«Artpole.if» — лабораторна творчість і мандрівний настрій
Уже вчетверте Уніж Городенківського району на п’ять днів став мистецьким осередком і навіть міжнародною творчою лабораторією під трішки зміненою назвою «Artpole.if». Цього року організатори дійства викинули із власного лексикону слово «фестиваль» і зробили акцент на творенні не лише від запрошених митців, а й від усіх гостей фестивалю. Їх, до речі, було не густо — близько 700
Але це лише додало камерності до атмосфери дійства і не стало його мінусом попри те, що попередніми роками територія колишньої колгоспної ферми на березі Дністра вміщувала й кілька тисяч відвідувачів «Арт-поля».
Концепція трикутника
Незмінною цього року залишилась основна теза «Арт-поля» — звуки і дії в просторі. В просторі Унежа було чимало звуків та дій — як запланованих, так і спонтанних, як мистецьких, так і буденних. Проте з перших хвилин перебування на території творчої лабораторії неможливо було абстрагуватися чи забути про нинішні надскладні українські реалії. При вході — оголошення: «Для жителів Криму, Луганської та Донецької областей — вхід вільний». Одразу за воротами видніється синьо-жовтий прапор. Дуже багато самих гостей прилаштовували біля своїх наметів державний прапор України, розуміючи, що нині, як ніколи, важлива самоідентифікація. А загальновідома лайлива пісенька про Путіна з приспівом «Ла-ла-ла-ла» лунала впродовж усіх днів заходу і в будь-який час доби. Крім того, зміну самого формату «Арт-поля» та його наповнення зумовили всі трагічні події, котрі з листопада і по сьогодні лихоманять Україну.
— Коли ми прийшли колядувати на Грушевського, я повернулася звідти під ранок і зрозуміла, що наступні кроки будуть ще жорсткішими, що цього року фестивалю як фестивалю «Арт-поле» не буде, — коментує директор агенції подій «Арт-поле» Ольга Михайлюк. — Питання нашої ідентичності такі різні за архітектурою, традицією, музикою. Україна дуже різна, і «Арт-поле» завжди це досліджувало, у нас були різні локації, ми працювали на сході України, в Одесі, в Криму. і тому вирішили це дослідження продовжувати й чітко означили для себе три території — Луганську, Івано-Франківську області та Крим. Ми шукали, в якому форматі проведемо кримські зустрічі, і на Івано-Франківщині зрозуміли, що зберемося в Одесі.
Лабораторний настрій
Організатори, закономірно, хвилювалися, реалізовуючи новий формат «Арт-поля», який був сконцентрований не на демонстрацію заздалегідь підготовлених проектів, хоча були й такі, а насамперед на їх народження саме тут, щоб потім можна було їх демонструвати усюди — в Києві, Донецьку, в Одесі, Івано-Франківську... і дарма хвилювалися, бо все вдалося. Деякі митці, як-от художник Ярема Стецик, не сиділи без діла і створили кілька цікавих проектів: ансамбль «Хто попало грало» та міні-виставку в репортажному стилі «Захалявні малюнки», ксерокопію яких кожен охочий міг собі взяти на пам’ять. А учасники давнього проекту митця «Уніж-цех», а це творчі місцеві столярі, зробили більше 20 оригінальних лавочок.
Як каже Я. Стецик, цього року захід був дуже експериментальним та випереджував ймовірні людські потреби, що підтверджує невелика чисельність. «Ті люди, які приїхали, так і не зрозуміли, що це має бути лабораторія, що потрібно щось створювати. А фестиваль був налаштований саме на це, тому я спеціально не робив своїх типових проектів», — зауважив Ярема Стецик.
Навколосвітня подорож Юрія Андруховича
Цього року завдяки лабораторному формату «Арт-поля» було значно менше музики, аніж завжди. Дійство на великій сцені розпочалося лише 11 липня, на четвертий день, абсолютною прем’єрою спільного проекту Юрія Андруховича, польського гурту «Karbido» та віджей-групи «Куб» під назвою «Atlas Estremo». Це симбіоз трьох видів мистецтв — відео, музики і літератури. Літературною основою проекту стала книжка цього івано-франківського письменника — «Лексикон інтимних місць». Це не перші вокально-декламаційні експерименти Юрія Андруховича, адже це вже четвертий числом його спільний проект з польськими музикантами «Karbido». «Це своєрідний музично-звуковий і поетичний атлас, навколосвітня подорож, — каже письменник. — Ми вилаштували послідовність цих міст таким чином, що рухаємося весь час у західному напрямку, починаємо в Антверпені, а закінчуємо у Вроцлаві, звідки мої друзі-музиканти».
Основну тему — подорожі 13-ма містами світу, які, за словами митців, ще будуть доповнювати, підкреслювали валізи, котрі розмістили в центрі сцени, а також відео, котре також асоціювалося з мандрівкою. Деякі тексти письменника складно було не пов’язувати із загальноукраїнськими подіями, як-от: «Господи, як хотів би я бути англійцем, німцем, французом, та навіть японцем — тільки щоб змогти любити Москву по-справжньому! (ѕ) А на Кремль я дуже хотів би подивитися врешті як на якийсь Тадж-Махал, а не як на резиденцію світового зла, в якій безупинно виношуються чергові стратегії й технології проти мене. Але для цього потрібно проспати років 500». Ці рядки з уст Андруховича глядачі підтримали гучними оплесками...
Голосне дитинство
Творчі батьки уже традиційно щороку приїжджають до Унежа зі своїми малюками. Тому дитяча програма «Арт-поля» завжди багатогранна й цікава. і цей рік — не виняток. Будні найменших відвідувачів фестивалю-лабораторії наповнювали захопливими хенд-мейд-майстер-класами, створенням величезних мильних бульбашок, цирковими трюками... Проте найгармонійніше дітвора почувалася на природі. А ще малюкам дуже сподобалося тіпі — традиційне помешкання американських індіанців, яке цього року спорудили спеціально для них. Воно нагадувало рукавичку з однойменної української казки, адже ззовні видавалося не дуже просторим, проте в ньому поміщалося чимало дітвори, навіть разом з дорослими.
Чи не найцікавішою дитячою майстернею цьогорічного «Арт-поля» була акустична майстерня казки «Велике вухо», на якій діти озвучували казковий світ за допомогою різноманітних предметів: камінчиків, баночок, листочків, залізячок і навіть волосини. ідея такого дитячого дозвілля народилася в Ольги Михайлюк в Унежі торік.
Об’єкти землі
Щороку в останні дні «Арт-поля» художники з різних міст і навіть країн презентують свої ленд-арт-проекти, створені під час фестивалю. Цього року творча лабораторія потішила аж шістьома цікавими об’єктами. За словами Ольги Михайлюк, цей рік сміливо можна назвати найяскравішим. «Можливо, у нас тепер дуже загострене відчуття простору, тому всі ці проекти такі яскраві», — констатує організаторка.
Художники з івано-Франківська Сергій Григорян та Микола Джичка створили доволі оригінальний ленд-арт-об’єкт «Поділ землі», на створення, якого митців надихнули такі рядки Григорія Сковороди: «Якщо потрапив у рів чи в безодню водну, не маєш думати про труднощі, але про визволення». Їхня робота виглядає небуденно — це звичайна яма і її вертикальна проекція. «Основна концепція — в тому, щоб знаходити вихід зі становища в будь-якій негативній ситуації. Я думаю, що це актуально нині. Ми віримо за Сковородою, що, все ж таки, якщо людина — оптиміст, то завдяки цьому не лише зможе вилізти з ями, а може навіть яму поставити у вертикальну проекцію», — переконаний Микола Джичка.
Музична крапка
Найяскравішим і найбільш насиченим був останній день творчої лабораторії. Все найцікавіше розпочалося після обіду, чи, точніше, після дощу. Через погодні умови презентацію ансамблю Яреми Стецика «Хто попало грало» перенесли до «Боївки». Після драйвового виступу цього гурту міні-концерт влаштував польсько-український «овочевий» оркестр «Паприкалаба». Цей проект виник чотири роки тому, на першому унезькому «Арт-полі». Його оригінальність у тому, що музичними інструментами тут слугують овочі: морква, кабачок, огірок, кавун, капуста, якими його учасники виконують пісні івано-франківської «Перкалаби». Варто зазначити, що за чотири роки існування оркестру майстерність «овочевих» музикантів зросла.
А далі був сюрприз від іноземців. Американці-цигани «Rail Yard Ghosts», які приїхали на «Арт-поле» автостопом, дали незабутній концерт та відхилили для всіх присутніх завісу своєї культури.
А на малій сцені капела «Гуцули» і кримськотатарський гурт «Тараф» продемонстрували генетичне коріння і навіть деяку музичну схожість своїх етнічних груп та найголовніше — любов до України. Насамкінець музиканти з Криму з невимовною теплотою і трепетом зіграли Державний Гимн України, а глядачі підтримали їх вигуками: «Крим — це Україна!». Зворушує!
Але на цьому подорож від Карпат до Криму не завершилася, а продовжилася демонстрацією двох фільмів — «Бальзаму» Дінари Ахтемової про красу та мелодійність кримських народних пісень та «Живої Ватри» Остапа Костюка про життя трьох поколінь гуцулів у Карпатах.
і завершився цей день довгоочікуваним повноцінним концертом на великій сцені, де виступили українці «Марк Токар Тріо», «DuoDuo», турки «Mavigiz» і поляки «Aksak Balkan Trio», які й поставили на цьогорічному «Artpole.if» музичну крапку.
Магнетизм Унежа
«Арт-поле» у мальовничому Унежі — уже вчетверте і, за словами його організаторів, востаннє. Для багатьох гостей дійства це стало не надто приємною новиною, адже вони звикли до вже майже рідної території, яку вважають ідеальною чи для фестивалю, чи для творчої лабораторії. Місцеві жителі також не дуже в захопленні від такої новини, адже для них це була гарна можливість трішки підзаробити, підгодовуючи чи поселяючи у себе гостей. і не таємниця, що під час фестивалю унежці могли згадати найкращі часи свого населеного пункту, коли на його вулицях була не тиша і спокій, а гамір і дитячий сміх.
— Я це місце дуже люблю, — зізнається Юрій Андрухович. — Сюди я потрапив 2008 року, коли тут проводили ще не «Арт-поле», а перший Унезький фестиваль, і мене сюди тягне, тут мені подобається. Тут мальовничо, каньйон Дністра, в якому присутня руїна колгоспних угідь, крім того, тут відчувається сила життя, енергія.
Яким буде «Арт-поле» наступного року, а найголовніше — де його проводитимуть, ще велика таємниця. Цього, мабуть, поки що не знає ніхто. «Дослідження триває, у нас попереду ще третя точка нашого трикутника — Крим, після цього ми спробуємо якось проаналізувати, усвідомити його. Поки що важко говорити про наступний рік, — каже Ольга Михайлюк. — Ми точно мандруватимемо, досліджуватимемо якісь інші території і дуже сподіваємося, що саме з Унежа будуть якісь цікаві ініціативи, нові проекти».
Повертаючись додому з унікальної території творчості, чітко для себе зрозуміла, що де б не проводили «Арт-поле-2015» і який би формат для нього не придумали, туди варто їхати.
