Діти без Криму

Нема більшої біди, коли хворіють діти. В України є десятки санаторіїв, куди можна відправити малечу на щорічне безкоштовне оздоровлення. Але, по-перше, не всі про це знають, а по-друге, далеко не кожному пропонують саме те, що необхідно.

Краще влітку

Дев’ятирічна донька Юлії Терещук хворіє на ДЦП. Тому раз на рік їй рекомендоване санаторно-курортне лікування: грязі, електропроцедури, масажі, ванни і т. д. Майже щороку вона їздить у санаторії, але за дев’ять років Юлія оздоровила її за державний кошт лише двічі, решту сама. Та й другий безкоштовний раз, то була «горяща» путівка – інша дитина не змогла поїхати.

«Двічі я була у санаторії «Хаджибей» в Одеській області, – каже Юлія Терещук. – А про те, що є якісь путівки до Криму, то навіть не чула. Тепер уже й не почую… Проблема в тому, що я не хочу їхати у санаторій не влітку. Можу пояснити чому: велика ймовірність застудити дитину. У санаторії, в потязі, в дорозі. Бо всюди економлять на опаленні».

«Якось я отримала путівку на травень, використала можливість отримати безкоштовну путівку, – розповідає пані Ірина (прізвища просила не називати). – А моя дитина там захворіла на третій день. Адже в цей період опалення вже вимкнене, а на вулиці було досить холодно. Захворіла – все, жодних процедур, не можна, протипоказано. Підлікували та й відправили додому. Того року дитина процедур не отримала».

Як отримати путівку на літо? Треба на початку року звернутись у поліклініку, а ще краще – продублювати таке звернення в департаменті охорони здоров’я. Швидше напишеш – більше шансів. Бо є черга, згідно з якою роздають путівки, а хто не встиг, той може розраховувати тільки на випадок.

«Буває, дітей відправляють без мами, – говорить Юлія Терещук. – Але я б доньку не відпустила. Там такий догляд, що страшно, чи все буде добре. Звісно, вірю, що вони отримують малу зарплату. Тому відповідно й дітей доглядають. Відтак мені легше їхати за свої гроші, але це дорого».

Але найбільше жінку лякає те, що раніше були різні санаторії у Криму, куди їхали усі «віпи», а простим людям «діставалася» Одеса. Тепер, каже, Криму нема, то для пересічних хворих взагалі не буде путівок?

Путівок більше, ніж дітей

Як розповідає головний спеціаліст з педіатрії департаменту охорони здоров’я ОДА Лідія Сенюта, на санаторно-курортне лікування коштом держави мають право усі діти, незалежно від того, до якої пільгової категорії вони належать – і інваліди, і з хронічними хворобами.

В області є дві комісії – фтизіатрична санаторно-курортна (для дітей, які мають проблеми, пов’язані із туберкульозом) і педіатрична санаторно-курортна (соматичні захворювання: психоневрологічні або внутрішніх органів). Вони працюють з інформацією, яку отримують від районів – там теж є комісії, в яких формують черги на оздоровлення.

«З кожного району ми беремо заявки, все це додається і надсилається до міністерства, – розповідає Сенюта. – Але якби ми отримали таку кількість путівок, яку пишемо, то це була б катастрофа. Адже в більшості люди не хочуть розуміти, що лікування й відпочинок – різні речі. Просять путівки з червня по серпень. А з рештою місяців що робити?».

Дітей, які можуть їхати, каже Лідія Сенюта, значно менше. Наприклад, у Рожнятівському районі минулого року було тільки 15 охочих. А квоту вони змушені формувати на цілий рік: якщо у зимові місяці їдуть по 10 дітей, то влітку ніхто більше не дасть. Менше – можуть. Адже, зізнаєтьсяСенюта, санаторії влітку продають путівки, щоб заробити гроші на поточні ремонти абощо.

За статистикою ОДА, щомісяця вони отримують 100 путівок на лікування соматичних хвороб, ще 11 – фтизіатричних. Отже, 1200 дітей з Прикарпаття щороку можуть пройти оздоровлення через МОЗ. Це багато чи мало?

Беремо статистику дітей з ДЦП. Станом на 2013 рік в області зареєстровано 774 дитини із цим недугом. У перші місяці 2014 року департамент отримав по 10 путівок в «Іскру» (Крим), вісім в «Батьківщину» (теж Крим), і ще вісім у «Морський» (знову Крим). Ще 16 путівок було в Одесу, причому половина з них у санаторій для дітей з мамами, а в половині можуть перебувати лише діти. Загалом 42 путівки на місяць, за рік – приблизно 500.

Цього більше, ніж треба, щоб поїхали всі діти, яким таке лікування необхідне, переконує Лідія Сенюта. Бо не всім дітям з ДЦП й потрібне подібне лікування. А іншим не підходить або час, або власне санаторій.

«Бо всі хочуть тільки в «Хаджибей», – продовжує Сенюта, – для матері й дитини. Звісно, є випадки, коли мами хочуть тільки в «Іскру», але в жодному разі не в «Батьківщину». А інша частина – навпаки. От, поїде одна емоційна жінка, щось їй там не співпаде, тож вона робить кампанію у спротив. А люди з такою бідою між собою спілкуються, обмінюються інформацією…».

Область допоможе

Та наразі виглядає, що проблеми з путівками були квіточками, у порівнянні з тим, що може бути. Бо через анексію Криму ми втратили 18 санаторіїв, 12 із них соматичних (10 у Євпаторії, один в Алушті, один у Феодосії). А 44 % прикарпатських дітей оздоровлювалися саме в Криму.

Що залишилося? Шість в Одесі, один у Бердянську, один у Трускавці. Правда, маємо ще чотири обласні: «Ясень», «Смерічка», «Сніжинка», «Єзупіль» – загалом на 450 ліжок.

Тепер, акцентує Лідія Сенюта, вони вивчать питання у відповідності до пот­реб і ймовірно перепрофілюють обласні заклади. Крім цього, каже, будуть націлювати людей на використання інших можливостей. Наприклад, центр реабілітації для неврологічних дітей на базі обласної лікарні, де є басейн, масажі, медикаментозне лікування, логопед, психолог, інші фахівці.

«Не лише хвора дитина, а й уся сім’я іноді потребують допомоги психолога, – каже Лідія Синюта. – Адже дев’ять із 10 батьків в Україні залишають сім’ю, якщо дитина хворіє ДЦП. Дитина опиняється на плечах мами, якій іноді нема навіть як сходити у магазин, не те, що відпочити».

                                                                                                                  Репортер