Єврейські містечка Прикарпаття

Маленькі єврейські містечка Західної України, з теплом описані письменником Шолом-Алейхемом, являли собою цілий пласт самобутньої єврейської культури. Кожне зі своїм укладом життя, пам’ятками архітектури, сакральними спорудами. Та найважливіше, звичайно, люди. Які у попередні століття, як і нині, страждали, любили, спілкувалися, жартували.

Їх вже немає. Але залишився їхній дух: вулички, якими вони ходили, будівлі, де знаходили прихисток їхні багаточисельні сімейства, а часом, якщо пощастить, то збереглись і синагоги – як осередок культури і традицій, давній страж духовності єврейського народу.

Ось тому-то й приїжджають на Західну Україну туристи з різних куточків світи, щоб зануритися у світ, де колись так жваво вирувало єврейське життя. І для розвитку туризму в Україні необхідно, щоб містечка з єврейськими пам’ятками отримали туристичні перспективи. Транскордонний проект “Шляхами штетлів” (Shtetl Routes) на тему розвитку туризму в малих містах і містечках, які мають єврейські пам’ятки і історію, реалізується на Івано-Франківщині. Всього в Західній Україні до проекту увійшло 20 містечок, і ще по 20 – у Західній Білорусі та Східній Польщі. На Прикарпатті це Рогатин, Болехів та Косів.

Чому подружжя американців з Нью-Йорка буде летіти у відпустку, скажімо, в Рогатин? Такою причиною може бути спадщина Рогатина, зокрема все, що стосується єврейської історії. Багато людей єврейського походження по всьому світу мають своє коріння на наших східноєвропейських землях, а отже мають інтерес бодай раз в житті тут побувати. Завдання проекту – спонукати їх приїхати сюди у відпустку та допомогти здійснити таку поїздку, в першу чергу інформаційно.

Сьогодні ми розповімо вам про єврейську історію Рогатина, Болехіва та Косова. Можливо, цей екскурс в історію заохотить вас самостійно відвідати Прикарпаття. Інформацію про маршрути, де зупинитися на нічліг та поїсти шукайте в туристичному інтернет-каталозі КАРПАТИ.INFO. Отже, запрошуємо в подорож!

БОЛЕХІВ

Найвірогідніше, місто дістало свою назву за часи правління Данила Галицького, після розселення на околицях непокірних болехівців (1256 рік). А, можливо, назва пов’язана з болохівництвом (від староруської – мисливство).

Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія

Першу письмову згадку про “болехівські землі” істориками було виявлено в 1371 р. у дарчій грамоті угорської королеви Єлизавети. Вже в 1601 р. в Болехові існував єврейський квартал, зосереджений у південно-східній частині міста, там же була побудована синагога. Власник і засновник міста Микола Гедзімській в 1612 р. надав громаді привілей на землю під кладовище і синагогу. Перша, мабуть, дерев’яна синагога згоріла в 1670 році. Львівський єпископ Георгій Гедзімській позичив кошти керівникам громади Лейбе Іцковічу і Липману Лазаревичу на відбудову єврейської дільниці.

Ратуша в Болехові

У XVIII в. суспільне життя євреїв Болехова прийняло форму автомомної громади міста – кагалу, що входив до Ва’ад (Ради) чотирьох земель, який охоплював всю Річ Посполиту. Більшість євреїв були купцями, а основні доходи приносила торгівля сіллю. Дохід приносили також обмін грошей і надання позичок.

Будівля колишньої синагоги в Болехові

У 1910 р. з 4 000 жителів Болехова 78% становили євреї, що було найвищим показником в Галичині.. Сьогодні ж у Болехові євреїв немає, останній єврей покинув місто в 2003 році. Та є чимало місць, які нагадують про їхнє перебування тут. Це і стара синагога (1789 р.), і єврейське кладовище, і місця масових розстрілів євреїв — болехівські “Бабині Яри”. Після Голокосту 1941-1943 років їх залишилося усього 48. Когось сховали українські сім’ї, когось таємно переправили до Угорщини. Саме завдяки цьому сьогодні й існує товариство євреїв-вихідців із Болехова, яке має свої штаб-квартири в Ізраїлі та США. Очільник цього товариства Шльомо Адлер і сам колись урятувався завдяки українській жінці.

КОСІВ

Перші письмові згадки про Косів були знайдені у грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 р. Тепер це село Старий Косів. Важливим заняттям місцевих жителів було виварювання солі.  Піклуючись про збільшення прибутку, власники Косова заохочували євреїв різними привілеями оселятися тут. Вперше вони згадуються в документах за 1635. Євреї успішно займалися торгівлею, орендою маєтків та промислових об’єктів (солеварні, млини, корчми та ін), збором податків і ремеслами. У 1720-х роках в горах біля Косова сім років прожив на самоті і молитвах засновник хасидизму Ісраель бен Елі’езер Ба’ал-Шем-Тов. У наслідку в 1736 р. в Косові утворилася своя Косівська хасидська династія.

Шафа з книгами з синагоги громади Косово в Ізраїлі

У 1880 р. еврев в Косові понад дві тисячі осіб (78% населення). У 1898 р. на кошти барона М. де Гірша в Косові було відкрито ремісниче училище. У 1909 р. місцева організація Агуддат Ціон (створена в 1898 р.) заснувала школу «Сафа брура» з викладанням на івриті. На початку XX в. число косовських євреїв склало 2560 чоловік (82,5%) з 3100 жителів. Після Першої Світової та Громадянської, коли на частку єврейської громади випали серйозні випробування, кількісний склад населення Косова змінився. У 1921 р. євреїв 2166 осіб (51% населення). У Косові було три єврейські божниці, але вони не збереглися. Разом з тим, у підніжжя Міської гори на площі близько 1-го гектара збереглося єврейське кладовище.

Надгробні плити на єврейському кладовищі в Косові

У 1919 – 1939 рр. місто під владою Польщі. У 1928 р. міська рада Косова складався наполовину з євреїв, а в 1929-34 рр.. міським головою був єврей, доктор Я’аков Гертнер (1892-1941?). У 1928 р. 40 єврейських килимарів утворили артіль (ліквідована в 1941 р.). Євреям належали багато підприємств в Косові: майстерня «Гуцульське майстерність» Гільмана, трикотажні фабрики Шніберга і Гунда. У 1929 р. в Косові був створений єврейський кооперативний банк. Під час Другої Світової війни всі євреї були знищені нацистами. Згідно всеукраїнського перепису населення 2001 р., євреї в Косові не проживають.

 РОГАТИН

Рогатин – районний центр, розташований на березі р. Гнила Липа (притока р. Дністер). Перші письмові повідомлення про нього належать до XII ст.

Площа Ринок, міська забудова кінця XIX-XX ст.

Важко сказати, коли в Рогатині оселилися євреї. Разом з тим, вже в XV ст. почалася їх міграція в Червону Русь із Сілезії, Західної Польщі та Угорщини. Відомо ім’я рогатинського торговця худобою Шімшона з Жидачева (Shimshon mi-Zydaczow) – найбагатшого купця в Рогатині в 1447 – 1467 рр.. З цього часу євреї стали жити в місті постійно. У XV – XVI століттях їх було ще небагато. Це не була організована громада, а галицький прикагалок львівського кагалу.

Єврейський цвинтар (кіркут)

У 1572 р. місто вже має 115 власника будинків, 18 орендаторів і 36 громадян живуть за стінами міста. З цього часу відомо, що податок з продажу горілки в 1585 р. збирав такий собі Мендель Ісаакович (Mendel Isakowicz).
У 1633 р. король Владислав IV дарує євреям деякі привелегии: право євреям поселяться в місті, мати синагогу і цвинтар, купувати і продавати, містити корчми і продавати там горілку, пиво і мед, гнати горілку, торгувати худобою, і все це на Ринкової площі . Крім того, євреї зрівнювалися в правах з іншими міщанами Рогатина. Ця ж грамота обумовлювала і податі. Королі Ян Казимир і Михайло Корибут Вишневецький підтверджували ці привелегии.

Синагога кінця ХІХ – початку ХХ ст. на вул.Валовій

У 1820-х роках в Рогатин приходить хасидизм. Його приносять великий раббі Іцхак Маер’л з Перемишлян (Rabbis Yitzchak Mair mi-Przemyslany), Егуда Гірш Брандвайн з Стратин, Стратінскій раббі (Yehuda Hirsch Brandwein mi-Stratyner, Stratyner Rabbi) і Іцхак Егуда з Баранівки (Yitzchak Yehuda mi-Baranjwka) , який мав найбільшу кількість послідовників. У місті існувала чудова музична група сім’ї Фаустов (Faust). У 1910 р. в місті 7664 жителя, з яких 3 254 єврея. В Рогатині були представлені всі можливі різновиди іудаїзму, тільки хасидських дірастій було саме найменше три.

Чортова гора в Рогатині

У 1930-х роках в Рогатині були Велика синагога (Beth Hakntsset Hagadol), кравецькі малий шул (Schneider Shulechel), малий шул шевців (Schuster Shulechel), великий бет мидраш (Beth Medrash), малий бет мидраш (Beth Medrash Shabre Tzvintkes), малий хасидський клойц, Чортківський клойц (Czortkower Kloiz), Стратінскій клойц (Stratyner Kloiz), і ще два клойца, які містили два інших рабина, а також хедер і міква. Будувався Жидачівський клойц (Zydaczower Kloiz). Сьогодні можна відшукати на збереженої частини єврейського кіркут до 20 мацев. Кладовище знаходиться на північний схід від цертра міста, біля станції між вулицями С. Бердери і Б. Лепкого. А також божницю XIX – XX століть, перебудовану під житло, в північно-східній частині міста.

blog.karpaty.info