Геннадій Чудак: Поборовши місцеву корупцію, можна підняти рівень життя та вирішити багато соціально-економічних проблем

Геннадій Чудак - перший номер у списку партії «Голос» до Івано-Франківської районної ради. Також йде за списком «Голосу» до Івано-Франківської міськради.

У розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо політик розповів, чому йде у депутати, як бачить роботу в новоствореному районі та чого найбільше потребує бізнес від влади.

-    Геннадію Павловичу, ви вже двічі пробували сили на місцевих виборах з іншими командами, хоч тоді підтримки не вистачило. Цього разу йдете з «Голосом». Чому?

-    Зараз багато маніпуляцій і нарікань є на та, що люди йшли від одної партії, а тепер від іншої. Але це питання має дві сторони. З одного боку, я не вважаю це проблемою. Так, я маю вже певний політичний досвід. У 2010 році йшов від партії «УДАР». Партія пройшла до міськради, хоч мені не вистачило голосів, аби стати депутатом. Та ми були ще молоді, рішучі і працювали далі. Політсила після тих виборів почала дуже гарно розвиватися, але не дожила до наступних місцевих виборів. Після революції в організації стався розкол, бо дехто вважав, що треба йти на державні посади, а інші – що не треба. Я тоді вийшов з партії «УДАР», бо не поділяв їхні подальші цілі. Десь рік-півтора не брав участь у політичному житті та потім мені запропонували приєднатися до партії «Громадський рух «Народний контроль». Мені було цікаво з ними працювати, бо одними з основних наших гасел була «Боротьба з корупцією» та «Змусимо владу працювати чесно». Ми дуже багато зробили. Мали дуже багато зустрічей з чиновниками, неприємних для них. Бо вимагали дотримуватися діючого законодавства, вказували на їхні помилки. Деколи доходило й до серйозних конфліктів, бо був такий період, коли чиновники собі почали занадто багато дозволяти. Але ми знімали все на відео, висвітлювали на телебаченні. Я тоді зрозумів, що чиновники найбільше бояться публічності. Вони живуть у своєму закритому світі і цікавляться лише тим, аби потрібна фірма виграла тендер, щоб можна було когось зі своїх призначити на посади. І коли ми почали це висвітлювати, то нашій команді почали погрожувати. Але ми ж честю пішли на вибори у 2015 році. На жаль, не пройшли.

В Україні завжди велика проблема новим партіям пробитися, бо вони не мають великих фінансових ресурсів, як мають досвідчені політичні монстри. Все вирішує фінансування. Це добре показала останні президентська та парламентська кампанії. Якщо ти маєш доступ до телевізора, маєш фінанси на рекламу в інтернеті, то без проблем виграєш вибори. Але ця вся реклама дуже дорога. І без «грошових мішків» вийти на рівень парламенту фактично неможливо. На місцевих виборах у 2015 було трошки легше, бо там ще дозволялася мажоритарка. Тоді ти міг на власному авторитеті зайти у міську раду. Та зараз це вже неможливо.

Держава поставила такі умови, що тепер можна балотуватися лише від партії. Тому коли я познайомився з командою «Голосу», то прийняв рішення йти з ними на вибори. Мені сподобалася ця команда. Люди молоді, відкриті, прагнуть змін для нашої країни і нашого краю.

І не бачу проблеми в тому, що я раніше балотувався від інших партій, адже я не був депутатом. Набагато більша проблема, коли людина обирається від однієї партії і під час каденції переходить в іншу. Адже вона йшла на вибори з конкретною програмою і люди її підтримували, як представника конкретної партії. І перебігла, бо щось запропонували. От таких людей я не поважаю. Це дійсно «перешиванці». А коли людина пішла з партії, не маючи мандата, то вона нікого не підвела, а просто змінила свої політичні погляди, чи зрозуміла, що їй з цією командою далі не по дорозі.

-      З якою програмою йдете на вибори? Які цілі перед собою ставите?

-      Всі партії пишуть програми з неба. Якщо взяти і почитати їх всі, то виявиться, що вони однотипні і носять декларативний характер. Буває, що й скопійовані у інших. Для мене як кандидата, є три пріоритети. І їх підтримує «Голос».

Перший – це боротьба з корупцією, бо це найбільша біда нашої країни. Бо є корупція на вищому рівні, а є місцева. І от саме через місцеву наші райони, ОТГ, як маленькі князівства. Адже там наскільки сильні корупційно-родинно-економічні зв’язки, що вони впливають на все життя у районі, селі, місті. Якщо взяти будь-який район і розібратися, хто там працює на посадах, який бізнес процвітає, хто головний лікар, хто директор школи, то виявиться, що всі вони «пов’язані». Чи то за родинними, чи то бізнесовими зв’язками. Вони ділять бюджет, забирають всі тендера. Хоч може й проводять про людське око конкурси для «галочки». Трохи цю ідилію порушила система «Прозоро», але це все одно є. Тому укрупнення районів має дати позитивний поштовх для боротьби з містечковою корупцією. Бо навіть на виборах люди з одного «клану» мають конкурувати між собою. Раніше такий кандидат міг засіяти округ гречкою і перемогти. А зараз округ до обласної ради налічує в середньому по 100 тисяч виборців, тому «засіяти» вже набагато складніше.

Тож, поборовши місцеву корупцію, можна підняти рівень життя та вирішити багато соціально-економічних проблем. Прикро, але дуже часто поліція прикриває ці корупційні оборудки.

Другим важливим напрямком роботи бачу створення нових робочих місць. Дуже часто буваю закордоном, маю там бізнес та їжджу у справах. І я в житті там ніколи не бачив, аби європейський політик хвалився заасфальтованими дорогами, чи вуличним освітленням, чи дитячими майданчиками. Тобто, такі речі для людини в Європі є загальноприйнятим фактом: є влада і це її відповідальність. Але от створенням нових робочих місць для чиновника, депутата у Європі є досягненням. І це правильно, бо коли ти заводиш інвестора і створюються нові робочі місця в регіоні, то це доходи в бюджет. Відповідно, люди мають роботу і зарплати, яка у підсумку йде на підтримку місцевого бізнесу. Бо людина бере зарплату і йде в магазин. Тобто, працює ефект мультиплікатора. Тому багато думати не треба – боротьба з корупцією і створення нових робочих місць є для мене в пріоритеті.

Насправді ці два фактори дуже сильно між собою пов’язані. Адже є багато випадків, коли інвестори не заходять в Україну, бо від них вимагають побори, незрозумілі для них. До того ж у багатьох країнах світу хабар, даний на території іншої країни, все одно вважається злочином. 

Також у нашої області є велика екологічна проблема – це Бурштинська ТЕС, Домбровський кар’єр в Калуші. Великою проблемою для нашого регіону є часті паводки. Тобто, потрібно також звернути увагу на вирубку лісів та розчистку русел, берегоукріплювальні роботи. Бо де є добра дамба, там більше не топить. Івано-Франківськ теж колись страждав від паводків, допоки не збудували дамби.

Ось над цими проблемами треба працювати. Хоча мені зразу можуть закинути, що треба дбати про школи, садочки, лікарні. Так, це все важливо. Але якщо буде боротьба з корупцією та створення робочих місць, то буде наповнення бюджету. Відповідно, будуть гроші й на школи, й на дитсадки, й на лікарні.

-     Як ви взагалі бачите роботу районної ради? Які проблеми є у новоствореному районі? Якщо говорити про Франківський район, то в нього поки немає навіть приміщення, де зможе засідати новообрана районна рада.

-     Ну це насправді надумана проблема. Район створений з центром в Івано-Франківську. Районна рада – це є представницький орган влади. Забезпечити її приміщенням та всім необхідним для роботи є функцією виконавчої влади. Облдержадміністрація має знайти приміщення. Бо такого, аби районна рада не мала де засідати апріорі бути не може. Звучали пропозиції, аби районна рада була в Галичі, а виконком – в Богородчанах. Але це неможливо, бо район визначений як Франківський з центром в Івано-Франківську. Тому впевнений, що знайдеться зал засідань та інші приміщення для повноцінної роботи

Щодо проблем району, то складно визначити, бо він лише створюється. Я погодився очолити список, бо певною мірою є кризовим менеджером. Мені цікаво створити щось нове і розвинути. Коли вже процес налагоджений, то така робота стає рутиною. Маю досвід у бізнесі, які створював з нуля. І деякі з них я продав, коли вони вже були стабільними та прибутковими. Тому йти в депутати від новоствореного району – це виклик. Адже це новостворена територіальна одиниця з населенням понад пів мільйона. Це фактично пів області. При тому, тут зосереджена левова частина виробництв Івано-Франківської області. Насправді тут є багато викликів, адже жоден з політиків та експертів зараз не може сказати, якими будуть функції та повноваження цієї районної ради. Очевидно, що частина перейде від обласної ради, а частина – від ОТГ. Мені це цікаво саме завдяки новизні.

-    Чому Ви думаєте, що райради будуть мати можливість створити виконкоми? Адже зміни до законів щодо ліквідації райдержадміністрацій поки немає. І виглядає, що найближчим часом це робити не планують.

-    Ну бо така ідея цієї реформи. Облдержадміністрації, райдержадміністрації мають бути ліквідованими. Та погоджуюся, на це питання зараз немає відповіді. Відомо, що після виборів мають бути ліквідовані райради і РДА у тих районах, які юридично перестали існувати. Всі ці райони мали свої виконавчі структури. Відповідно, після виборів їхні обов’язки мають перейти новій раді та її виконавчим структурам. Тому якщо буде нова районна рада, то буде й виконком. По-іншому не може бути. Інакше функції представницького органу взагалі втрачають зміст.

До речі, тут є такий нюанс, що вперше в Івано-Франківську будуть голосувати за районну раду. Раніше лише обирали міських, обласних депутатів і голову міста. Бюлетенів до районної ради в Івано-Франківську ніколи не було. Однозначно, будуть відбуватися цікаві процеси, пов’язані з передачею майна, розподілом повноважень. На мою думку, за районом залишаться школи, дитсадки. Тобто, освіта. Залишиться вторинна медицина, а первинна все таки залишиться на рівні ОТГ. Тобто, функції райрад і РДА нікуди не дінуться, а залишаться за Франківською новообраною радою.

-    У контексті пандемії коронавірусу, наскільки сильно від карантину постраждав бізнес? І чи була підтримка від місцевої влади?

-    Карантин на бізнес вплинув дуже сильно. Особливо, на малий і середній. Але це все більше залежало від центральної влади. Не було встановлено чітких правил гри. Один тиждень можна працювати з обмеженнями, інший – нічого не можна. То заборонили, то відкрили. Це було помилкою. Бо людина не може прожити без зарплати, а підприємець, який немає виручки, немає за що жити. Він не держслужбовець, якому 25 числа за будь-яких умов прийде зарплата на картку. Підприємець ці гроші мусить заробити.

Бізнес був готовий працювати по чітко встановлених правилах. Порушив – плати штраф. А в нас все закривали масово і тепер говорять, що завдяки цьому у нас не були переповнені лікарні. Хоча є досвід Швеції, де не вводили строгого карантину, а обмежили пересування людей старшого віку та точково закривали школу, чи підприємство, де були спалахи. І зараз бачимо, що в них ситуація не гірша, аніж в нас. Хоч розумію, що коронавірус – це дуже велика проблема в Україні. Бо кошти, які були виділені на боротьбу з коронавірусом вже розійшлися на інші цілі – на дороги, поліцію і так далі. І фактично бачимо, що лікарі лишилися з тим, що були. Якби не волонтери, благодійники, то б не було взагалі нічого. Все купували люди. Але сказати, що зараз ситуація кардинально змінилася не можна. Люди хворіють далі, цифри щоразу більші і питання фінансування далі стоїть дуже гостро.

А щодо підтримки влади бізнесу у вигляді зниження податків, то треба розуміти, що якщо підприємство втрачає оборот, то зменшується прибутковість, а відповідно і ті податки вже знижуються. У світі це працює по-інакшому. Якщо у підприємства впав оборот і аби воно не звільняло працівників, держава дає допомогу. У більшості випадків, це безпроцентні кредити плюс одноразові допомоги, які вираховуються за різними формулами. Така підтримка діє в більшості європейських країн. Чи давали комусь допомогу в Івано-Франківській області? Я про це не чув.

-    Які загалом проблеми для бізнесу у комунікації з владою є найболючішими?

-    Бізнесу достатньо, щоб влада не заважала. Всі питання бізнес може вирішити сам. Тому період, коли в нас були заборонені перевірки, пішов бізнесу лише на користь. Бо в Україні перевірки роблять не для того, аби знайти несплату податків чи зловживання, а для того, аби здерти хабара.

Хоч, звичайно, на місцевому рівні мають бути програми підтримки. Бо за кожним працівником стоїть сім’я. Якщо його звільнили з роботи, то виникають проблеми в сім’ї. Виникає соціальна напруга в суспільстві.

І зрозуміло, що влада має сприяти залученню інвесторів, не обов’язково іноземних. Але інвестор хоче бачити зрозумілі правила гри і мати гарантію, що його бізнес завтра не відберуть, чи не скажуть «ділитися». Тому дуже добре, коли в місті створюють таку собі промислову зону з комунікаціями, аби інвестор міг туди зайти. Як зробили колись Хриплинську промзону і туди зайшли два інвестори. Зараз «Тайко» пішов, хоч влада мала все зробити, аби вони залишилися.

Біда в тому, що люди навіть не орієнтуються, яку зарплату має чиновник. Голова ОТГ, голова району. Йому нічого не треба робити, бо й так добре. Знаю, що в одному зі районів Івано-Франківської області голова райради має 60 тисяч гривень зарплати. Тобто, це фактично більше 2 тисяч доларів. Ну що йому ще треба робити? Та вже нічого більше не треба.

Старій владі треба задуматися, бо їх скоро на вилах винесуть. Бо не може такого бути, аби при низькому рівні доходів громадян зарплата чиновників була такою необґрунтовано великою. Вона бути прив’язана до економічних показників району чи міста. Якщо є економічний ріст на 10%, то чиновник може на 10% підняти собі зарплату. Якщо впали економічні показники на 30%, тоді треба знизити зарплату на 30%. Ну точно не коли середня зарплата 8 тисяч, а чиновник отримує 60.

-    Які очікування від процесу виборів? Кажуть, що ці вибори будуть дуже складними, бо не всі розуміють принцип голосування.

-    Вибори за таким принципом будуть проводитися вперше, і я думаю, що востаннє. Бо система насправді є дуже заплутана. Вже очевидно, що людям буде дуже складно розібратися. Будуть ставити позначку за одну партію і за іншого кандидата. Прогнозується, що до 40% бюлетенів можуть визнати недійсними. Та сам процес голосування – це ще не так складно. Ще складнішим буде процес підрахунку голосів. Особливо, в тих містах, де кількість виборців понад 10 тисяч. Я дуже співчуваю членам комісії, які будуть рахувати ті бюлетені та вираховуватимуть за формулою, хто переміг та проходить в раду. Думаю, що процес підрахунку голосів затягнеться.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!