Чи було потрібне перейменування вулиці Електричної в Івано-Франківську?

Коли депутати голосують за перейменування вулиць, то про мешканців чомусь не згадують. Виглядає, що з 1990-х у Франківську вже перейменували все, що треба: Радянську, Леніна, Пушкіна, Дадугіна, Будівельників, Краснодонців і купу інших вулиць. Та коли радянські назви закінчилися, влада не спинилася.

Закон вийшов пізніше

Торік поміняли назву вулиці Електричній. Нікому вона не заважала. Але знайшлися лобісти вагомішої, на їхню думку, назви. Мешканців ніхто не питав, про громадські слухання не йшлося. Зрештою, й законом вони не були передбачені.

Нагадаємо, на початку минулого року сесія міськради вирішила перейменувати одну з вулиць на «Кубійовича». Ініціювала рішення станиця дивізії «Галичина». Як сказав тодішній секретар міськради Руслан Марцінків, Володимир Кубійович був не лише відомим істориком та етнографом, автором 80 наукових праць, але й одним із організаторів Військової Управи та засновників дивізії СС «Галичина». Сказав, що це перейменування є черговим кроком у відстоюванні всього українського – на тлі розвитку українофобії в центральних органах влади.

Спершу планували перейменувати Індустріальну, але потім передумали. Взялися за Електричну. До речі, ініціювати може будь-хто: громадська організація, політична партія, ініціативна група тощо. Пропозиції опрацьовує комісія з питань адміністративно-територіального устрою, до якої входять історики, краєзнавці, комунальники, архітектори тощо. Іноді вони не погоджують, але часто дають і позитивну відповідь. Тоді питання виносять на виконком, а звідти – на сесію міськради.

За словами заступника міського голови Михайла Вереса, Електрична стала останньою в Івано-Франківську, яку перейменували таким чином. Адже наприкінці минулого року вийшов закон, який передбачає громадські слухання. Тож тепер зважатимуть на мешканців. Лише люди з Електричної «не встигли».

Навіщо такий подарунок?

З того часу, як мешканці Електричної опинилися на вулиці Кубійовича, минуло півтора року. Нової назви вони не визнають. Більше того, хочуть, аби влада повернула все на свої місця.

Як каже мешканка вулиці Марія Чекіс, ще наприкінці минулого року вона зібрала підписи та віднесла лист у Білий будинок – люди просили Віктора Анушкевичуса залишити їм стару назву. Відповіді чекають і досі.

Пенсіонери досі не можуть вимовити нову назву вулиці

А напередодні Дня Незалежності на вулиці повісили кілька нових аншлагів. Старі, звісно, забрали. Люди обурилися.

«У мене було відкрите вікно. Дивлюся – вішають табличку, – розповідає одна з мешканок вулиці. – Я питаю: що робите? Кажуть, що це – подарунок нам до Дня Незалежності. Наш будинок побудований у 1973 році, я тут живу 40 років, і все життя це була Електрична. Навіщо мені такий подарунок?».

«Вони вивісили не на початку вулиці, а в кущах, бо це незаконно й несправедливо, – підтримує її сусідка Ганна Федевич. – Нам цього не треба. Бо тепер доведеться виписуватися з домової книги, паспортного стола і т. д. Не розумію. Електрична – це ж не комуністичне, не радянське, то кому це вигідно?».

«Ми тут старі, глухі та сліпі, – бідкається ще одна з мешканок, Марія Купчак, – і не в стані не те, що поміняти документи – я навіть вимовити це прізвище не можу».

Зрештою не вона одна, а й багато інших так і не назвали свою вулицю правильно. Куйовича, Куйбідовича, Якубовича. Хто ж такий Володимир Кубійович, сказати ніхто не зміг. «Якийсь польський письменник», – відповідали люди. На їхню думку, щоб у влади не виникало проблем із мешканцями, треба давати нові назви тільки новим вулицям. А зі старими районами, де більшість людей похилого віку, вважають, робити так не можна…

«Краще б на дорогу подивилися, може, сюди треба грошей, а не на таблички?! – обурюється ще одна жінка, Олена Величко. – Тут 20 років ями не латали, бо це нікому не треба. У підвалі постійно тече вода – у під’їзді такий сморід, що й до квартири доходить. Але ремонтувати ніхто не береться. Звісно, вулиці перейменовувати легше».

Проста процедура

Особливо люди переймаються, що такі забаганки депутатів можуть надто дорого їм обійтися. Гроші, час, черги. Старший інспектор Івано-Франківського міського відділу міграційної служби УДМС в області (ВГІРФО) Оксана Галько заспокоює: кожен сам вирішує – хоче він міняти вулицю у своїх документах чи ні. Якщо людині цього не треба, то ніхто її не примусить.

«Це можна зробити як у нашій структурі, так і за місцем реєстрації – в ЄРЦ чи в сільській раді, – говорить Оксана Галько. – Процедура є повністю безкош­товною й дуже простою. Людина приходить, і через кілька хвилин їй у паспорті міняють вулицю. А якщо мешканцям надає послуги ЄРЦ, то це ще легше, бо там навіть черги нема, і приймають вони щодня».

Останнім часом багато вулиць поміняли, але люди за зміною реєстрації не звертаються, зауважує Галько. Більше міняють, коли перереєстровуються на іншу адресу чи досягають певного віку, чи змінюють прізвище – тобто з інших причин.

Звісно, навряд чи міськрада познімає нові аншлаги та передумає перейменовувати Електричну. Доведеться таки мешканцям жити на Кубійовича, вчитися вимовляти його прізвище та рано чи пізно змінити документи. Молоді буде легше, для старших людей це в будь-якому разі стане проблемою.

Попри зміну назви, вулицю не ремонтували понад 20 років

Як бачимо, нікому того перейменування не треба. Тільки депутатам, яким мешканці надали право вирішувати за них суспільно важливі питання. Назва вулиці, мабуть, входить у цей перелік. Принаймні, для наших обранців.

І ще. Щодо Кубійовича – жодного негативу. Напевно, він був гідною людиною та достойний того, щоб його ім’ям назвали вулицю. Але цікаво: із тих, хто ініціював перейменування Електричної, чи з депутатів – хтось живе на цій вулиці?

До теми

Володимир Михайлович Кубійович (1900-1985) – український історик, географ, енциклопедист, видавець, громадсько-політичний діяч, організатор видання та головний редактор «Енциклопедії українознавства» та фундаментальної праці «Географія українських і суміжних земель».