Блаженнійший Святослав: «Священики повинні більше читати. Вимагайте від них якісних проповідей»

Блаженнійшого Святослава львівські політехніки зустрічали з таким піднесенням і пієтетом, що мимоволі пригадалася зустріч Папи Римського Івана Павла ІІ у Львові 2001 року. Студенти вручили главі УГКЦ хліб­сіль, а чоловічий хор “Орфей” виконав на честь поважного гостя духовний твір “Блаженний муж”.

Як повідомляє Zaxid.net, Глава УГКЦ запросив аудиторію до відвертої розмови. Серед багатьох запитань переважали “євроінтеграційні”. Мовляв, 15 країн Євросоюзу визнали гомосексуалізм, деякі узаконили одностатеві шлюби. То Ви, Владико, за євроінтеграцію? Блаженнійший Святослав: “Так, я за євроінтеграцію, але я проти гомосексуалізму. Ми повинні йти у Європу з християнським обличчям. Чому там ті закони просуваються? Та тому, що християни у європейських країнах не займають активної життєвої позиції. Але боротьба християн не програна. Католицька церква не склала рук…”. Глава УГКЦ спростував твердження про те, що новий Папа Римський Франциск толерує одностатеві шлюби… Та, попри це, якась навіжена жіночка, коли Владика вже полишав подвір’я Політехніки, кричала гостеві “Ганьба!” саме за те, що він “тягне у збочену Європу”…

Святослав Шевчук рішуче висловився проти абортів, дитиновбивства, зазначивши, що Римо­католицька і Греко­католицька церкви ухвалили спільну заяву щодо необхідності зміни українського законодавства: “Будемо працювати, щоб людське життя, як вчить Католицька церква, було захищене законодавчо від моменту зачаття до природної смерті. Це не питання нашого руху у Європу. Це питання нашого існування, нашого життя у вільній, незалежній Україні…”.

Чоловік, який назвав себе істориком, повідомив дивну річ: “Нашу святиню, собор Святого Юрія, перенесли до Києва…” Владика делікатно уточнив: “Не собор перенесли, а осідок глави УГКЦ. Блаженнійший Любомир казав, що він не переїхав до Києва, він повернувся до Києва. Ми у Києві народилися. Берестейську унію 1596 року першим підписав Київський митрополит Рагоза з усіма своїми єпископами. Комусь дуже б хотілося закрити нашу Церкву за Збручем, загнати греко­католиків у галицьке “гетто”. Коли ми є у Києві, то ми – потужний фактор євангелізації усього українського суспільства. Нині лише у Києві зареєстровано 21 греко­католицьку громаду”. Не знати, як православні сприймуть ось ці слова Блаженнійшого Святослава: “Наш священик у Черкасах на основі метрик, церковних книг доводить, що Шевченко був… греко­католиком. Він був хрещений унійним священиком, який тоді служив у Моринцях” (оплески).

Не могли на цій зустрічі обійти питання щодо ставлення до “московської церкви”, як висловилася одна студентка. Владика зрозумів, що йдеться про київську православну церкву Московського патріархату. “Сьогодні ця Церква проходить період внутрішньої трансформації. Вона українізується. Пригадую, минулого року на Пасху прийшов наш диякон і каже, що сталося диво. У Лаврі Страсні Євангелія у Великий четвер читали українською мовою. Вперше в історії! Сьогодні ця Церква намагається розвивати свою самоуправність, автономність від єдиного центру у Москві”.

До Блаженнійшого Святослава було запитання з розрахунком на цілком іншу відповідь. Студент університету фізичної культури, активіст руху “Твереза Україна” запитав: “Чи сповідуєте Ви цілком тверезий спосіб життя?” У відповідь почув таке: “Якщо б сказав, що не вживаю алкоголю, я б сказав неправду. Але завжди намагаюся бути тверезим”. Зал вибухнув оплесками.

Одна пані поскаржилася Блаженнійшому на те, що деякі миряни дозволяють собі обговорювати священиків, критикувати їх… Владика не захищав “честі мундира”, тобто ряси: “Сам факт, що хтось має священичий сан, не робить його мудрішим, так само, як і наявність диплома. Ми хочемо у наших священиках бачити глибоко віруючих людей, які здатні своєю святістю проповідувати те, у що вони вірять. Священики повинні більше читати, вдосконалюватися. Вимагайте від них проповідей належного рівня. Ви зробите цим велику послугу і мені, і Церкві…”.