Не визволителі, а окупанти: В Долині знесуть пам'ятник радянським солдатам

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в багатьох містах і селах (не тільки в Україні, але й у Європі) почали демонтовувати монументи часів комуністичного режиму. І тут на всіх чекав великий сюрприз.

Зокрема, дослідження братської могили радянських військових в естонському місті Отепяе в Естонії виявило, що насправді поховання у цьому місці немає і монумент встановили суто символічно. Після цього в багатьох людей виникли сумніви, скільки ще таких символічних "братських могил" створила радянська ідеологічна машина.

Таких пам'ятних знаків не бракує й на Прикарпатті. Зокрема, у середмісті Долини досі височіє меморіальний комплекс «Вічний вогонь» воїнам з барельєфами "героїв радянського союзу В. Лаврищева і Д. Пилипченка". Про доцільність знесення пам'ятника червоним окупантам розмови точилися давно, втім рішення про його демонтаж прийняли лише тиждень тому - 16 червня, інформує Бліц-Інфо.

«Керуючись законами України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет міської ради вирішив доручити КП «Комунгосп» демонтувати меморіальний комплекс «Вічний вогонь» воїнам з барельєфами Героїв Радянського Союзу В. Лаврищева і Д. Пилипченка по вул. Шептицького у м. Долина»,- йдеться у рішенні виконкому Долинської міськради.

Рішення підняло хвилю обговорення в соцмережах. Адже є й такі жителі Долини, що переконані - пам’ятник на честь радянських солдатів є братською могилою і її не можна знищувати. Інші ж вважають,  що демонтаж комуністичних ідолів давно перезрів.

Як розповів у розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо міський голова Долинської громади Іван Дирів, меморіальний комплекс не є братською могилою, а звичайним пам’ятником.

«Ми давали запити до обласного управління культури, інші інстанції й нам прийшла відповідь, що там немає жодних поховань. Це звичайний ідеологічний монумент. На цьому місці ми плануємо встановити гарний пам’ятник захисникам України, які віддали життя у цій війні. Це свята річ для нас» - наголошує міський голова.

В Долинській громаді це єдиний такий пам'ятник. Але, за словами Івана Диріва, в селах ще можливо позалишалися різні таблички, барельєфи. Тож виконком дав завдання старостам промоніторити їх наявність і скласти список.

Водночас як зауважив в коментарі директор обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери, історик Ярослав Коретчук, в нашій області немає повноцінного переліку всіх радянських монументів.

«Так звані «братські могили» є у кожному районному центрі і більших селищах та селах. Також є просто стели загиблим односелецям, які є ледь не в кожному селі. Найлогічніше було б, за прикладом Чехії і Польщі, щоб такі останки були перенесені на кладовища і по-людськи поховані. Кілька днів тому на Рівненщині розкопали одну з таких «братських могил» і не виявили там останків. Водночас в нашій області був досвід, коли говорили, що в домовині один червоноармієць, а під час розкопок були виявлені фрагменти останків трьох осіб» - каже Коретчук.

Історик зауважує, що процес створення таких меморіалів розпочався в 60-х роках минулого століття. Тоді в школах створювалися так звані пошукові загони з учнів, які опитували свідків, ходили по місцях поховань і проводили розкопки. Зазвичай відкриття таких «братських могил» робили до 9 травня.

«Оцінити якість таких робіт і чи там справді є поховані станки, чи тільки набиті прізвища, важко. Кожен випадок треба розглядати окремо. Є випадки коли всі начебто знають, що там є поховання, але опісля виявляється, що там ніхто не похований»,- пояснює історик.

Якщо міська чи селищна рада приймає рішення про демонтаж пам’ятного знаку, проведення розкопок і перенесення останків в інше місце, то за словами Коретчука, комунальні служби можуть тільки демонтувати сам обеліск.

«Всі ексгумаційні роботи має проводити спеціалізоване комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради «Пам’ять». Саме воно згідно з чинним українського законодавства може проводити такі роботи» - пояснює очільник музею.

При тому, Ярослав Коретчук наголошує, що ці пам'ятники не є пам'ятками місцевого значення, не мають реєстраційного номера. Тобто Закон України "Про охорону культурної спадщини" на них не поширюється. Досить часто ці пам'ятки навіть не перебувають на балансі жодної комунальної структури.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!