Голова Івано-Франківської ОДА Василь Чуднов: Хто відвернеться від людей, той ніколи не буде в моїй команді
В ексклюзивному інтерв’ю для газети «Галичина» новий голова облдержадміністрації Василь Чуднов розповів про завдання, які поставив перед ним Президент України Віктор Янукович, плани щодо соціально-економічного розвитку Івано-Франківщини, кадрові ротації, налагодження співпраці з обласною представницькою владою, а також про свої улюблені книжки, друзів і сім’ю.
Вітаємо вас із призначенням на цю високу державну посаду і бажаємо успіхів у праці для добра всього краю. Які завдання поставив перед вами Президент, змінюючи керівника обласної виконавчої вертикалі на Прикарпатті?
Щиро дякую! Найперше, це соціально-економічний розвиток області, створення нових робочих місць. Нашого Президента дуже турбує, що молодь Західної України, маючи належну освіту і бажання працювати на Батьківщині, змушена шукати в близькому і далекому зарубіжжі для себе шматок хліба. Стратегічне завдання номер один, яке поставив переді мною Президент, — зробити все від мене залежне для того, щоб Івано-Франківщина була інвестиційно привабливою. Друге завдання — це політична стабільність, аби не сколихнути область якимись різкими діями, зважаючи на те, що я очолюю ще й обласну організацію Партії регіонів. Тобто відповідно до завдання, поставленого Віктором Федоровичем, я повинен знайти, так би мовити, баланс відносин з усіма політичними партіями, аби на Івано-Франківщині було спокійно.
Ще у 2010 році після обрання Віктора Януковича Президентом України про вас говорили як про реального претендента на посаду голови івано-Франківської ОДА. В інтерв’ю газеті «Галичина» ви тоді підтвердили інформацію про те, що справді вашу кандидатуру на цю посаду розглядали. Більше того, за вашими словами, Віктор Федорович запропонував вам підготувати пропозиції щодо соціально-економічного розвитку Івано-Франківщини та формування команди. Проте все ж рішення було прийнято на користь Михайла Вишиванюка. Подейкували, що ви тоді відмовилися керувати областю. Чи так це?
Я не відмовлявся ні тоді, ні тепер. Мою кандидатуру на цю посаду не лише розглядали у 2010 році, мене навіть тоді вже вітали з призначенням. Тобто я вже був дуже близько від того кабінету, де ще мали потиснути руку і вказати напрям роботи. Проте тоді була необхідність політичного компромісу щодо кадрових призначень, і це стосувалося не лише нашої області.
Вам довелося очолити Івано-Франківщину в дуже складний для держави час: економічна криза в розпалі, країна фактично живе в умовах дефолту, коли уряд, латаючи фінансові діри, заліз у кишеню місцевому самоврядуванню. і до цього додається не особлива популярність на Прикарпатті політсили, до якої ви належите. Як ви збираєтеся взаємодіяти з обласною радою, що назагал має інше політичне забарвлення, ніж правляча ПР, і дуже критично дивиться на те, що робиться в країні?
Ви абсолютно праві, оскільки для мене з огляду на економічну ситуацію в країні загалом і в нашій області зокрема було дуже непросто прийняти рішення очолити область саме нині. Проте, як на мене, не тільки коштами можна виміряти комфорт життя людей. Я переконаний, що найближчим часом мені вдасться у нашій області істотно знизити рівень корупції, викоренити хабарництво тощо. Ще як народний депутат, я проводив сотні зустрічей з людьми, тому добре знаю, які питання їх турбують найбільше. Вони готові потерпіти з будівництвом доріг чи ремонтом шкіл, але вони не можуть змиритися, коли принижують їхню гідність і не дають їм просто працювати і спокійно жити. Тому перша моя нарада — це нарада із силовиками, де вони отримають чіткі вказівки про те, що їм робити, в тому числі у своїх відомствах.
Звичайно, я не чарівник і не зроблю ні за тиждень, ні за місяць значних зрушень в економічному плані. Але я впевнений, що наступний рік буде значно кращим. Знаєте, моя впевненість ґрунтується ще й на моїх особистих стосунках з людьми. Бо, погодьтеся, людський фактор завжди відігравав чималу роль незалежно від того, чи це в Україні, чи в США, чи у Франції, чи в Польщі. Скажу вам, що голова Комітету з питань бюджету ВРУ Євген Гєллєр — це мій дуже добрий товариш, а якщо враховувати, що там ще й працює секретарем наш земляк Володимир Шкварилюк, з яким у нас попри партійну належність правильне бачення розвитку нашого краю, то я сподіваюся, що наступний рік буде дуже продуктивним щодо фінансового наповнення нашої області. Я вже розпочав розбиратися у тих бюджетних напрацюваннях, які є в нашій області, аби дещо скоригувати їх у Києві, де вже маю певні домовленості. Також я приятелюю з багатьма міністрами, з якими ми давно йшли по життєвому шляху, коли ще були в опозиції і не мали високих посад, котрі нині мені теж обіцяли посприяти, аби я зміг істотно поліпшити соціально-економічну ситуацію в краї.
Щодо співпраці з обласною радою, то, незважаючи на політичне забарвлення, у мене дуже багато друзів у різних фракціях, з якими ми разом працювали, займалися спортом, співали пісень тощо. Сподіваюся, що тверезе мислення і бажання залишити добрий слід в історії нашого краю переможуть популізм. Розумію, що з наближенням виборів буде важче. Але я вірю, що зумію переконати багатьох представників депутатського корпусу в тому, аби політиканство і демагогія відійшли на задній план, бо нам нема що ділити, крім розбитих доріг, недобудованих шкіл і холодних клубів.
У контексті ваших сподівань на допомогу своїх приятелів у Києві яким є ваше ставлення до поширеного стереотипу в Україні, що Схід годує «дикий» Захід?
По-перше, кожен сам їсть і ніхто нікого не годує (сміється). Я вважаю, що ніколи не потрібно ображати ті чи інші регіони і порушувати подібні до цих теми чи навіть їх обговорювати. Бо все це працює не на об’єднання, а на розкол країни. Ці теми треба вивести за дужки і запозичувати для себе все найкраще, що є в тих чи інших регіонах.
Вчора мені зателефонував мер Макіївки, що на Донеччині, з яким у мене дружні стосунки, і я запросив його разом із делегацією підприємців на Івано-Франківщину з метою налагодження співпраці. І це, як на мене, важливіше.
Чи варто чекати в області масових кадрових ротацій?
Ні, масових звільнень не буде. Але той чи інший керівник має свій стиль роботи, свої стандарти, ставить перед собою ті чи інші стратегічні цілі. І, думаю, природно, що з огляду на це він набирає команду. Зрозумійте, я сюди прийшов не з іншого регіону, а тут зростав, був членом колегії ОДА, очолював Федерацію роботодавців, дуже добре знаю кожного керівника районів, обласних керівників, я володію ситуацією на Прикарпатті. Мені відомо, що керівники чотирьох районів не справляються зі своїми обов’язками. Звісно, ротації будуть, проте вони будуть об’єктивними і вмотивованими. Огульних звільнень не буде, як і призначень за політичною ознакою. Професійність, порядність, чуйність — основні критерії, якими керуватимусь, призначаючи людей на ті чи інші посади. Чиновники повинні ставитися з повагою до людей, особисто для мене немає значення, чи хтось там водій, чи прокурор, бо найперше — це людина... Хто відвернеться від людей, той ніколи не буде в моїй команді.
На кого будете спиратися у своїй роботі?
Спиратися буду на досвідчених людей, які пройшли управлінську школу, які знають область. А відтак будемо готувати більш прогресивну модель управління. Вже нині можу сказати, що першим моїм заступником буде Ігор Теодорович Зварич. Думаю, ні в кого не викличе сумнівів його професійність. Крім цього, нас пов’язують дружні стосунки, багатолітня спільна праця, наші політичні переконання, ми люди однієї команди. Впевнений, що мій тил буде захищено професійною і порядною людиною.
Обіцяю, що буду одним із найвідкритіших голів ОДА в Україні. Мені трохи образливо, що до мене ставляться не зовсім об’єктивно. Є така організація «Чесно», яка заявила, що я не пройшов у неї іспиту за кількома критеріями. Про мою декларацію запитували в помічника, який подумав, що це не так важливо, і аж за два дні надіслав її представникам «Чесно». і це можна перевірити. Ось що стосується голосування, то я грішний. і я голосував за когось, і за мене голосували. Але я голосував відповідно до колегіального рішення фракції або так, як сам хотів. Але нічого не було проти моєї волі.
З огляду на те, що ви свого часу відкликали у ВР свій голос за сумнозвісний «мовний» закон, складається враження, що ви не завжди поділяєте думку однопартійців. Чи шкодило це іноді вашій кар’єрі?
Так, одне голосування відбулося проти моєї волі. Але відразу, коли я про це дізнався, відкликав свій голос. Я не голосував за скорочення звучання української мови в теле- і радіоефірі, за закриття українських шкіл. і те, що тоді було для мене мінусом, відтак стало плюсом. і те, що я маю свою позицію, оцінив Президент.
Свого часу ви прийшли в політику з бізнесу, тому добре знаєте його специфіку, в тому числі і на Прикарпатті. Чи можна сподіватися від вас якихось нових акцентів щодо сприяння розвиткові малого і середнього бізнесу в нашій області?
Нові акценти неодмінно будуть. Я будував житло і чимало промислових об’єктів, навіть автозаправки «WOG», які є на території нашої області, збудовані фірмою «Галичинабуд», яку я очолював. Тому добре знаю середовище підприємців. Найперше з представників бізнесу треба зняти той тягар (і це одне із завдань, поставлених Президентом), який повісили на них контрольні фіскальні органи.
Запитання як до керівника обласної організації ПР і колишнього народного депутата: які великі справи для блага області вам вдалося зробити, котрими ви могли б навіть нині похвалитися перед прикарпатцями?
Думаю, що мене всі зрозуміють, але це найперше стосується Косівського і Верховинського районів. Мені вдалося залучити кошти на добудову Верховинської, Білоберізької, Космацької шкіл, чималої кількості дитсадків, відновлення мостів, спорудження дороги в моє рідне село Космач, що є зразком (і метою) для мене, які мають бути шляхи в нашій області. Також я подарував понад 12 тисяч підручників для шкіл Косівського, Верховинського і Снятинського районів і понад 7 тис. художніх книжок завіз у шкільні бібліотеки. Верховинська і Косівська лікарні завдяки мені оснащені рентген-кабінетами, а управління міліції — автомобілями й оргтехнікою. і цей список можна ще значно продовжити. За два роки свого депутатства я залучив загалом 30 млн. грн. тільки в два райони нашої області — Косівський і Верховинський. А тепер робитиму це для всього Прикарпаття.
Чи поділяєте думку Вінстона Черчілля про те, що в політиці немає друзів та ворогів, а є лише інтереси?
Ні. Не поділяю.
А маєте таких друзів, з якими можете бути відвертими, поговорити про все?
У мене так склалося життя, що в 14 років я залишився без батька, а у 19 — без матері. Я не маю ні брата, ні сестри. Моя мати — гуцулка, корінна космачанка, а батько — з Полтавського дитячого будинку, тому не знав свого походження. У мене не було нікого з рідних, відтак їх замінили моя сім’я і друзі. Я вдячний Богові і долі, що подарували мені так багато добрих і вірних друзів, бо маю з ким поділитися своїми думками, порадитися.
Розкажіть про своїх дружину, дітей і внуків. Як вони сприйняли ваше призначення на цю посаду?
Звичайно, моє призначення вони сприйняли з радістю. Хоча було чимало хвилювання. Думаю, в будь-якій сім’ї раділи б дружина і діти, коли б їхній чоловік і батько досягнув чогось у своєму житті.
Знаєте, для мене Марія — це ключове ім’я. Дружина — Марія, дочка — Марія, невістка — Маруся, внучка — Маріченька. Син мій, як і я, — Василь, внук також Василь, а найменша внученька — Анастасійка, зять — Юрій.
Так сталося, що Марію, якій тоді було 16 з половиною років, не хотіли віддавати за мене заміж, бо я був, як кажуть у селі, батяр. Вона просто втекла з дому до мене. Але наше кохання перемогло, батьки змирилися, і коли їй було 17, а мені — 20, ми одружилися і почали самостійне життя. Ми були з бідних родин, не було кому нам допомогти. Коли у нас народилася Марічка, згоріла стайня, заробити не було де, я пішов довбати каміння по річках, на будови. У нас була одна годівниця — корівка, то мусів для неї косити два гектари. Ми починали непросто, але Бог допоміг — і у нас склалося життя. Ми і хату збудували, і матеріально забезпечені. Моя дружина — приватний підприємець, живе у Космачі. Дочка Марія із сім’єю — в Києві. Моя старша внучка Марічка навчається на першому курсі медичного університету в Києві, а молодша Анастасійка пішла в перший клас. Дочка — економіст за фахом, проте приділяє більше уваги сім’ї. Мій син Василь живе із сім’єю в Івано-Франківську, де недавно очолив міське управління юстиції.
Які ваші улюблені книжки і місця відпочинку?
Надаю перевагу детективам. Недавно прочитав книжки свого друга з Донецька Сергія Богачова «Над хвилями» і «Це було в Чикаго». І це також детективи. Улюбленим місцем відпочинку для мене є мій Космач і взимку — «Буковель».
Яким брендам одягу надаєте перевагу? Чи маєте у своєму гардеробі речі за кілька десятків тисяч умовних одиниць?
Я люблю красиво одягатися, проте таких дорогих речей у своєму гардеробі не маю. Не маю пароплавів, заводів і фабрик, я не накопичував гроші. Я завжди казав, що Бог дав, і треба це витратити, і, слава Богу, завжди мав на шматок хліба з маслом. Люблю гарні сорочки, красиві костюми, переважно це від Роберто Каваллі, Патріка Хелмана та Рой Робсона.
