Прикарпатка Юлія Багринівська: «Іконописання – це моя розмова з Богом»

Художниця сакрального мистецтва, живописиця Юлія Багринівська в своїй творчості розповідає про любов до Бога. Ще з ранніх років дівчину привчили ходити до церкви та вірити в Божу силу. А в мріях дівчини було мистецтво. Так Юлія стала іконописицею і поєднала свою духовність з роботою.

Художниця намагається створювати сучасну ікону на міцному фундаменті віри. Юлія зізнається, іконописання – це її розмова з Богом, пише ВЕЖА.

– Як мистецтво стало справою Вашого життя?

Одного дня ми з братом  лагодили мольберт. До речі, то був перший мій мольберт для малювання. Тоді в моїх думках було тільки те, що я буду художницею. Коли ми вже виросли, брат переїхав жити в США. Звідти прислав мені новий, ідеальний, бажаний мольберт. Мене так зворушив його вчинок, що в очах одразу виступили сльози. І як не бути художницею, коли довкола все сприяє цьому? Я пішла за мрією.

– Іконопис впливає на Ваше повсякденне життя?

З моєю творчістю пов’язано багато подій в житті. Зокрема, образи допомагають мені втілювати свої задуми, працювати над здійсненням бажань. Ікони ніби передають мені Божу ласка. Наприклад, я намалювала ікону «Благовіщення Пресвятої Богородиці» і дізналась, що стану мамою. Для мене це була дуже символічна подія. Ще минулого року я малювала ікону святого Гавриїла і думками вірила, що святий принесе мені хороші новини. Хоч 2020 рік був складний для всіх, все ж для мене він був хорошим та плідним. Хочу, щоб люди дивились на мої ікони і надихались так, як це роблю я.

– Який стиль Ви використовуєте в іконописі?

В творчості намагаюсь використовувати візантійський стиль, але додаю ще власну інтерпретацію. Я переосмислюю кожен задум і вже потім наношу цю ідею на полотно. Сподіваюсь, мені вдалось знайти свій власний, особливий стиль.

Я співвідношу дотримання правил іконопису і власні ідеї. Насправді в іконописі є досить багато правил. Наприклад, обличчя святих варто зображати із зеленим відтінком. Я ж використовую червоний, бо цей колір віддає більше тепла.

– Де Ви здобули освіту іконописиці?

Спочатку я навчалась в Калуському коледжі культури і мистецтв. Потім поступила на кафедру сакрального мистецтва в Львівську національну академію мистецтв.

– Як Ви духовно готуєтесь до малювання ікон?

Щоб малювати ікону, потрібно вірити у те, що ти відтворюєш. Це ж не просто створювати якусь картину. Варто розуміти, для чого взагалі це роботи і яка місія у тебе. В цій справі потрібно бути духовно підкріпленим. Я глибоко вивчаю іконографію, богослов’я,  і без цього ніяк.

– Що Вас надихає?

Написання ікони – це довга клопітка праця. Якщо живописну картину можна створити на емоціях, то з іконою так не вийде. Тут потрібно мислити, вдумуватися в головний задум. В нагоді стають книги. Є дві, які я вважаю настільними книгами кожного іконописця – це «Ікона і літургія» Іштвана Іванчо та «Богослов’я та духовність ікони» Якова Креховецького.  Їх я читаю перед написанням кожної ікони.

– Чи є у вас традиції, які супроводжують створення ікони?

Для мене важливо малювати ікону в хорошому настрої. Людина, яка молитиметься перед нею, має відчувати добру енергетику. Прошу у Бога допомоги і дякую за натхнення.

– Під деякими Вашими іконами можна побачити молитви. З чого виник такий задум?

Деякі мої ікони будуть оздоблювати каплицю, тому я вирішила додати до зображення ще й молитву. В церкві відбувається літургія, тож там не потрібно додаткових написів на іконах. Втім, в інших місцях людина може підійти до моєї ікони і прочитати молитву, яка під зображенням. В мене виникла ця ідея, бо необхідно якось розкривати зміст намальованого. Так буде в каплиці, для якої я малювала образи. Це буде допомагати кожному у його молитві.

– Скільки ікон нараховує Ваш творчий доробок?

Я вже намалювала близько 30 ікон. Найулюбленішою для мене є Благовіщенська.

– Як ваша сім’я сприймає таку творчість?

Моя сім’я дуже підтримує цю творчість. Вони тільки підбурюють мене, щоб я малювала ще і ще.

– Чи можна побачити Ваші ікони в церквах?

Мої ікони вже прикрашають церкви. Один образ є в православній церкві, а один прикрашає католицьку церкву – образ “Введення в храм Пресвятої Богородиці”.  Ще я організувала власну виставку, яка складається із 15 ікон. З її допомогою я показую відвідувачам, хто є Світлом Істини. Сам Ісус Христос є цією Істиною.

Коли я була ще зовсім малою, дід Антон показав мені, як художники розмальовують стіни церкви. Мені це мистецтво здалось неймовірним. Вже у дорослому віці саме з цими майстрами я здобула перший досвід розпису храму.

– Чого Ви б хотіли досягти в іконописі?

З кожним днем я росту, розвиваюся і відповідно змінюються мрії, бажання та цілі. Вірю, що у Бога є свій план щодо мене і він на 100% кращий ніж мій. Стараюся бути уважною до підказок, які даються мені згори. Далекоглядних планів я не будую, бо люблю сюрпризи. Мрію, щоб моя праця була цінною для людей і кожна моя ікона знаходила свою домівку.

Ще маю бажання організувати свою виставку в львівській галереї «ICONART» і в українському музеї в Чикаго. Також хочу побувати на іконописному планері в Україні та Польщі. Втім, я впевнена, що вже завтра виникнуть ще нові бажання та задуми.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!