Чому «швидка» в Івано-Франківську не стає «екстреною»?
Є такий вислів — конфлікт інтересів. Зрештою, якщо дві сторони або принаймні одна з них вважає, що суперечності, які виникли між ними, все ж таки раніше чи пізніше буде залагоджено шляхом взаємних поступок, то в цьому разі скажемо м’якше — не збігаються інтереси міста й області в питанні передачі станції швидкої і невідкладної медичної допомоги до структури комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (ІФЦЕМД та МК), створеного рішенн
Ясна річ, хотілося почути думку самих чільників міської медицини з приводу ситуації, через яку фактично гальмується створення єдиної для всієї області системи порятунку і лікування людей у невідкладних станах, зазначає газета "Галичина".
— Це вам, журналістам, треба якогось конфлікту інтересів і ви його шукаєте, — несподівано для себе нарвався на вельми емоційну реакцію заступника в. о. головного лікаря Івано-Франківської ЦМКЛ Емми Гошовської, коли попросив її поділитися власним баченням тієї зовсім не простої й однозначної ситуації. — Наскільки знаю, і головний лікар Тарас Масляк, який нині перебуває у відпустці, і міський голова Віктор Анушкевичус нічого не мали проти запропонованої нам зверху реорганізації станціїѕ А взагалі-то я як заступник з питань охорони материнства і дитинства в цю справу не влізаю, — буквально так висловилась Емма Іванівна.
Втім, під кінець нашої хвилинної зустрічі вона люб’язно запропонувала звернутися до головного лікаря станції ігоря Ковалюка: «Скажете, що я як в. о. головного лікаря дозволяю йому дати коментар з цього питання для преси». Змінила тон розмови після того, як авторові цих рядків довелося заперечити шановній Еммі іванівні, що із входженням міської станції до іФЦЕМД та МК далеко не все так безхмарно, як їй видається. Адже якщо більшість районів і міст області вже ухвалили рішення про передачу майнових комплексів своїх станцій і лікарняних відділень швидкої допомоги єдиному для всієї області центру екстреної медичної допомоги, то якраз, сказати б, особлива позиція керівництва медичної галузі і міської влади Івано-Франківська та Калуша щодо цього не дозволяє завершити процес організаційно-правового і матеріально-технічного формування такого закладу.
Головний лікар Івано-Франківської станції швидкої і невідкладної медичної допомоги Ігор Ковалюк затримку з її приєднанням до центру пояснив юридично-правовою колізією, яка перешкоджає здійснити цю процедуру.
На його думку, виникла вона через те, що питання як слід не «проговорили й не пропрацювали»:
— Ми сьогодні перебуваємо наче в підвішеному стані: формально станція вже перейшла в організаційно-методичне управління ІФЦЕМД та МК, але реально центр наразі не може прийняти на свій баланс наше майно. Ухвалене на сесії міської ради рішення передбачало, що станція увійде в структуру обласного центру екстреної допомоги на правах юридичної особи. Адже спочатку хотіли створити його у формі територіального об’єднання медичних установ області зі збереженням для них статусу юридичних осіб, потім вирішили, що це має бути унітарний заклад. А міські депутати керувались якраз першим варіантом моделі центру, прописаним, до речі, в його статуті, затвердженому на сесії обласної ради. Ще деякі пункти в рішенні міської ради не влаштовують керівництво центру, департамент охорони здоров’я ОДА.
Але є цивілізований правовий шлях — оскаржити те рішення через суд, якщо воно, на думку зацікавлених обласних інстанцій, в чомусь не відповідає чинному законодавству. Втім, чув, що на черговій сесії міської ради депутатам запропонують проголосувати за компромісні — з погляду збалансування інтересів між містом і областю — зміни до того рішення, а може, й зовсім нове рішення. Передбачається таки скасувати статус юридичної особи для нашої станції і передати її із власності територіальної громади міста до спільної власності територіальних громад області з тим, щоб вона стала відокремленим підрозділом центру. На мій погляд, у такому разі обласна рада, своєю чергою, мала б внести зміни до статуту ІФЦЕМД та МК, які б регламентували входження до центру структур швидкої допомоги області як підрозділів без статусу юридичної особи.
За словами І. Ковалюка, є певні побоювання, що без такого статусу їхня станція вже «не матиме стосунку до міста», що з цього закладу, де нині працює близько 480 осіб, буде вивільнено більшість працівників, до того ж доведеться виплатити їм у зв’язку зі скороченням великі суми коштів. Та найбільше ігоря Михайловича непокоїть ситуація з фінансуванням станції, яка на сьогодні ще залишається в комунальній власності міста, проте кошти для її функціонування вже надходять як субвенція міському бюджету з обласного. Так от, цьогорічний кошторис станції забезпечено лише на 67%, недофінансування становить 8 млн. грн., тобто грошей вистачить лише на дев’ять-десять місяців року. А як вони працюватимуть далі?
Варто зазначити, що закон, про імплементацію якого ведемо мову, після набрання його чинності з початку нинішнього року зустрів досить-таке неоднозначне ставлення і в суспільстві, і у Верховній Раді України нового скликання. Скажімо, у прийнятій нею постанові про створення тимчасової слідчої комісії, яка розслідуватиме неефективне використання коштів Міністерством охорони здоров’я і яку, до речі, очолив наш краянин Анатолій Дирів (фракція ВО «Батьківщина»), згадується серед іншого і «незадовільний стан реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги». З такою оцінкою контрастує та, що прозвучала на квітневій нараді в самому МОЗ, а потім на брифінгу для журналістів про підсумки впровадження згадуваного закону в регіонах за перший квартал року. Зазначалося, зокрема, що норматив прибуття карети швидкої допомоги до хворого, встановлений постановою Кабміну для міст — у межах 10 хвилин, тепер виконується в державі на 86,7%, а 20-хвилинний для сільської місцевості — на 84,9%; що на виклики до хворих і постраждалих виїздять уже й лікарі та фельдшери медицини невідкладних станів (таких спеціалістів вітчизняна охорона здоров’я раніше взагалі не знала).
Абстрагуючись від будь-яких політичних контекстів і підтекстів, скажемо, що критерієм оцінки здійснюваного реформування медицини невідкладних станів може бути лише одне — чи жителі конкретного міста, району справді вже відчули поліпшення роботи «швидкої», а чи навпаки. Взагалі ж ставати на позицію відкидання будь-яких реформ у галузі охорони здоров’я — справа невдячна і неконструктивна. Бо, як мовиться, і неозброєним оком бачимо, що ця життєво важлива для суспільства галузь у нинішньому її вигляді залишається реліктом радянської системи охорони здоров’я і їй загрожує цілковитий занепад, якщо вона не розвиватиметься в напрямі сучасних європейських тенденцій до вдосконалення організаційних форм, модернізації технічної бази, запровадження новітніх медичних технологій. А ефективність реформування галузі залежить і від того, як передбачені ним заходи здійснюють не тільки в загальнодержавному масштабі, а і в областях, містах, районах.
Через те, що явно затягнулася передача майна, кадрових і матеріальних ресурсів івано-франківської та калуської станцій швидкої допомоги в оперативне управління ІФЦЕМД та МК, досі не сформовано його структуру, штат і матеріально-технічну базу, не приступили до створення єдиної центральної оперативної диспетчерської, яка прийматиме виклики до хворих з усієї області і спрямовуватиме до них ті карети «швидкої», що в цей час перебувають найближче, за екстериторіальним принципом — незалежно від того, до станції якого міста чи району вони належать. А часто, як ми знаємо, навіть лічені хвилини запізнення з наданням невідкладної допомоги можуть коштувати життя людині з гострим інфарктом чи постраждалому в ДТП. Отож ціна зволікання з формуванням в області єдиної служби екстреної медичної допомоги надто дорога — це втрачені людські життя.
Головний лікар ІФЦЕМД та МК кандидат медичних наук Володимир Похмурський, якого на цю посаду призначили на сесії обласної ради наприкінці минулого року, в розмові сказав:
— Я вважаю, що закон потрібно виконувати, як би він не був написаний, а якщо тепер дехто ставить під сумнів його положення, то це звичайнісінька демагогія, більше нічого. Адже ще на стадії підготовки проекту закону «Про екстрену медичну допомогу» відбувалися його громадські обговорення, мали можливість висловити свої критичні зауваження і запропонувати зміни до нього політичні партії.
Ідеться про те, щоб створити в області єдину систему екстреної медичної допомоги з чіткою вертикаллю управління, адміністрування, господарювання, розвитку й зі спільним медичним простором шляхом об’єднання всіх нинішніх структур швидкої медичної допомоги. А це неможливо без передачі їх цілісних майнових комплексів із власності місцевих громад у спільну власність територіальних громад області. Завдяки ж тому, що буде стерто адміністративні кордони між містами, районами при наданні пацієнтам екстреної медичної допомоги, ми зможемо рятувати життя набагато більшому, ніж нині, числу людей. Звичайно, йдеться і про те, щоб у районах були належно обладнані підрозділи нашого центру для приймання і машини для транспортування хворих невідкладних станів, а не везти їх у кожному випадку аж в Івано-Франківськ. На сьогодні в нашому краї з його численними туристичними трасами деякі ЦРЛ взагалі не пристосовані для приймання пацієнтів, травмованих в автомобільних аваріях.
До нашого центру надійшли вже рішення (лише у двох-трьох є якісь застереження) 17 районних та міських рад області про передачу їхніх станцій та лікарняних відділень швидкої допомоги у спільну власність територіальних громад області. З Івано-Франківськом вийшло дещо інакше. Керівництво міської медицини та міська рада погодилися на передачу станції швидкої допомоги нашому центрові лише за умови, що вона має ввійти в структуру ІФЦЕМД та МК обов’язково зі статусом юридичної особи. Але ж дві юридичні особи за однією юридичною адресою, які мають однакові статутні завдання, спільне джерело фінансування, — це нонсенс. Одне з положень закону передбачає, що центр є єдиним органом екстреної медичної допомоги на території регіону і може бути створений як унітарний заклад або ж як територіально-медичне об’єднання, тобто об’єднання станцій швидкої допомоги зі збереженням за ними статусу юридичних осіб. Другий варіант писали під Донецьку область — хтось лобіював чиїсь інтереси, щоби зберегти такий статус для всіх 28 станцій, що ввійшли до складу тамтешнього об’єднання. Але в цій області, яка є однією з пілотних в Україні щодо реформування охорони здоров’я, переконалися, що об’єднання юридичних осіб у цьому разі абсолютно недоцільне, і замість нього недавно створили унітарний центр з 11 відокремленими підрозділами. Тож навіщо нам повторювати чужі помилки? Краще вчитися на них. Плануємо, що наш центр матиме відокремлені підрозділи з певними господарськими й адміністративними повноваженнями в івано-Франківську, Калуші, Коломиї та Надвірні.
Зазначу водночас, що є тут проблема і на законодавчому рівні. Окремі положення Закону «Про екстрену медичну допомогу» суперечать положенням Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Але з такої ситуації вихід можна знайти, якщо люди налаштовані на конструктив, а не на конфронтацію і не використовують ті суперечності як зачіпки для підігрівання конфлікту. Себто для позитивного вирішення питання потрібне взаємне бажання двох сторін домовитися між собою. і я сподіваюся, що на сесії міської ради 6 червня буде ухвалено рішення з корективами, які дозволять здійснити нарешті процедуру передачі майна станції швидкої допомоги ІФЦЕМД та МК, — мене запросив на цю сесію секретар міської ради Микола Вітенко. Він днями провів нараду з участю юристів міської та обласної рад, представника Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська. Її учасники дійшли висновку, що потрібно свої вужчі, меркантильні, інтереси відкинути задля користі всієї прикарпатської громади. Бо ж ідеться про справу державної ваги, спільну для міста і всієї області.
Розумію, для медичної галузі та міської влади івано-Франківська непросто розлучитися з приміщеннями й санітарним транспортом станції швидкої допомоги — в її розвиток у різний час вклали немалі кошти з міського бюджету. Декому видається, що після реорганізації цього закладу буде втрачено вплив на обслуговування її бригадами викликів до хворих у місті. Але якщо глянути на ситуацію з державницької, патріотичної точки зору, то, ясна річ, нікуди станція не дінеться, її машини ніхто з міста не вивезе, будинок ніхто не повалить і не побудує на тому місці готель, а все це працюватиме на громади міста і всієї області. Причому працюватиме на вищому, ніж тепер, якісному рівні, адже на базі станції діятиме потужний центр екстреної медичної допомоги з більшими можливостями розвитку, співпраці з іншими областями України і з закордоном. Вважаю, що всі від цього виграють. А хто від цього втратить? Хіба що кілька людей, котрі, скажемо так, причетні до розподілу матеріально-фінансових потоків у міській галузі охорони здоров’я.
Стосовно можливого майбутнього великого скорочення, то це розмови на рівні чуток, що не мають під собою жодного підррунтя, — запевнив В. Похмурський. — Ми йдемо дуже поміркованим шляхом, лояльним до тих, хто на сьогодні працює на станціях «швидкої», — не ліквідовуємо цих закладів, а реорганізуємо їх шляхом приєднання до обласного центру екстреної допомоги. Тоді як у деяких регіонах ліквідовували станції, аби наступним кроком заново створювати їх уже у вигляді нових, видозмінених структур. От у цьому разі можливе скорочення кадрів, а при такій реорганізації «швидкої допомоги», яка здійснюється в нашій області, жодного скорочення її працівників не передбачається.
