Етнолог Світлана Боян про символи і традиції святого вечора та Різдва на Прикарпатті
Етнолог, доцент кафедри етнології і археології ПНУ ім. В. Стефаника Світлана Боян розповіла про символи і традиції святого вечора та Різдва на Прикарпатті, чому до святвечірнього столу переважно готують 12 пісних страв, а діти зі своїми сім’ями в ці дні сходяться до батьківської хати.
- Чим характерний святий вечір для Прикарпаття? Розкажіть про його символи та традиції.
— Чи не найбагатшим за традиціями й символікою родинним святом в українців є Різдво і святий вечір, який передує Різдву. На перший святий вечір уся родина, крім дуже маленьких дітей, постить цілий день до першої зорі. Цього дня кожен член сім’ї має свої обов’язки: мати готує святкову вечерю, а батько з дітьми прикрашають покуть для дідуха. Перед вечерею вся родина стає навколішки перед образами і молиться. Відтак найстарший чоловік запалює свічку і родина починає вечеряти. Не забували на святий вечір і про Господніх слуг — ангелів. Щоб запросити їх на вечерю, господар брав трохи куті й підкидав її вгору, так, щоб вона прилипла до стелі. Для них приносять до хати сіно й солому, розкидають їх по підлозі. По закінченні вечері всі страви залишають на столі, ложки або залишають, або збирають і затикають за перевесло дідуха. Свічку також залишають запаленою. Вважають, що вночі на гостину прийдуть душі предків, адже свята вечеря є спільною для всього роду — і живих, і померлих.
Перед вечерею господар повинен нагодувати худобу. Він бере хліб, часник, сіль, набирає по ложці кожної страви в миску і йде до стайні. Худоба на цей час має бути доглянута, стайні вичищені, бо в ніч на Різдво відкривається небо, худоба дістає здатність говорити людською мовою і може поскаржитися Господеві на погане ставлення до неї її господаря.
- На Прикарпатті на святвечір, як правило, готують 12 пісних страв. З чим пов’язана така традиція і загалом які атрибути має свята вечеря?
— На святий вечір переважно готують 12 пісних страв. Але можливі локальні відмінності, де подають 9 страв. Така традиція пов’язана з переконанням, що число 12 є символом сонця у народній міфології, а в християнській традиції число 12 символізує 12 апостолів ісуса Христа. Страви готують пісними, тобто без яєць, сметани, молока й масла, а також, звичайно ж, і без м’яса.
А тепер розповім про атрибути святої вечері.
Кутя — пісна страва, основу якої становить відварена пшениця, до неї додають мак, горіхи, мед. Серед усіх страв, приготовлених із зерна, кутя є «найживучішою». Вживання її цього дня, в якому «програмували» весь рік, мало забезпечити хороший урожай, добрий приплід у худоби і продовження роду. Також це символ єднання людини з Богом, із світом померлих. Варена пшениця з медом і маком є актом жертви Богові, бо пшениця з медом — це сакральна частина святої вечері. Пшеницю з медом ще називають коливом і подають в день поминок за померлими. Як бачимо, тема життя і смерті, а також єднання світу живих зі світом мертвих є однією з наскрізних тем Різдва.
Мак — символ мучеництва, невинно пролитої крові. Тому його освячують у храмі двічі на рік — на празник Маковеїв (першого Спаса) і на Преображення Ісуса Христа (другого Спаса). В куті макові зернята символізують безконечну множинність Божих ласк, отриманих людьми через жертвопринесення Христа в Таїнстві Євхаристії. Освяченим маком обсипають господарі двір, щоб нечиста сила не могла до нього залізти.
Мед — символ чистоти, Божого слова. Мед у посудині ставлять на святвечірній стіл. У християн мед символізує земне пастирство Христа й солодкість Слова Божого.
Горох або гриби на вечерю варять і заправляють олією. Це символ християнського життя і Божої весни, яка завжди відроджується в людині після упадку.
Капусняк — це перша пісна страва із квашеної капусти, заправлена олією. Капуста символізує простоту, міцність, єдність довкола однієї основи. Це і є символом християн, які всією родиною вечеряють за святвечірнім столом.
Борщ готують пісний із квашених буряків або рідше зі свіжих буряків (червоний борщ). Символ торжества добра. Борщ відзначається простотою й міцністю, що і є прикметами новонародженого Месії. Різдвяний борщ заквашують заздалегідь приготовленим квасом з буряків, тому він має темно-червоний колір. Він ще символізує кров вифлеємських дітей, знищених за наказом ірода.
Голубці — пісна страва у вигляді згорнутих листків капусти, начинених картоплею. Сама назва цієї страви вказує на її символічність. Голуб — символ Божої любові, символ Святого Духа, символ краси і сили.
Риба в ранньому християнстві була символом Христа. Знак риби був першою монограмою Христа. Грецька абревіатура іХТіОС — ім’я ісуса — читається як «риба». Три переплетені рибини або три рибини з однією головою символізують Трійцю.
Вареники з капустою символізують достаток. В один з них заліплюють монету, а хто її знайде, буде багатим протягом цілого року. Місце людини Господь призначив у Царстві Божім, де вона почувається добре, «як вареник у маслі».
Млинці — своєрідний символ сонця, а новим «сонцем» для християн став ісус Христос. Сонце — символ Слова Божого. Бог — це світло, і тому сонце є символом Бога.
Каша — традиційна проста пісна страва із пшеничних крупів. Каша символізує продовження роду, це Божий народ, який консолідується навколо новонародженого Ісуса і преображається. Каша — символ спільного союзу людей завдяки освяченню людського роду, що до нас прийшов через Сина Божого. Свою символічність каша теж бере від зерна і сонця — це основа, яка повинна бути міцною в кожному зрілому християнинові.
Пиріжки (коржі) — символ щастя, здоров’я і довголіття, які людина зможе отримати у постійному спілкуванні з новонародженим ісусом. Про коржі згадується в Старому Завіті як про страву, милу Богові.
Вар (узвар) — відвар із сушених яблук, груш, слив. Він репрезентує життя, яке надає кожній людині Ісус, Сам ставши людиною. Вода — символ здоров’я, оберіг від нечисті, символ воскресіння, духовного відродження. Освячену в церкві, її широко використовують у побуті: дають пити породіллі, нею кроплять дітей, хворих, оселю, криниці тощо. Свята вода є символом очищення і тіла, і душі.
Часник ставлять на стіл під скатертину. В християнстві часник — це символ очищення від усяких гріхів. Символ родючості і здоров’я, а на свят-вечірньому столі — як бажання щасливого розмноження сім’ї. В народі часник символізує здоров’я та є оберегом від усілякої нечисті. Недарма приповідка говорить: «Аби’с був здоровий, як зубок часнику».
Пампушки печуть на олії з пшеничного борошна. Пампушки в християнстві уособлюють святих, які повірили в ісуса й отримали вічне життя. Їх мільйони, і кожна людина, кожен християнин покликаний до того солодкого повноцінного вічного життя. Слово «свято» походить від «святого», і звідси пампух — символ свята, радості, які Богом даровані людям.
Керечун (василь, васильник, калач) — хліб, спечений у формі великих круглих, схожих на сонце буханців на святвечір. Це основа весільного короваю — хліба, символу сонця, а одночасно й пращурів, що благословляють молодих. Хліб — це символ життя, смерті й воскресіння, символ поживи як для тіла, так і для душі. із цих причин хліб — святий і його не можна викидати, а якщо впав, то його треба підняти, поцілувати і спожити. Хліб — символ гостинності. Хліб у християн — це Христос: «Я — хліб живий, що з неба зійшов». Крім калача (керечуна), який кладуть на сіно (в деяких районах Прикарпаття кладуть по два калачі, щоб підкреслити дві природи Христа: Божу й людську), до свята Різдва пекли керечун, василь, маланку — обрядовий хліб, який символізував сонце. Господар брав керечун, коновку з водою і так обходив три рази подвір’я, кропив тією водою, промовляючи: «Водице-світлице, очищаєш береги, луки, очисти моє поле, худобу, мою родину». Подекуди в гуцулів господар брав у руки веретено й сокиру, хліб ставив на плече і так три рази обходив господу. Зайшовши до хати, пускав керечун котитися від порога. Якщо той падав верхом — у господі всі будуть здорові й господарство вестиметься, якщо сподом — на неврожай і покійника.
Свічка — необхідний атрибут різдвяного столу, що символізує початок життя малого Дитяти. М’якість воску є знаком добровільної жертви людини Богові. Свічка є також свідченням віри, належності людини до божественного світла. Фраза «його свічка ясно горить» означає, що він живе праведним життям. Свічка супроводжує віруючу людину від хрещення до похорону, переходячи через шлюб. Це символ готовності людини до зустрічі з Богом.
Сіль кладуть на стіл поряд з медом, свічкою, маком. Сіль вказує на внутрішню суть людини. В народі сіль має практичне застосування не лише в кулінарії, а й виконує захисну магічну функцію. Обсипають нею подвір’я, господарські будівлі для захисту від відьом і нечистих сил.
- Як відомо, на святвечір і родинний стіл має бути особливим, нести символічне навантаження...
— Стіл символізує Тайну Вечерю, коли Христос зібрав Своїх апостолів. На святу вечерю ніжки стола обв’язують ланцюгом, щоб родина, як кажуть, трималася купи. Стіл — це символ єдності спільноти, розуміння одне одного, вміння слухати інших. У родинному домі стіл — це символ зустрічі поколінь, символ передачі основних цінностей і традицій, символ спільної молитви родини під час трапези. Стіл — це також місце, де спочиває новонароджене Дитя Боже. Стіл Тайної Вечері, стіл у храмі — престол, стіл родинний — всі вони мають як головного і найважливішого гостя ісуса Христа. Так само є із святвечірнім столом, а щоб він міг так назватися, тут гостем повинен бути Сам Ісус. Тому на святково накритий обрусом стіл кладуть керечун (калач) у сіні на згадку про те, як Христос — Хліб Життя — лежав у яслах.
Різдвяні свята по всій Україні — одні з найважливіших родинних свят. На святий вечір діти зі своїми сім’ями сходяться в батьківську хату, спільно вшановують своїх предків, символічне уособлення яких — дідух — стоїть на покуті протягом усіх свят. Свята вечеря є своєрідним символом єднання роду.
- А що притаманне святкуванню Різдва на Івано-Франківщині?
— Як відомо, символіка Різдва — зірка, вечеря, коляда, вертеп, дідух. Зірка є головним атрибутом святкування Різдва. Вона символізує народження. Це символ Бога, символ сонця, символ світла. Різдвяна зірка є восьмикутною і символізує дуже давню символіку сонця. Християни вважають восьмикутну зірку своїм, християнським символом. Це Вифлеємська зірка (звичай чекання першої зірки на святвечір). Варто зауважити, що християнська зірка восьмикутна, на відміну від юдейської шестикутної зірки Давида і язичницької п’ятикутної, як символу поклоніння п’яти органам чуття людини. Вісімка — символ восьмого дня, символ вічного царювання Месії.
Коляда має тризначне розуміння:
1) це молитовна пісня на честь народження Ісуса у Вифлеємі. А колядники символізують пастухів, яким ангели оголосили радісну звістку про народження Ісуса;
2) у народі Колядою часто називають саме Різдвяні свята, тобто коляда є синонімом Різдва; 3) Коляда згідно з міфологією — давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця. ім’я походить від слова «коло» — стародавньої назви Сонця. За легендою, Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича — це нове Сонце, Новий рік. Свято Коляди в давніх українців відбувалося з 24 грудня по 6 січня (за ст. стилем), до свята входило обрядове запалювання вогню (пов’язане з народженням нового бога світла Божича). Зі святом Коляди вчені пов’язують початки українського вертепу. За легендою, Коляда навчила давніх українців (аріїв) виготовляти колесо. Популярність сонячного (язичницького) свята Коляди примусила Православну Церкву підпорядкувати цій даті свято Різдва. Відгомін свята Коляди дійшов до наших днів (колядування).
Вертеп — це різдвяне обрядове дійство за участі персонажів, які зображають сцени народження ісуса Христа, це також прославлення Бога через театральне дійство, яке представляє різдвяну містерію: римських воїнів, царя ірода, Трьох Царів, смерть, Юду, ангела, чорта, козаків (опришків), жида і жидівку. Ряджені ходили по селу, чорти заходили до хат і шкодили там, жиди залицялися до жінок, обмазували їх сажею, намагалися поцілувати. В такий своєрідний спосіб театрально-ігрові видовища об’єднували дві речі — народження і смерть.
Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберіг роду. Дідух є одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців. Він є символом передачі прадавньої християнської віри, яка конкретизується в земних матеріальних людських відносинах і для того потребує вічного джерела традиції — Бога, щоб не схибити в цій місії. Дідух — це дідівський дух чи дух дідів, тобто всіх попередників роду. Цей давній обряд засвідчує те, з якою великою шаною й повагою ставилися пращури до свого родоводу. Перший або останній сніп має особливе значення в більшості хліборобських культур. В народу він символізує дух врожаю, але не предків, який завдяки збереженню снопа та особливим традиціям, пов’язаним з його знищенням, переноситься від минулого врожаю до наступного. Дідухом називають найчастіше сніп вівса, якого господар і його старший син приносять на святвечір до хати і ставлять на покуть, околіт обмолоченої соломи та жмут сіна, які старший син стелить на долівку та на стіл під обрус. Якщо в сім‘ї немає синів, то все робить тільки господар.
На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині дідух символізує родоначальника сім’ї — діда, а також усіх предків, які жили в давні часи. Саме в час перебування дідуха в оселі мають зійтися всі душі родичів, щоб разом повечеряти. Тому на святий вечір для покійників клали біля дідуха, де начебто мають перебувати душі пращурів, ложки, а на ніч поряд ставили й коливо — страву, виготовлену з пшениці й приправлену медом.
