Галич — могутня столиця Галицького князівства

В наш час Галич – тихе та привітне провінційне містечко, з населенням до 10 тисяч людей. А в часи Сердьовіччя місто – духовно та культурно розвинутий центр одного із наймогутніших на той час Галицько-Волинського князівства.

Його кордони сягали не тільки сучасної Правобережної України, а й сусідніх нині Молдови та Румунії. Саме Галич прийняв на себе роль захисника Руських земель після нищівного набігу монголо-татар на Київ і інші найбільші міста. Саме тут продовжувала жити руська культура та віра. Хоча з того часу і пройшло більше тисячі років, досі серед пістрявого місцевого населення можна вгадати нащадків славнозвісних галицьких королів, пише Бліц-Інфо з посиланням на karpaty.love

Історичні відомості про Галич

Як і славний Київ, Галич повстав на берегах однієї з найважливіших водних артерій західних земель – Дністрі, а точніше на її притоках – гирлі річок Лукви та Лімниці. Місто було утворене задовго до свого зіркового часу у 898 році на місці древніх слов'янських поселень. До Х ст. галицькі землі – частина Київської Русі, тільки в наступному столітті, в результаті Любецького з'їзду князів, утворюється окреме Галицько-Волинське князівство. У 1141 році Галич офіційно стає столицею і продовжує перебувати в цій ролі до перенесення Данилом Галицьким столиці до Холма (ХІІІ ст.). Князь змушений був піти на цей крок, так як Галич не зміг вистояти перед набігом монголо-татар і був вщент зруйнований. У цій історії є й позитивна сторона, адже окрім перенесення столиці, князь зайнявся закладенням майбутнього Львова. Настає період занепаду колишньої столиці. Серед її власників були польські магнати Потоцькі, угорський король, литовські князі. Зміна власників відбувалася до тих пір, поки місто остаточно не перейшло у володіння Речі Посполитої у 1387 році.

Галицький (Старостинський) замок

Сучасний Галич утворився на місті колишнього невеликого торгово-ремісничого поселення, а Давній Галич розміщувався на місці сучасного села Крилос. Але чомусь саме за межами древнього міста, на пагорбах Дністра почали зводити замок. Приблизний період будівництва 1350-1367 рр. Про безпеку міста подбав литовський воєвода Любарт. Завдяки його старанням був зведений дерев'яний замок із земляними валами. Ймовірно систематичні набіги татарів кін. ХVІ – перша третина ХVІІ ст. змусили вже тодішнього власника вибудувати замок з каменю.

Згідно описів тодішнього замку, він вже на період 1627 року потребував капітального ремонту. Фортеця була оточенною з трьох боків валами, на них височіло 5 оборонних веж та було три брами. Тільки через 31 рік замок потрапив у дбайливі руки інженера – фортифікатора Ф. Корассині. Недовго люди тішилися безпечними стінами, у 1676 році від замку залишаються тільки стіни. Так почалася нелегка доля будівлі, адже з кожним століттям вона перетворювалася на гору каміння, по одній втрачаючи вцілілі колись стіни.

За пам'ятних часів замок складався з двох частин та був трикутним у плані. До нас дійшли дві стіни, на висоту двох ярусів, п'ятигранної вежі, що знаходиться на південній стороні валу. А ще залишки зруйнованих стін з бійницями. На жаль, на сьогодні відреставровані тільки частини мурів та башта. Замок побудований з цегли, вапняку та мергеля. З замкової гори відкривається неймовірно живописний краєвид на синій Дністер.

Галич сьогодні. На що подивитись туристу

Центр міста по-справжньому затишний та європейський. Кожного гостя тут зустрічає на своєму вірному коні сам Данило Галицький. Пам'ятник королю був відкритий у 1998 році на честь святкування 1100 ліття Галича. Місце для постаменту вибране, як ніколи вдало, адже за версією істориків, відкриттю площі посприяв сам Данило Галицький.

Гордість галичан – церква Різдва Христового, перша згадка про яку датована 1550 роком, є ідеальним завершенням архітектурного ансамблю міста. На жаль, плин часу не помилував храму, тому після неодноразової капітальної реставрації залишився тільки фундамент, на якому були зведені нові стіни. Не зважаючи на це, церква не втратила віками намоленої енергетики та відчуття святості.

Кожен охочий зможе візуально споглянути на Давній Галич, тільки у зменшеному масштабі. Макет міста-легенди знаходиться на центральній площі.

На превеликий жаль, Галич – місто без ратуші, вона просто не зуміла вистояти під напором часу. Здаля її нагадує будинок з вежею, в якому знаходиться пошта.

Для того, щоб дістатися іншої частини міста, потрібно перейти старий залізний пішохідний міст через широкий Дністер. Це прекрасна можливість відчути масштаби річки, яка викликає тільки захоплення.

Не забудьте завітати до музею караїмської історії та культури. Це унікальна можливість заглянути за занавіс історії на життя та побут сповідників іудаїзму.

Ще більше про історію древнього міста можна дізнатися в селі Крилос, що поруч Галича. На території села знаходяться фундамент Успенського собору ХІІ ст., каплиця Святого Василія ХV ст., княжа криниця, Музей історії Давнього Галича, Галичина могила. Все це підтвердження існування на цих землях могутньої держави.

Приємним бонусом до подорожі в Давній Галич стануть відвідини унікального музею архітектури та побуту Прикарпаття, або музею під відкритим небом. Його унікальність в тому, що облаштований він як справжнє поселення, в якому водночас проживають представники Гуцульщини, Бойківщини, Покуття та Опілля. Різноманітні предмети побуту, одяг, самі хати зможуть якнайкраще вималювати картину життя простих селян, починаючи від ХVІІ аж до ХХ ст.

Кожен, хто знайде час на відвідини Галича, жодного разу не пожалкує. Адже є щось таке чарівливе та магічне в таких от маленьких містечках. Їхній затишок та спокій, немов вірус, вселяється в людину і породжує в ній залежність від цих місць. Мимоволі починаєш розуміти, що такого знайшли володарі міста в цій недоторканій та величній природі, що віками надихала відновлювати Галич з попелу знову і знову.