12 неповторних українських світанків, які обов’язково потрібно зустріти

Це диво – бачити світанок. Який, торкаючись промінням до землі, приносить новий день. У згасаючому світлі міських ліхтарів, у перших звуках наших вулиць. З помахом крил гірського птаха, чи сяйвом останньої ранкової зорі, ніжною прохолодою тихої морської хвилі, чи відблиском бузкового неба у дзеркалі озер.

Це будуть гори, чи пустеля, маленьке село, чи мегаполіс, свято купальської ночі, чи просто перший день зими – де б не розпочинався твій новий день, зустрінь його з посмішкою. Адже ти – у дивовижній країні, де найкрасивіші у світі світанки. Тут сотні мальовничих місць, де вони особливо чарівні. На стільки, що в один з таких світанків ти, може, зрозумієш, що став щасливим. Хоча б від того, що побачив це диво, пише vsviti.com.ua.

Світанок на Купала

Здавна у свято Купала українці поклонялись стихії води. Силі, яка наповнює життям все на землі. Світанок на Купала завжди був особливим. За віруваннями, тоді купається навіть сонце у воді. А тому вона, у ріках і озерах, у росах, стає чарівною. Рано-вранці на Купала жінки завжди збирали зілля. У перших променях купальського сонця воно наповнюється цілющими силами. Не пропустіть купальського світанку – пройдіться босоніж росяними травами, вмийтесь чистою ранковою росою.

Світанок у полі

Краса світанку в полі під час жнив – у прохолоді легенького вітру, що колише голівки маків, у пісні жайворонка, що прокинувшись раненько, спішить вітати новий день, у дивовижних пахощах чебрецю. А як пахне свіжоскошене сіно, як п’янить цей літній аромат у просторах ранкового поля. Здається, так пахне вся земля. А над нею вже рум’яниться небо – кольорами тих самих маків, соняхів і того польового чебрецю.

Новий день починається на кордоні двох світів, що проходить по лінії горизонту. Вода і небо. Небесна стихія і стихія води відкриваються перед тобою у дивовижній красі у час, коли сходить сонце. Здається, вони безмежні. І серед цієї безмежності ти – на кордоні дня і ночі, в обіймах сонця, на святі народження нового дня.

Світанок у культових місцях

Наші предки завжди вважали гори святими місцями, де живуть боги. І не відомо, скільки століть поспіль люди приходили сюди, щоб поклонитись Сонцю. Древні святилища, культові комплекси, храми і кургани – місця сили. Ті, хто вірить у божественність природи довкола нас, і зараз приходять сюди, щоб черпнути священної енергії. В час, коли велетенський диск світла піднімається у небо, благословляючи землю, та енергія відчувається найсильніше. Чарівний ранок народження літнього сонця-Купала переходить у святковий день сонцестояння. Його треба привітати, зустрівши з чистими думками, попросивши благословення у Матері-природи.

Світанок у твоєму місті

Який світанок у твоєму місті? Ти бачив його колись не мимохідь, не по дорозі на вокзал чи роботу, не крізь вікно квартири чи авто, а по-справжньому? Може це місце зустрічі буде на даху багатоповерхівки, чи березі міського озера, чи балконі старого будинку на узвишші… Насправді у кожному місті настає особливий світанок. Він може починатись з вогників далеких вікон, що спалахують одне за одним, з крику чайок на набережній, з гулу моторів чи сирен, з гудків ранкових поїздів, що спішать з ночі в день… І над всім цим сходить сонце – велично і спокійно – як щось вічне і прекрасне, що не залежить від цього міста: від його настроїв, якостей, станів, рівнів, цін і характерів – воно вище, над нами.

Світанок у зимових горах

Схід сонця над засніженими вершинами гір – це казка. Коли морозне рожеве сонце, що спало у кошлатих хмарах, прокидаючись, розсипає блискітки на білі сніжні пагорби. Ти вдихаєш цю дзвінку свіжість і наповнюєшся невимовним захватом від побаченої краси. Ніколи кольори цих гір, цього неба не виглядає так яскраво і свіжо, так хвилююче і урочисто, як у зимові світанки. Ти маєш бути в один із тих світанків тут, де сонце приходить на зустріч в гори так близько, що здається, можна рукою погладити його білу ковдру із пухнастих хмар.

Світанок біля замку

Ви бачили, як велично, урочисто виглядає середньовічний замок у променях світанкового сонця? Холодний спокій сірих кам’яних стін потроху ніби огортає тепло і ніжність. З кожною хвилиною все більше світла проникає поміж колон, у старі арки, вікна і балкони. Ховаючи нічних примар та привидів разом із таємницями старовини. Не сумнівайтеся, цей ранок стане незабутнім.

Розпалена ще з вечора чабанами ватра потроху погасає. Траву на полонинах застеляє прохолодний туман, ховаючи сліди мавок і чугайстерів. Так заходить у Карпати новий ранок. Від проміння світанкового сонця виблискують краплинки роси, а десь неподалік біжить гірська річка. Якщо прокинувшись на сході сонця, скупатись у тій річці – наберешся здоров’я на цілий рік. На світанку Карпати виглядають якось особливо. І сонні крокуси на холодних пагорбах, і налиті соком яфини наприкінці літа, і туманні ліси, що з ночі чекають на промені сонця.

Наші предки вірили, що ранок на землю приводить Зімцерла – богиня світанкової зорі, весни і квітів. Вона будить гаї, ліси і степи. Які вони красиві, українські степи на світанку! Це неймовірна картина, намальована художником. Сутінки ще іскряться холодною росою на траві, легкий вітерець розносить пахощі рути і полину, а здаля дочувається пташиний спів. Небо починає світлішати. Здається, тоді природа завмирає на мить. На величезні степові простори починає ступати ранок. Він запалює рожевим світлом землю з травою, піски і одинокі дерева. Степ чекає на ще один спекотний день.

Здавна люди у селах, що жили «ближче до землі» дотримувались істини, що прокидатись зранку треба разом із сонцем. Як морозний різдвяний ранок кличе дзвонами на святкову молитву. Люди з чепурних хатин виходять у святковій одежі. Або як влітку теплий серпневий ранок ще від світанку кличе у поле чоловіків із косами та жінок з малими дітьми. Здається, ці люди от-от повиходять з дверей старих, розмальованих квітами, глиняних чи дерев`яних хатинок, що стоять одна біля одної у музеях просто неба, ніби справді на вулицях старого українського села. Мабуть сюди світанок приходить ще задовго до того, як прокинеться далеке метушливе місто.

Такі світанки не забуваються. Не втомлені мелодіями ночі, сотні людей разом зустрічають новий день з відкритими обіймами. Коли прокидається маленьке кольорове містечко із десятків хатинок-наметів серед трави, літа і ранкових променів. Коли у рожеве небо запускають величезні різнобарвні повітряні кулі – «Назустріч сонцю» – вони здіймаються все вище над живописним каньйоном, над старим містом, що дрімає… В Україні щорічно відбувається багато фестивалів, які запрошують провести ніч, наповнену найцікавішими дійствами та зустріти незабутній світанок під відкритим небом, у дружній атмосфері.

У цьому є щось магічне: спостерігаючи з берега як сонце помалу виринає з води, ти наповнюєшся відчуттям дивовижного безконечного спокою і гармонії. Які вони цінні, ці миті на одинці з собою, в своєму окремому світі, що ніби існує посеред безлюдного морського узбережжя, у золотому тумані світанкового сонця і тиші синіх глибин. Тут, поруч тебе прокидається природа. Озерне плесо, що колише лілеї, чи берег річки, де бродять сонні птахи поміж очеретів. Де ранок купається у холодній ще воді, виблискуючи щораз яскравішими променями, наповнюючи світлом все довкола.