Зростання кількості церковних храмів у Івано-Франківську викликає гострі дискусії

В Україні щороку спостерігається усталене зростання кількості церковно-релігійних інституцій приблизно на 2 %. Таку статистику, посилаючись на Міністерство культури, наводить український Інститут релігійної свободи. У розрізі нашого міста цей показник еквівалентний одній новозбудованій церкві щороку.

Якщо раніше зведення нових святинь у городян викликало лише загальне схвалення (діло ж богоугодне, як інакше?), то останнім часом все частіше чуються голоси невдоволення. Мовляв, церковники подекуди зловживають прихильністю людей та влади, зводять без малого храм на храмі. І йдеться тут вже зовсім не про духовність, а про звичайну комерцію… 

Чи достатньо вірянам церков у Івано-Франківську? Яка кількість храмів «оптимальна» для підтримання рівня духовності місцевих жителів? Скільки храмів у місті є сьогодні і скільки найближчим часом з’явиться? У пошуках відповідей кореспондент «Західного кур’єра» провів «сакральну інвентаризацію».   

По два храми на кожен кілометр

За даними міського департаменту містобудування та архітектури, на сьогодні в Івано-Франківську споруджено 58 релігійних споруд. Найбільше святинь – 37 – належать до Української греко-католицької церкви. У всіх інших єпархій менше десяти церков – шість  у релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату, чотири в  Української автокефальної православної церкви та дві в Української православної церкви Московського патріархату. Римо-католицька церква представлена в одному костелі. Ще вісім храмів належить іншим релігійним громадам, в більшості протестантським. 
Багато це чи мало? Якщо взяти до розрахунку площу Івано-Франківська – 84 кв. км, то  виходить по одному храму на кожних півтора кілометри міста. Але це грубий підрахунок. Більше половини території Івано-Франківська займають водойми та зелені зони. Забудовано близько 48% території міста, тобто близько 35 кв. км. Тож якщо брати до розрахунку цю цифру, виявиться, що на кожному квадратному кілометрі міста знаходиться по два церковні храми.

Чи не забагато як для провінційного міста, що аж ніяк не претендує на звання нової «церковної столиці»? Священнослужителі різних єпархій в один голос переконують – ні. 
«Сьогодні у нас дуже великий наплив людей, – розповідає настоятель Катедрального собору  Святого Воскресіння  Івано-Франківської єпархії УГКЦ отець Юрій Новицький. – У неділю і свята ми відправляємо по чотири служби і ввесь час церква заповнена вщент. Ми б зробили і п’яту службу, але по часу не встигаємо. Це означає, що треба розширятись, аби задовольнити потреби наших прихожан». 

Храмів багато не буває

За словами отця Юрія, сьогодні храмів у місті, навпаки, недостатньо. Принаймні греко-католицьких. Аби задовольнити духовні потреби найчисленнішої релігійної громади міста, лише у центральній частині потрібно звести ще хоча б чотири храми, каже священик. 
«Ми дивимось по території – десь храмів більше, десь менше. В ідеалі розташування їх має бути рівномірним по всьому місту, щоб Греко-католицька церква була доступною для  всіх бажаючих. Щоб парафіянам, аби відвідати храм, не треба було йти далеко від дому. Що таке церква? Це спільнота людей, – продовжує священнослужитель. – Сам храм як такий – це, звичайно, не основне. Але він згуртовує людей, укріпляє їхню християнську позицію. У цьому його роль. Чим їх більше, тим краще». 

Митрополит Івано-Франківський і Галицький УПЦ КП Іоасаф теж переконаний, що храмів багато не буває. Але за однієї умови: якщо їх зводять за ініціативою і за кошти громади, а не, власне, церкви.

«Як визначити, що десь потрібен храм? Дуже просто – люди самі попросять про його спорудження, – впевнений владика. – А коли Церква храм будує біля храму та й ще незрозумілої архітектурної форми – це не розумно. В цьому я бачу нерозуміння священнослужителями того, що вони перекривлюють християнські бачення храмобудування».

Виходячи саме з позицій «громадської ініціативи», представники УПЦ КП хотіли б звести у місті ще три храми для своєї єпархії у різних кінцях міста.  

Території міста  не вистачить… 

Свої амбіції щодо розширення, без сумніву, мають і представники інших релігійних громад. Загалом їх у місті 17. І це лише ті, що офіційно зареєстровані і мають власні храми.   

Проте у Департаменті архітектури і містобудування холоднокровно заявляють: щоб задовольнити бажання усіх франківських храмобудівників, території міста точно не вистачить. 

«Сьогодні в Івано-Франківську є лише чотири вільні земельні ділянки, де можна побудувати церкви, – каже заступник начальника управління генерального плану та містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Світлана Лосюк. – Ці місця, виділені у містобудівному плані, є найбільш доцільними для будівництва церков. Вони знаходяться в різних мікрорайонах, де поблизу відсутні  культові споруди. Інших місць для будови храмів, передбачених схемою розташування, у місті немає», – без оптимізму констатує посадовиця. 

Ще 9 ділянок для будівництва культових споруд архітектори вишукали у приміських селах. По дві місцини в Угорниках та Вовчинцях, по одній у Крихівцях, Микитинцях і Хриплині. Отже, загалом, зі всіма «шпаринами», Івано-Франківськ зможе умістити ще 13 церков. І ні храму більше. 

Хто саме отримає ці земельні ділянки, за словами Світлани Лосюк, в департаменті визначатимуть за принципом «хто не встиг, той запізнився». Бо, згідно з чинним законодавством, земельні ділянки релігійним громадам віддають безкоштовно. Тож провести серед забудовників якийсь конкурс неможливо. 

В тісноті. А без образ? 

Чи й справді землю під церкви у місті віддаватимуть лише за принципом першості – питання. 

Прихована конкуренція за місце під сонцем (слово «боротьба» язик не повертається сказати) між конфесіями точиться ще з початку 90-х. Тобто з тих пір, коли Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля та організувалася Українська автокефальна православна церква. Але з огляду на теперішні земельні труднощі, є ризик того, що міжрелігійні суперечності можуть набути зовсім інших масштабів. Приміром, на Сході та Півдні України протистояння між переважаючою там релігійною громадою УПЦ МП та менш численними УПЦ КП та УГКЦ часом виливається навіть у рейдерські захоплення «конкурентів»… І все через прагнення заповітних квадратних метрів. 

Чому? Формально від збільшення храмів тієї чи іншої конфесії кількість віруючих загалом навряд чи збільшиться. Але може відбутися їхній перерозподіл – перехід з однієї конфесії до іншої. Втрата прихожан – це прямі збитки для церкви, й насамперед фінансові. Адже, чим менше прихожан, тим менше пожертв на церкву. Не віриться, що тут «високі матерії» відходять на другий план, та все ж... 

Тішить лише те, що у нашій області міжконфесійне питання стоїть не так гостро, як деінде в Україні. Проте представники місцевих єпархій і собі тишком-нишком нарікають на місцеву владу, мовляв, і наші владоможці мають свої «релігійні пріоритети». Так воно чи ні – глибоко у ці нетрі залазити поки не будемо. Уповатимемо на те, що обійдеться без конфліктів, і ділитимуть церковні землі тихо і мирно. Словом, по-християнськи.  

Оксана ГЛУШКЕВИЧ, "Західний кур'єр"