Чому слід уважно читати договір з банком?
Мій знайомий, старший уже чоловік, на початку цього року не зміг своєчасно зняти кошти зі свого валютного депозиту. Банківський клерк щось розповідав про те, що не може «образити інших клієнтів», а отже, повернути чоловікові його гроші. і це незважаючи на те, що на той час діяло лише обмеження НБУ щодо суми виплати доларових вкладів — не більше 15 тисяч гривень у еквіваленті за один банківський день.
Стало зрозуміло, що ці кошти повернути буде нелегко. Особливо, коли уважно прочитали угоду з банком, в якій зазначалося, що поверненням коштів депозиту банк вважає перерахунок їх на банківську картку. А там уже ти забирай їх як хочеш, банк свої зобов’язання перед вкладником формально виконав. Триває ця історія зі змінним успіхом й нині. Тобто кошти на рахунку в чоловіка начебто і є, але ось отримати їх він не може, тільки невеликими частинами і то лише за умови, що значну суму залишить на новому депозиті.
Ця історія пригадалась, коли стало відомо про нові банківські ініціативи, що їх минулого тижня проголосувала Верховна Рада.
Рада дозволила банкам не повертати вклади достроково
Верховна Рада прийняла закон, згідно з яким банкам дозволено не повертати клієнтам вклади раніше встановленого терміну. За прийняття закону №1195 проголосували 243 депутати. Згідно із ним, клієнти, які підписали із банком строковий договір, не зможуть забрати гроші раніше встановленого ним терміну.
«За договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу», — сказано у законі. Тож клієнти банку матимуть право отримати вклади та нараховані відсотки за строковим банківським договором лише по закінченні терміну дії договору. Дострокове ж повернення вкладу та нарахованих процентів за строковим вкладом можливе виключно у випадку, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Цей закон, щоправда, стосуватиметься лише тих договорів, які будуть укладені після прийняття цього закону та набуття ним чинності. Нагадаємо також, що українським законодавством передбачено два види договорів банківських вкладів: на вимогу та строковий. Але до вказаних змін було передбачено обов’язок банківських установ повертати будь-який вклад, в тому числі строковий, на першу вимогу вкладника — фізичної особи.
Між плюсом і мінусом
Ситуація, здавалося б, логічна. Банківська система країни нині перебуває не у найкращому стані. Кількість ліквідованих та проблемних банків уже перевалила за півсотню. А це — реальні втрати тисяч і тисяч громадян. Добре ще, коли їхні депозити потрапляють у ліміт, встановлений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб — суму 200 тисяч гривень. Адже нині, за чинним курсом долара до української гривні, це навіть менше ніж 10 тисяч доларів. Абсолютно не захмарні цифри. Особливо враховуючи той факт, що одні українці важко працюють за кордоном, заробляючи там кошти на купівлю тієї ж квартири чи будинку. інші довірливо тримали кошти на депозитних рахунках, розраховуючи на щомісячний прибуток. Щоправда, стрімкий обвал курсу гривні, який навряд чи можна пояснити лише бойовими діями на сході країни, фактично відібрав три чверті гривень з цих депозитів, якщо перерахувати їх за курсом твердої валюти. Зрозуміло, що не програли вкладники валютних депозитів. Однак вони нині часто стикаються із ситуацією, коли не можуть отримати власні кошти. Банки всіма правдами і неправдами намагаються залишити їх на своїх рахунках. Отже, у результаті маємо ситуацію, коли банки перебувають у ризикованій зоні. Для них це рішення, напевно, є позитивним. З другого боку, українці нині мають чимало пересторог щодо діяльності банків, тому для них заборона знімати кошти достроково стане приводом серйозно замислитись над тим, чи нести свій депозит до банківських установ. Тим більше на тривалий термін.
«Пацієнт скоріше мертвий, ніж живий...»
Для того, щоб наочно продемострувати нинішню ситуацію у банківській сфері країни, назвемо лише кілька цифр. На середину травня в Україні працюють 132 банки, це без врахування тих, де введено тимчасову адміністрацію. За минулий рік і початок нинішнього Національний банк визнав неплатоспроможними 48 банків, за цей же час прийнято рішення про ліквідацію 36 банків.
Додайте до цього, що перший квартал цього року 45 із 133 платоспроможних банківських установ завершили зі збитком на загальну суму 18,77 млрд. грн. Причому найбільший збиток отримав державний «Укрексімбанк» — 4,54 млрд. грн., а на другому місці за цим показником «Сбербанк России» — 2,03 млрд. грн.
Найбільше банки потерпіли від підвищення офіційного курсу долара, адже довелось перераховувати надані у валюті кредити та шукати додаткові ресурси для виконання нормативів, що їх висуває перед ними НБУ. Відтак вийшло, що норматив достатності або адекватності капіталу (один із основних економічних нормативів діяльності банків, який відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру), порушили фактично усі українські банки, і НБУ змушений був домовлятись з МВФ щодо відтермінування його виконання на докризовому рівні аж до початку 2018 року. і це все відбувається на тлі зменшення депозитів населення у банківських установах. За даними Асоціації українських банків, лише за місяць — від 1 березня до 1 квітня ц. р. топ-десятка українських банків за розмірами залучених депозитів населення втратила сумарно майже 47 мільярдів депозитних коштів, розміри яких знизились з понад 325 до трохи більше, ніж 282 млрд. грн.
Несвоєчасно і недоречно?
Що чекає на українські банки у найближчому майбутньому? Уже наприкінці липня має завершитися перша стадія реформування банківської системи, яка включатиме і стрес-тести банків, і підписання їхніми власниками планів докапіталізації банків. Після цього центральний банк обіцяє перезавантаження банківської системи та посилення нагляду і фінансового моніторингу. 3 липня має закінчитись термін дії постанови НБУ, якою було обмежено зняття коштів з депозитів. Начебто обіцяють скасувати обмеження у 150 тис. грн. для гривневих рахунків, щоправда, з валютними, найімовірніше, все залишиться по-старому.
Агентство «Standard & Poor’s» у своїй аналітичній записці висловило думку, що НБУ продовжить надавати підтримку у вигляді ліквідності українським банкам, які виконують регулятивні вимоги, однак здатність регулятора до такої підтримки знижується. Нині Нацбанк визначив п’ять банків, яких підтримуватиме держава — це передусім «Приватбанк», «Ощадбанк», «Укрексімбанк», «Промінвестбанк» та «Сбербанк России». Такий вибір визначений низкою критеріїв, які, зокрема, включають ринкову частку за обсягами активів та роздрібних депозитів.
До речі, раніше Нацбанк під час банківських криз кілька разів уже запроваджував заборону на дострокове розірвання депозитних договорів, і це давало позитивний результат. Однак щось не було чути таких ініціатив від головного банку країни під час недавньої валютної кризи.
Отже, як виглядає нині, ініціатива щодо обмеження дострокового зняття строкових депозитів населення навряд чи заспокоїть вкладників, радше навпаки. Експерти уже вказують на те, що такий крок обмежить майбутніх вкладників у доступі до власних грошей та ще більше зменшить бажання довіряти їх банкам. «Ця норма несвоєчасна і недоречна. Нині сотні тисяч громадян не можуть отримати свої кошти із банків, які збанкрутували, а це ще більше підірве довіру населення до банків. Результатом стане те, що з ринку зникнуть довгострокові депозити, адже люди не зможуть довірити свої кошти на рік. Залишаться вклади максимум на 2-3 місяці», — так прокоментував ситуацію одному із видань старший партнер адвокатської фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець. Відтак, на його думку, ті банки, які нині не мають проблем, будуть прописувати в договорах можливість їх дострокового повернення. Хоча банкіри дуже зацікавлені саме у довгострокових ресурсах. Тож він радить усім вкладникам уважно читати банківські угоди, щоб добре розуміти, на яких умовах можна буде повернути свої кошти. А історія мого знайомого, яку згадав на початку, лише підтверджує цей висновок.
