Франківські дороги кольору ям

Приблизно 50 млн. грн. передбачено в Івано-Франківському міському бюджеті на ремонт доріг у 2014 році. Минулоріч холодний асфальт клали, вже починаючи з лютого. Нині маємо квітень…

Мрій достатньо

Керівник міського управління капітального будівництва (УКБ) Володимир Ковальчук, маючи досвід минулого року, про плани вже не говорить. Скоріше – про наміри та мрії.

«Основне – хочемо завершити вулицю Проектну (Гурика), – каже Ковальчук. – Рух там уже відкрили, але ще не поставили верхній шар асфальту – 5 см, тротуару нема, знаків і частини огорожі».

Крім того, оголосили три тендери – на Деповську, Кисілевської та Йосипа Сліпого. Результат має бути до травня. Але роботи й без цих вулиць вистачає, були б гроші,пише Репортер.

Отже, у планах (чи то намірах) є зробити вулицю Сагайдачного (від Максимовича до Вовчинецької), Василіянок (від Гаркуші до Гарбарської), розпочати роботу над Гарбарською (з виїздом на Галицьку), Незалежності (частину), Північний бульвар (частину), Лепкого, завершити Гаркуші, Дністровську та покрити Промислову нижнім шаром.

«Ще робимо проекти на Хіміків і Целевича, – додає Володимир Ковальчук. – Хіміків треба робити без комунікацій, тому мали б встигнути цього року, а на Целевича потрібно ставити каналізацію. Тому поки що покриємо лише нижнім шаром».

Наразі нічого навіть не починали робити, бо нема грошей. Казначейство ще у серпні минулого року призупинило фінансування усіх капремонтів.

У департаменті комунального господарства, транспорту і зв’язку ситуація не краща. Як розповідає директор департаменту Михайло Смушак, вони планують відремонтувати вулицю Федьковича, міст через річку Бистрицю-Солотвинську (заробити деформаційні шви), Мазепи (від Гординського до Червоного Хреста), закінчити Хоткевича (від Миру до базару), завершити Стуса, зробити Української Дивізії, Блавацьку (біля церкви), Залізничну (від вокзалу до Незалежності), Автоливмашівську, Крука.

Роботи з того року

У бюджеті закладені 5,4 млн. грн. і на міжбудинкові проїзди. Минулоріч вони теж були, але тоді із 28 об’єктів зробили тільки п’ять. Причина одна – казначейство. Тепер у титул закладений 21 міжбудинковий, тільки найпроблемніші ділянки. Будуть гроші – зроблять швидко.

«А ще хочемо відремонтувати дві проблемні вулиці – Дудаєва та Шевченка, – говоритьМихайло Смушак. – На Дудаєва по двох статтях запланували понад 2,1 млн. грн., ще 3 млн. мають зібрати підприємці з цієї вулиці. Ми написали їм щодо цього два листа – відповідей ще нема. А на Шевченка запланували 1,9 млн., цього вистачить, щоб закінчити».

Ну й не можна забувати про ще одну велику проблему – Набережну. Її ямковий найдешевший ремонт обійдеться у 7 млн. грн., а якщо капітально (з тротуарами, освітленням і т. д.) – 55 млн. грн. Місто таких грошей не має. Сподівалися на держбюджет, але там нині головне – армія…

Отже, каже Смушак, департамент розробляє положення, щоб зробити цю дорогу «народною». Що це таке? Проситимуть водіїв і підприємців допомогти. Мовляв, от є у місті 10 тисяч підприємців, якби кожен дав по тисячі, то вже було б 10 млн. Планують навіть поділити вулицю на ділянки, на яких ставитимуть таблички з іменами спонсорів.

Чекаємо на асфальт

Департамент комунального господарства, як і УКБ, ще нічого не починав робити, бо нема чим. Ані в місті, ані в області нема асфальту. І невідомо, коли буде. Минулого року більшість асфальту Івано-Франківськ купував на Хриплинському асфальтному заводі (ТОВ «Румата»), а також у Над­вірній. Цьогоріч обидва підприємства ще стоять – нема коштів.

«Надвірнянцям наше ДРЕУ заборгувало 800 тис. грн., – розповідає Михайло Смушак, – але, незважаючи на це, ми домовлялися, що вони дадуть нам 100 тонн на початок робіт. Та наразі вони ще не почали роботу».

Відтак чекатимуть на свій асфальтний завод – ТОВ «Румата». Щоправда, керівник цього підприємства Сергій Рагарський не любить публічності, журналістів уникає. На всі запитання погодився відповісти основний їхній споживач, керівник ТОВ «Івано-Франківськавтодор» Андрій Шуневич.

«Ще з минулого року і досі бюджет не розрахувався з нами, а ми з ними, – каже Шуневич. –Станом на новий рік бюджет нам був винен 3,2 млн. грн., і більшість цієї суми ми винні за асфальт. А в них є свої борги: бітум, щебінь, паливо. Такий собі ланцюжок: поки бюджет не розрахується, доти вони не зможуть віддати борги і не зможуть виготовляти новий асфальт. Бо їм теж матеріали у борг видали».

За словами Андрія Шуневича, їм востаннє погасили всю заборгованість 31 липня минулого року. А в серпні вони взяли в оренду другий асфальтоукладач і працювали настільки завзято, що виробили весь ресурс. Зараз – ні грошей, ні асфальту, ні роботи, лише бажання працювати й доволі оптимістичний бюджет. «У цьому році передбачили дуже багато робіт, – наголошуєШуневич. – Це, напевно, рекорд за останні 15 років: за різними статтями, разом із вільним залишком минулого року – на 50 млн. грн.».

Як каже Андрій Шуневич, аби дороги були у доброму стані, треба щороку ремонтувати як мінімум 10 %. А в нас останні роки ремонтували 2-3 %. В результаті нині треба робити 90 %, для поступового доведення до нормального стану – 15-20 % щороку.

«Вінниця почала застосовувати нову технологію – тоненькі шари на існуючому асфальті, –додає Шуневич. – І вже за шість років вони зробили місто, хоча у них в півтора рази більше асфальтного покриття. Два роки тому ми вивчали їх досвід, вони дали нам свою технологію, своїх людей і навіть техніку, щоб ми вчилися. А в минулому році ми робили вже самостійно».

Отже, виглядає, що тепер франківські дорожники, нарешті, вже все вміють, мають і хочуть. А головна проблема банальна до нездоланного суму – гроші. Чи є надія? Звісно, але… «Не знаю, чого очікувати, – зітхає Андрій Шуневич. – Хто дасть бюджетні джету гроші на асфальт, якщо країна на межі війни?».