював хату газовою плиткою чи колонкою, і заснув. Воячек наклав на себе руки. Отруївся, прийнявши кілька різних таблеток. З Моррісоном не ясно, що сталося.

Х.М.:  Видавати самогубців і всяких проклятих поетів не є нашим пріоритетом. Але нам бракує цієї літератури українською. Її ніхто не видає. Єдине, видали Марціна Свєтліцького. Але це маленька книжка, зачитана до дірок. У ній 64 вірші у перекладах Сергія Жадана, Андрія Бондаря й Остапа Сливинського.

Які ваші естетичні вимоги до майбутніх книжок?

М.Б.:  Хочемо робити кожну книжку як артефакт, умовно кажучи артбук. Нам важливий якісний переклад, якісні друк, папір та ілюстрації. Має бути якість у всіх відношеннях. Не буде так, що одна книжка – дуже гарна, а друга – для заробляння грошей, як це часто буває. Не буде й таких книжок, що актуальні лише півроку, які можна добре продати. Всі книжки будуть на одному рівні.

Х.М.:  Хочемо випускати серіями: поетична, прозова. Вони будуть однакового формату, зі спільною концепцією оформлення. Я думаю, ці книжки знайдуть свого читача.

Ілюстрації Кіріла Кіріллова до книжки «Американська молитва» Джима Моррісона, взято з фейсбук-сторінки видавництва

Вже є багато ідей ілюстрацій. Знайомі художники присилають свої ідеї. Тобто виглядає, що пазл сходиться.

М.Б.:  Книжку Моррісона ілюструє франківський художник Кіріл Кіріллов. Він малював альбом «Дабудай» для гурту «Пан Пупец». Його графіка – дуже в унісон з текстами Моррісона.

Цікавий збіг нашої нинішньої ситуації в Україні та ініціативи з видання декадентської літератури.

М.Б.:  Ми дуже не зважаємо на те, чи криза, чи війна.

Х.М.:  Кожен має свій вид ескапізму. Для нас це література.

М.Б.:  Це не ескапізм, а наше звичайне побутове ставлення.  

Х.М.:  Це той настрій літератури, що буде завжди актуальний. У ній зачіпаються теми, що мають цінність незалежно від політичної ситуації. Це глибинні речі й узагальнення високого рівня, тому в будь-яких умовах ці тексти будуть актуальні.

М.Б.:  Наш читач точно не буде масовим.