До Європи — двома ногами чи ногами вперед?

Ми уже фактично однією ногою стоїмо у Європі. І річ не у візових баталіях, які ось-ось мають завершитись, і не в асоціації з ЄС, котра нині пригальмувала через сумнозвісний референдум у Нідерландах. Ця нога — енергетична.

Незважаючи на те, що українці живуть зовсім не по-європейському, отримують далеко не європейські зарплати та пенсії, найвищі посадовці країни вирішили, що ціни на енергоресурси мають бути у нас такими, як за західним кордоном. Більше того, вони уже прив’язали тарифи на газ, тепло, гарячу воду, електроенергію до вартості енергоносіїв у країнах ЄС. Навіть незважаючи на те, що значну частину цих енергоносіїв добувають в Україні, пише Галичина.

Віртуальні подорожі  за реальні гроші

Нагадаємо нашим читачам, що не так давно уряд, як йдеться на його офіційній інтернет-сторінці, «з метою забезпечення енергонезалежності держави» прийняв рішення впорядкувати ціни на природний газ для споживачів. Відтак з 1 травня цього року встановлено оптову ціну природного газу в розмірі 4 942 грн. за 1 000 кубічних метрів. Цікаво інше. Ця ціна визначається «з урахуванням прогнозної ціни блакитного палива на німецькому газовому хабі NCG (за даними агентства «Platt’s European Gas Daily»); вартості транспортування від NCG до західного кордону України через територію Німеччини, Чехії та Словаччини (за тарифами європейських операторів ГТС); установленого НКРЕКП тарифу на послуги транспортування природного газу транскордонними газопроводами до точок входу в ГТС України». Граничний рівень роздрібних цін на природний газ для населення встановлено в розмірі 6 879 грн. за 1 000 куб. метрів, який утворюється з урахуванням оптової ціни, середньозваженого тарифу на транспортування — 219 грн., середньозваженого тарифу на розподіл — 513,7 грн. та торгової націнки постачальника — 57,4 грн. за 1000 куб. метрів (згідно з інформацією «Урядового порталу»www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd.

Можна погодитись, що газ, імпортований з Європи, справді може мати ціну, розраховану за вказаним принципом. Однак як бути з газом українського добування? Виходить на таке, що блакитне паливо, добуте на Прикарпатті чи десь на Харківщині, має спочатку «доїхати» до німецького газового хабу (в транспортуванні — це перевантажувальний транспортний вузол), відтак — територією ще трьох країн його «доправляють» до кордонів України, а потім уже нашою територією транспортують до споживача. і всі ці віртуальні переміщення газу має оплачувати той самий споживач, бо ж насправді український газ після підготовки відразу потрапляє до газотранспортної системи країни. Але важливий нюанс: попри те, що переміщення блакитного палива, визначені у постанові Кабміну, віртуальні, українські споживачі мають за це сплачувати реальні гроші. Бо врешті-решт кінцева ціна завжди лягає на плечі рядових українців, чи коли вони опалюють помешкання, чи гріють воду, чи коли купують товари, у вартість яких закладено ці віртуальні схеми. А ще ж треба перерахувати за спеціальною формулою співвідношення одиниць енергії. Адже відомо, і «Галичина» писала про це, що коли порівнювати європейські газові стандарти з українськими, то вони значно відрізняються. В європейських країнах нижня межа теплотворної здатності природного газу становить десь 8 500 — 9 000 ккал/м куб. У нас же — 7 600.

Нагадаємо також, що урядовці запевняли, що таким чином, тобто встановленням єдиної ціни, вони переможуть зловживання на газовому ринку. Але як на мене, закладаючи у вартість газу українського добування «липове» транспортування територією мало не половини Європи, насправді створюють джерело надприбутків для добувників.

Не газом єдиним...

Якщо ви думаєте, що такий принцип формування ціни стосується лише природного газу, то ви помиляєтесь. Ще один із видів енергетичної сировини, який безпосередньо впливає на вартість теплової та електроенергії, а значить, і життя українців, — це вугілля. У березні Національна комісія з регулювання енергетики і комунальних послуг затвердила нову методику визначення оптової ринкової ціни на електроенергію. Це та ціна, за якою ТЕС продають електроенергію споживачам. У ній, зокрема, враховується ціна на вугілля. А вже у квітні комісія, знову підвищивши тарифи для споживачів, ввела методику в дію. Отже, відповідно до нової методики, вартість вугілля у виробництві вугільно-теплової генерації обчислюють за формулою: «вартість вугілля у порту Роттердама плюс вартість його доставки в Україну».

Як зазначає Андрій Герус, виконавчий директор «Concorde Capital»: «Взагалі прив’язка до певного індикативу — це однозначно краще, ніж коли ціну встановлює вручну чиновник. Втім, деталями можна дискредитувати будь-яку ідею.

Амстердам/Роттердам/Антверпен (АРА) — це порти, куди надходить переважно південно- та північноамериканське вугілля для продажу в Європі. Україна ж має надлишок вугілля, тому ціну «Роттердам плюс доставка» застосовуватимуть до вугілля, добутого в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях. Разом із тим Україна ще перебуває у «профіцитному» регіоні, бо і в Росії, і у Польщі також надлишок вугілля».

Цікаво також і те, що, за словами експерта, в жодному разі ні в Польщі, ні у Росії, ні в Колумбії нема такої «ринкової» вартості, як ціна в Роттердамі плюс доставка. Навпаки, там ціна нижча за «Роттердам». Отож нинішню ціну на вугілля в Україні завищено як мінімум на 15 дол. — саме стільки становить вартість транспортування тонни вугілля зі згаданого порту. Якщо врахувати, що загалом за рік в Україні спалюють 25 млн. тонн вугілля, а також витрати на віртуальну доставку в 15 доларів за тонну, то матимемо цілком реальні  9,5 млрд. грн. пере­плати за вугілля. А значить, і за тепло чи електроенергію, які з нього виробляють.

Особливо прибутковою стає схема, вважає Андрій Герус, якщо брати вугілля з копанок так званих «ДНР/ЛНР», де його ціна 500—600 грн., і завозити на українські електростанції за ціною «Роттердам плюс доставка» — 1 500 грн. Відчуваєте, про які надприбутки йдеться у цьому разі?

Підкреслимо ще раз, що і ці кошти будуть отримані з кишень рядових українців. У тому числі й тих, хто отримує мінімальну або не таку вже й далеку від неї середню зарплату по країні.

Як покарати чиновників,  які «зареформувались»?

Між іншим, нині, як стверджують експерти енергетичного сектору, в європейців — на реальному ринку — оптова ціна на електроенергію знизилася і вже значно нижча порівняно з нашими оптовими цінами. Отож тому ж таки «Бурштинському енергоострову» набагато вигідніше продавати електроенергію в Україні, ніж за нижчими цінами до Європи.

Розповідаючи в своїй колонці в «Українській правді» про «новаторські» підходи нинішніх урядовців до формування ціни на вугілля та електроенергію, Андрій Герус запропонував, щоб українські селяни прив’язали ціну на картоплю до цін супермаркету в Нью-Йорку плюс ціну доставки в Україну. Справді, принцип схожий із тим, що його нині практикують чиновники в енергетичній сфері. Однак таким чином будуть «покарані» одночасно і винні, і невинуваті. Тому пропоную тим самим селянам ретельно розпитувати у покупців, хто до них прийшов за вирощеним на українській землі (бо ж так само, з українських надр, які, між іншим, є спільною власністю усього народу країни, добувають газ та вугілля). Відтак для високопосадовців пропонувати ціну на хліб, капусту, моркву, картоплю чи буряки за цінами європейського ринку плюс доставку до України. Так само можуть вчинити і наймані працівники — вимагати європейської оплати праці (бо ціни ж у нас на українські газ і вугілля цілком європейські) плюс оплату проїзду до однієї із європейських столиць. Таким чином українці могли б відмовитись від субсидій, почуватися вільними заможними громадянами. Такими, як почуваються нині у злиденній Україні високопосадовці із державних структур чи газодобувних підприємств, власники електростанцій та шахт. Можливо, в такому разі нинішні енергетичні реформатори, серед яких, нагадаємо, є і міністр палива та енергетики ігор Насалик, замислилися б і над тим, які саме «реформи» вони пропонують українцям. і чи зможуть люди сплачувати за тарифами, що їх приймають урядовці, посилаючись на домовленості з МВФ, та й до чого це, зрештою, призведе. Бо нині найочевидніші наслідки згаданого «реформування» полягатимуть у подальшому зубожінні і так незаможних громадян країни та збагаченні винятково тих, хто вже давно і за рівнем життя, і за доходами почувається «європейцем».