Індекс «БігМака», або Ціна нашої праці

На початку року інформаційні агенції поширювали інформацію про те, що курс української гривні недооцінено на 68,7%. Такий висновок можна зробити із дослідження, яке ось уже майже три десятиліття проводить британське видання «The Economist».

Його автори розраховують свій індекс залежно від вартості популярного наїдку, з огляду на те, скільки він коштує у США і скільки — в інших країнах світу. Тож, як вважають вони, справедливий курс української гривні щодо долара має лише 7,3 грн, пише Галичина.

Недооцінена гривня

Ціна на «БігМак» в Україні становить 36 грн., що дорівнює $1,54. Отже, за офіційного обмінного курсу 23,35 грн. за долар українську національну валюту недооцінено на 68,7% порівняно із розрахунковим курсом «The Economist» — 7,30 грн. за $1. При цьому національна валюта України посідає лише третє місце серед недооцінених валют світу. Перше і друге місця британські експерти розподілили між венесуельським боліваром та російським рублем.

Арифметика цих розрахунків дуже проста: якщо в США «БігМак» коштує 4,93 долара, то у Венесуелі в доларовому еквіваленті його ціна — 0,66 долара. Отже, венесуельський болівар недооцінено на 86,5% і курс долара щодо місцевої валюти має становити не 198,7, а лише 26,77 болівара. В Росії «БігМак» коштує лише 114 рублів, або 1,53 долара проти 4,93 — у США. Таким чином виходить, що російський рубль недооцінено на 69% і згідно з індексом «БігМака» за долар повинні давати не близько 75 російських рублів, а більш ніж втроє менше — 23,1 рубля.

Цікаво, що найбільш переоціненими валютами виявилися швейцарський франк (30,7%), шведська (6,1%) і норвезька (5,8%) крони.

Індекс «БігМака» вигадали у «The Economist» 1986 року для демонстрації співвідношення  вартості валют та визначення їх «правильного» рівня. Він грунтується на теорії паритету купівельної спроможності, згідно з яким валютний курс має вирівнювати вартість кошика товарів, або, як у цьому випадку, —  бургера, в різних країнах. і хоч цей індекс ніколи не вважали точним показником купівельної спроможності тієї чи іншої валюти, однак він став певним міжнародним стандартом і навіть включений до низки підручників з економіки. 

Який же він, паритет купівельної спроможності?

Теорію паритету купівельної спроможності сформулював шведський економіст Густав Кассел. Згідно з нею, природним значенням курсів валют є те, що відповідає паритету купівельної спроможності. інакше кажучи, йдеться про те, що коли міжнародні ринки не мають штучних бар’єрів та перепон, то купівельна спроможність певної суми на одному із ринків має дорівнювати купівельній спроможності такої ж суми, перерахованої у місцевій валюті, на іншому ринку. Якщо ж існують певні переваги, тобто в одній із країн можна той самий товар купити дешевше, то саме цей ринок викликатиме більший інтерес, що стимулюватиме виробників та сприятиме припливу іноземної валюти. Цей товар можна продати на тому ринку, де його ціна вища. Збільшення пропозиції мало б сприяти кращому задоволенню попиту та зменшенню ціни на новому ринку. А більша пропозиція валюти цієї країни впливатиме на зменшення обмінного курсу в країни — продавця товару.

Загальнодоступна «Вікіпедія» наводить навіть такий приклад щодо цієї теорії: якщо одиниця товару коштує в Україні 6 гривень, а в США — 
2 долари, то курс гривні до долара має становити 3 грн. Якщо курс — 
5 гривень за долар, то, купуючи товар в Україні (за 6 гривень), продаючи його в США (за 2 долари) й обмінюючи  2 долари на 10 гривень за поточним курсом, на кожній такій операції можна отримувати дохід — 4 грн. на одиницю товару. Відповідно ціна на товар у США знижуватиметься, а в Україні — зростатиме, курс долара до гривні також знижуватиметься. В результаті буде досягнуто рівноваги на новому рівні цін і курсу (наприклад, товар коштує 1,7 долара в США, 
5 гривень — в Україні, курс долара — 3 грн.).

Втім, ще раз підкреслимо, що таке можливе лише за умови вільного руху товарів, який не обмежують митні, експортні та імпортні бар’єри, а також транспортні витрати.

Чому «БігМак»?
Власне цей момент і став, як видається, найпривабливішим для авторів ідеї цього індексу. Компанія «МакДональдс», котра займається швидким харчуванням, є в більшості країн світу, має свої високі стандарти у виробництві власної продукції, причому цей її бургер має бути однаковим, що в Сполучених Штатах Америки, що в Україні. Використовуючи місцеву сировину та робочу силу, компанія у певному сенсі інтегрує цінові показники економіки країни загалом, з одного боку, щодо вартості свого товару, з другого — щодо купівельної спроможності на місцевому ринку. Та й сам «БігМак» складається з кількох компонентів: булочки, м’яса, сиру та овочів. Тож в якомусь сенсі його можна вважати певним інтегральним показником стану справ у місцевій харчовій промисловості.
Втім, разом з тим цей індекс не враховує дуже багатьох факторів, котрі впливають на ціну товару, а також на обмінний курс валюти кожної країни. З одного боку, можна погодитись із тим, що використання місцевої сировини дозволяє знизити вплив імпорту на кінцеву ціну, хоча, з другого, — тут не враховано вартості імпортних складових (наприклад, насіння, засобів захисту чи догляду рослин, техніки для збирання врожаю та обладнання для виготовлення кінцевої продукції). Так само важко порівнювати країни із різними податковими системами, як і з різними рівнями оплати праці. Видається, що саме цей останній компонент чи не найбільше впливає на те, що бургер в Україні чи у Венесуелі є дешевшим, ніж у Швейцарії чи Норвегії. Все це навіть дає підстави економістам стверджувати, що насправді індекс «БігМаку» скоріше демонструє рівень життя в країні, оскільки чим нижчий рівень оплати праці у ній, тим більш «недооціненою» з точки зору цього індексу виявляється її валюта. Зрештою, це тим більше правильно, оскільки саме праця людей і є справжньою валютою, і чим менше її цінують у власній країні, тим більше матимуть проблем не лише із вартістю валюти чи станом справ у економіці, а й із масовою еміграцією за кордон, де працю цінують вище. 

Індекс заробітної плати
Нагадаємо, що наша праця в умовах ринкової економіки також є товаром, який кожен із нас пропонує роботодавцю, очікуючи взамін отримати належну винагороду за нього. Втім, наскільки ця винагрода є належною — ще велике питання. Наприклад, згідно із Законом «Про Державний бюджет в Україні» мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі така: з 1 січня 2016 року — 8,29 грн., з 1 травня 2016-го — 8,69 грн., з 1 грудня 2016-го — 9,29 грн. Тепер порахуймо. Для того, аби міг купити один «БігМак» працівник з мінімальною заробітною платою, йому треба пропрацювати в Україні 4 години і 20 хвилин від початку січня. 
Нагадаємо, що у 14 із 50 штатів США, а також в окремих містах вирішили підвищити рівень мінімальної погодинної оплати праці, який вже більше шести років на федеральному рівні становить 7,25 долара за годину. Зміни до законів у більшості штатів набули чинності  1 січня. Зокрема, Каліфорнія та Массачусетс вирішили підвищити мінімальну погодинну оплату праці найбільше серед штатів — із 9 до  10 доларів. Найнижчий розмір оплати серед штатів, які вирішили її підняти, — в Арканзасі, де він зріс з 7,50 до 8 доларів. Найменше збільшення, на 25 центів, було заплановане в Південній Дакоті, де погодинна мінімальна оплата праці тепер становить 8,55 долара. 
Навіть якщо брати до уваги федеральний рівень мінімальної оплати праці у 7,25 долара за годину, то для того, аби придбати той самий «БігМак», американцеві доведеться працювати лише близько 40 хвилин. Більше того, якщо той самий американець приїде до України, то за мінімальну зарплату за одну робочу годину за реальним обмінним курсом у 25 гривень за долар (25 х 7,25=181,25 грн.) він зможе придбати аж п’ять «БігМаків». Ось вам і реальний індекс заробітної плати. Один бургер в Україні американець у себе в США заробляє за 12 хвилин, а українець — за 4 години і 20 хвилин. Тобто співвідношення мінімальної вартості праці у США та в Україні через вартість «БігМака» як 21,7 до 1.
А яким чином цей індекс пов’язаний із працівниками фаст-фудів, як ще на американський манер називають заклади швидкого харчування? Лише таким, що, як стверджують, саме працівники фаст-фудів найнижчої ланки отримують мінімальну заробітну плату в США.