Ігор Дебенко: Сланцеві «засл(р)анці»

Не підтримавши запропонований урядом текст угоди про розподіл вуглеводнів й тим самим відхиливши одразу два проекти рішень щодо даного питання обласної державної адміністрації, Івано-Франківська обласна рада підвела проміжну риску в темі безкінечних, обопільних «сланцевих спекуляцій» й, взявши паузу, одночасно надала можливість Кабміну врешті-решт перейти від практики тотального ігнору та численних декларацій до реального, юридично прописаного врахування різнобічних інтересів громади.

Відтак, «сланцева сесія», яка без перебільшення стала  однією з найбільш очікуваних політичних подій періоду літніх вакацій, так і не викристалізувалась у чітке розуміння позиції депутатами. Меседж Ставицькому, сутність котрого найбільшою мірою відображають захарукові «ми не проти угоди, ми проти саме такої угоди», свідчить радше про те, що всупереч очевидному браку усвідомлення сутності й вірогідних наслідків видобутку сланцевого газу з боку обох сторін, дане питання й надалі перебуватиме у політичній площині, а його вирішення все більшою мірою набуває характеру звичайнісіньких торгів.

Власне, сам їх процес розпочався ще задовго до сесійного засідання. І в цьому контексті, дистанціюючись від самого тексту угоди, численних  застережень та поправок депутатів, а також роз’яснень зі сторони представників уряду, за лаштунками залишилось одразу кілька вельми красномовних аспектів. Вочевидь, резонансність й гострота самого сланцевого питання, просто залишила їх у тіні, не надавши в інформаційному просторі надто примітного значення подіям, що мали місце безпосередньо перед самим голосуванням…

Поряд із головою ОДА Михайлом Вишиванюком чи не найбільшим агітатором погодження обласною радою тексту сланцевої  угоди стала фракція «Нашої України». Точніше, та її частина, яка залишилась у складі фракції після випробовування «тушканчиками» й вплив на яку і надалі зберігає голова партії Зіновій Шкутяк. Більше того, тези, що пролунали у виступах Володимира Олійника, колишнього голови ради Ігоря Олійника, а також Ольги Бабій, дивним чином перегукувалися з аргументами самого Михайла Васильовича. Окремі ж репліки виступаючих взагалі наводили на думку про одне й теж джерело їх походження…

Зрештою, все б нічого, а позиція окреслених депутатів цілком природньо могла б вважатися закономірним виявом внутрішньорадівської, внутріфракційної дискусії, про наявність якої свідчить те ж таки голосування Михайла Андрусяка, якщо б не одна примітна обставина.

У переддень  сесії Михайло Вишиванюк провів прес-конференцію, під час якої паралельно з підведенням підсумків візиту до Канади озвучив своєрідне послання. Губернатор не тільки закликав депутатів підтримати угоду, але й пригрозив їм поіменним голосуванням, процедура якого, мовляв, і покаже, хто насправді за енергетичну незалежність, а хто усього лише підігрує «Газпрому».

Інструментом  виконання політичної волі голови ОДА, як засвідчив перебіг самого сесійного засідання, стала аж ніяк не рідна йому сьогодні фракція Партії регіонів, а уже згадувана нами «Наша Україна». За демонстративною вказівкою Руслана Гусака, Володимир Олійник виніс пропозицію на обговорення, яка, втім, так і не набрала достатньої кількості голосів.

Як і голосування  за проект рішення за основу, за котрий поряд із 7 голосами «Нашої України» проголосувало усього лише 40 депутатів...

При цьому, на момент голосування за останніми озвученими на сесійному засіданні даними перебувало 87 депутатів. Ще 27 на сесію з різних причин не з’явилися.

Насправді, незважаючи на відсутність депутатів з-поміж обох частин сесійної зали, такий високий показник відсутніх свідчить радше про недостатню змобілізованість тих, хто насправді мав би бути напряму зацікавленим у позитивному прийнятті рішення з даного питання. А відтак, про цілком закономірний розрахунок якщо не на поіменне голосування, то хоча б на демонстративну імітацію максимальних зусиль…

Тактика останньої  на Прикарпатті, забезпечуючи на даному етапі результат продукуючим її суб’єктам, застосовується аж надто регулярно.

За будь-яких обставин, без зауваги на висловлені під час сесії представниками «Нашої України» аргументи, кожен із яких у кінцевому підсумку може виявитися цілком раціональним, на засіданні сесії обласної ради 20 серпня фракція цієї політичної сили, де-факто підігравши опонентам, у підсумку була ж ними і використана. Й у цьому аспекті в черговий раз себе дискредитувала, завдавши очевидних іміджевих втрат ще й тим її членам, на яких знайшлись вочевидь вагомі методи впливу.

Автор: Ігор  Дебенко