Про незвичайну історію цієї собаки Суспільному розповіла волонтерка притулку для тварин "Дім Сірка" Катерина Вторак.
- У Багіри життя настільки яскраве, що можна роман написати. Собаку ми знайшли 16-го грудня минулого року в одному з дворів Івано-Франківська, напроти "Велесу". 15-го грудня в одному з під'їздів вона народила вісьмох цуценят. Ми почали шукати для неї перетримку. За день відгукнувся чоловік і запропонував для перетримки свій гараж. За це в нас не взяв жодної копійки. Пустив маму з цуценятами на два тижні. В гаражі сім'я прожила три місяці. Усі восьмеро цуценяток знайшли своїх господарів. Рівно за два місяці, 15-го лютого, ми віддали двох останніх дівчаток.
Багіру неможливо не любити
- Багіра після того ще понад місяць жила в гаражі. Ми двічі на день її годували, прибирали. Коли почався карантин, не знали, що з нею робити. Навіть думали випустити в той двір, звідки її взяли. Давали оголошення, але ніхто собаку не захотів забрати. Насправді Багіра - дуже гарна собака, коли з нею познайомитися - її неможливо не любити. Вона настільки товариська, настільки щира, хоче з усіма дружити. Багіра любить, щоб було багато людей, щоб усі на неї звертали увагу. Вона така "публічна особа".
- Я попросила свою знайому Настю, щоб вона взяла Багіру на перетримку. Хоча дівчина вже має Азочку - взяла її з притулку. Але ця собачка живе у батьків чоловіка у селі Буківна. Настя взяла Багіру до себе на місяць. Потім каже: "Шкода собаку на вулицю випускати. Може спробуємо, щоб Багіра з Азою подружилися. Можливо, тоді житимуть у батьків у селі". Бо в квартирі Багіра не могла вжитися з котом. Увесь цей час, поки у домі була собачка, кіт жив на шафі.
Багіра в Буківні
- Повезли Багіру в село. Собака така щаслива, здружилася з Азою, гралися, в одній буді спали. І так періодично вони возили її в село, щоб собака звикала. І ось одного дня вони залишили тварину. Настя з чоловіком поїхали у справах, а Багіра з Азою пішли. Аза згодом повернулася додому, а Багіра зникла.
- Ходили по Буківні і довколишніх селах - усюди шукали. Я знала, що Багіра любить людей, вона там, де люди. Тому переживала, що з нею щось сталося. Якщо люди її не бачать, значить, думаю, її нема в живих. Я у соцмережі Facebook написала оголошення про те, що пропала собака. І ось за пів години телефонує Світлана (моя подруга), питає, чи шукаю Багіру. Дівчина теж час від часу допомагає собакам у притулку і має дуже схожу собаку на Багіру. Саме вона і побачила собачку. Спочатку не повірила, бо бачила оголошення, що Багіра загубилася. Проте покликала її, і собачка прибігла. Світлана на вулиці Іоана Павла II гуляла, саме там і побачила Багіру. Собака там жила у Насті. Я зателефонувала до Насті і кажу: Багіра знайшлася.
Багіра прийшла не сама
Багіра прийшла не сама. Вона привела із собою свою точну копію, але вдвічі більшу. Дівчинці десь пів рочку. Обох собак Настя забрала в квартиру. І тепер в неї крім Багіри є ще одна собачка - Багіра № 2. Багіру після усього, що трапилося, нікому не віддасть, а для подруги шукають господарів. Сьогодні собачку простерилізували. Вона велика, була б гарним охоронцем.
