Що обіцяють прикарпатці, балотуючись в президенти. Аналіз програм


В Україні триває реєстрація кандидатів у президенти. Кількість бажаючих посісти крісло глави держави зростає з шаленою швидкістю.

Наразі в президенти зібралися вже п'ять прикарпатців: Олександр Шевченко, Юрій Дерев’янко, Михайло Ільницький, Андрій Новак та Юрій Тимошенко. Втім, тільки двоє з них опублікували у відкритому доступі свою передвиборчу програму - Олександр Шевченко та Юрій Дерев'янко.

Кореспондентка Бліц-Інфо порівняла, що спільного та відмінного обіцяють прикарпатці, претендуючи на пост глави держави.

Якщо говорити про спільні риси у програмах Олександра Шевченка і Юрія Дерев'янка, то варто розпочати з того, що мотивував їх подавати свої кандидатури на пост президента Стів Джобс.

«Мені наснився Стів Джобс, який мені сказав: Ти маєш піти, зайти у кожен їхній смартфон, отримати лайк і ви усі переможете. Дай людям цифрову державу! Хай люди живуть вільно!»,- сказала під час презентації програми голограма Юрія Дерев’янка.

Олександру Шевченку, на щастя, покійний Стів Джобс не снився, але політик захоплюється його творінням.

«Якби «Apple» замість айфона намагався створити покращену версію кнопкового телефона – він завжди був би на крок позаду інших. Але він створив нове, кардинально інше. І переміг»,- написав у своїй програмі Шевченко.

Окрім спільного захоплення американським генієм, кандидати мають практично ідентичні програми. Зокрема, обидва обіцяють дати українцям право на вільне володіння зброєю, ухвалити закон про імпічмент та відкликання депутатів, скоротити кількість держслужбовців, зробити доступне розмитнення авто, боротьбу з монополіями, доступну освіту і медицину, підтримку бізнесу, захист екології, державу-сервіс, розвиток IT-сфери та інше.

Водночас серед оригінальних обіцянок у Олександра Шевченка можна виділити обіцянку вигнати дурнів з влади. Хоч не зовсім зрозуміло, за якими критеріями він планує визначати дурнів. Також у його програмі є обіцянки про перепис населення та державний реєстр фізичних осіб, конфіскацію майна у топ-хабарників.

Юрій Дерев’янко тут був більш креативнішим, зокрема пообіцяв 50% жінок на всіх рівнях влади, захист тварин від жорстокого поводження, звільнення суддів, якщо двічі за рік ЄСПЛ скасує його рішення, легалізація ринку криптовалют, заборону телевізійної та бордової політичної реклами під час виборів (зважаючи на його любов до технологій напевне в інтернеті будуть рекламуватися).

Тож, якщо порівняти обидві програми, то можна побачити, що ніяких конкретних кроків вирішення озвучених проблем у кандидатів немає, тільки красиві слова і обіцянки. До того ж більша частина питань озвучених у програмі не належить до повноважень президента, а вирішується у стінах парламенту. Тож обидва, як народні депутати, вже давно могли подати відповідні законопроекти і крісло президенське для цього не потрібне.