Дикий світ Карпат під загрозою: ризики будівництва вітропарків у високогір’ї для тварин, екосистем і людей

Будівництво вітрових електростанцій у високогір’ї Українських Карпат може змінити майбутнє одного з останніх диких ландшафтів Європи, зазначають у Всесвітньому фонді природи WWF-Україна. Території, що є домом для червонокнижних ведмедя, рисі та тисяч інших видів, опиняються під тиском індустріалізації, яка здатна розірвати цілісність екосистем і вплинути не лише на природу, а й на добробут місцевих громад.

Українські Карпати — один із небагатьох куточків Європи, де ще збереглися цілісні природні екосистеми, праліси та простори, необхідні для життя великих хижаків. Саме тут мешкають рідкісні види тварин, такі як ведмідь бурий і рись євразійська, та тисячі менш помітних, але не менш важливих видів — від рідкісних рослин до ґрунтових організмів, що формують основу життя гір, пише WWF-Україна.

Сьогодні унікальний світ недоторканої природи Карпат опинився перед новою загрозою — перспективою масштабної забудови високогір’я вітровими електростанціями. 

У чому проблема?  

Будівництво вітрових електростанцій у високогір’ї Карпат неможливе без розгортання мережі доріг, підстанцій і ліній електропередач. У результаті, колись єдиний природний простір лісів і полонин розпадається на ізольовані фрагменти-острівці, між якими дикі тварини не можуть безпечно пересуватися. 

Для великих хижаків це критично! Ведмеді, рисі та вовки потребують великих безперервних природних територій, щоб знаходити їжу, мігрувати, шукати пару, підтримувати генетичне різноманіття популяцій.  

Чому важливо зберігати великі території лісів та полонин для великих хижаків?  

Якщо територія достатньо велика та багата на ресурси, щоб прогодувати такого топ-хижака як ведмідь чи рись, це означає, що всі "нижчі" ланки харчового ланцюга перебувають у задовільному стані. 

Саме тому великих хижаків називають "парасольковими видами": їхнє збереження автоматично означає захист тисяч інших форм життя.  

Через будівництво енергетичної інфраструктури те, що колись було єдиним домом для ведмедя чи рисі, стає роздробленою територією, де дике й недоторкане життя поступово згасає. А разом із ним руйнується вся екосистема.  

"Неможливо врятувати ведмедя, не врятувавши ліс, у якому він живе. А рятуючи ліс для ведмедя, ми одночасно рятуємо тисячі видів, які не мають такого "зіркового" статусу, але є не менш важливими для природи", — зауважує Ігор Дикий, зоолог, менеджер проєктів напряму "Рідкісні види" WWF-Україна.   

За наявними офіційними даними:     

• в Українських Карпатах мешкає близько 350 ведмедів бурих.  
• в Україні мешкає близько 500 рисей. Найбільше їх трапляється в Карпатах — близько 400 особин, а понад 100 — на Поліссі.   

В Україні ведмідь і рись охороняються — обидва види занесені до списків Червоної книги України (рись з 1994 року, а ведмідь з 2003 року). Ведмідь і рись також перебувають під міжнародним захистом Конвенції про біологічне різноманіття та Бернської конвенції (обидві угоди діють в Україні). 

Інші "невидимі" втрати від забудови високогір’я 

Вплив вітрових електростанцій не обмежується лише місцем будівництва: 

• Шум і вібрації створюють "зону відчуження", змушуючи тварин залишати навіть недоторкані ділянки. 
• Мігруючі птахи масово гинуть від зіткнень із лопатями турбін, особливо в умовах туману, характерного для гір. Гірські хребти є природними екокоридорами, і їх індустріалізація руйнує сталі маршрути перельотів. 
• Прокладання доріг та іншої інфраструктури через ліси й полонини змінює умови на десятки метрів навколо неї (інша вологість, температурний режим тощо). Це дозволяє більш агресивним  інвазивним або нетиповим для місцевості видам рослин і тварин проникати вглиб лісу, виходити на полонини та витісняти рідкісні карпатські види, змінюючи обличчя Карпат назавжди. 
• Ґрунт високогір’я, що формувався століттями, руйнується важкою технікою.  Зникають унікальні спільноти безхребетних і мікроорганізмів — непомітна, але фундаментальна основа життя екосистем. 

“Високогір’я (альпійський та субальпійський пояси) займає менше 1% площі Українських Карпат і є цінним ландшафтом в Україні, який багатий на рідкісні, ендемічні та реліктові види. Тому порушення таких екосистем несе значні загрози для біорізноманіття країни”, — підкреслює Роман Черепанин, кандидат біологічних наук, менеджер проєктів напряму "Рідкісні види" WWF-Україна. 

Високогірна ґрунтова фауна полонин (безхребетні, мікроорганізми, ендемічні види) особливо чутлива до змін через тонкий шар родючого ґрунту та суворий клімат. Для фундаменту одного вітряка та під’їзних доріг знімається родючий шар ґрунту, який у високогір’ї формується століттями. Важка техніка спресовує ґрунт, порушуючи його аерацію та надходження води. Зміна вологості ґрунту призводить до зміни видового складу фауни. Види, адаптовані до специфічного водного балансу альпійських лук, зникають.  

Ціна руйнування екосистеми Карпат для місцевих громад  

Дика природа Карпат забезпечує місцеве населення: 

• чистою джерельною водою, 
• ресурсами для туризму, 
• довготривалим економічним доходом від використання продуктів лісу: ягід, грибів, лікарських трав тощо.  

Індустріалізація полонин може зруйнувати ці переваги швидше, ніж "зелена" енергетика встигне принести короткострокову вигоду:  

• Знищення унікального рослинного покриву на полонинах та прокладання доріг до них  провокує ерозію та зсуви ґрунту, що може спричинити руйнівні паводки у навколишніх селах. 
• У разі аварій та при будівництві ВЕС технічні рідини можуть потрапити у ґрунт та гірські джерела. У високогір'ї процеси самоочищення ґрунту відбуваються дуже повільно.   
• Промисловий ландшафт з вітряками замість полонин знецінює регіон для активного туризму, позбавляючи місцеві громади додаткового заробітку від туризму, а також критично важливих екосистемних послуг (чиста вода, лікарські рослини; естетична насолода від краєвидів, звуків природи, тощо). 

Чи існує альтернатива?  

Водночас розвиток відновлюваної енергетики сам по собі є необхідним. Але ключове питання — де і як це робити. 

Команда Всесвітнього фонду природи WWF-Україна наголошує на кількох принципових умовах розвитку відновлюваної енергетики, які дозволяють поєднати кліматичні цілі зі збереженням дикої природи: 

• Перенесення проєктів ВЕС з високогір’я Карпат на деградовані землі, промислові території або в зони, що вже мають відповідну інфраструктуру. 
• Справжня, а не формальна оцінка впливу на довкілля з урахуванням впливу потенційних проєктів на біорізноманіття регіону.  
• Розробка довготривалої державної стратегії розвитку системи відновлювальних джерел енергогенерації, яка би враховувала нинішні помилки і недоліки. 

WWF-Україна вважає: пріоритетом держави має бути просторове й проєктне планування, що виключає концентрацію промислового навантаження у найбільш вразливих гірських ландшафтах і спрямовує нові індустріальні об’єкти в зони з нижчим екологічним ризиком. Природоорієнтований туризм, традиційне і стале природокористування, полонинні господарства, покращення й розвиток інфраструктури населених пунктів, залучення інвестицій у розвиток малого та середнього бізнесу місцевих мешканців — це безпечна для усіх альтернатива реалізації монструозних проєктів. 

Що кожен може зробити для захисту Карпат?  

Збереження дикої природи Карпат залежить не лише від державних рішень чи міжнародних угод. Велику роль відіграє поінформованість і позиція суспільства. 

Насамперед важливим є розголос. Поширення інформації про цінність карпатських екосистем і ризики їх індустріалізації допомагає привертати увагу до проблеми та робить зусилля із захисту природи більш видимими для суспільства. 

Навіть прості дії формують суспільний запит на збереження природи. 

Карпати — один із останніх великих диких ландшафтів Європи. І рішення, які ухвалюються сьогодні, визначать, чи залишаться вони домом для ведмедя, рисі й тисяч інших видів завтра. Справжня "зелена" енергетика має захищати майбутнє, а не знищувати його. Зберегти Карпати — означає зберегти життя. 

Що відомо про будівництво вітрових електростанцій у Карпатах?  

Високогір'я Карпат зараз під прицілом промислової забудови. Наразі розроблено кілька проєктів з будівництва вітропарків на полонинах Руна, Лютянська Голиця, Гостра, Красна, Апецька та на горі Плеша.  

Зокрема на полонині Руна з 2025 року розпочато будівництво майданчиків для 30 вітряків — попри те, що проєкт не отримав висновку з Оцінки впливу на довкілля (ОВД). Місцеві журналісти та активісти вже зафіксували вирубку цінних пралісів на ділянках майбутньої ВЕС.  

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства надало позитивний висновок щодо проєкту будівництва вітрової електростанції на території полонини Руна на Закарпатті. Про це повідомили у пресслужбі міністерства 13 лютого 2026 року.  

Попередній аналіз матеріалів ОВД, проведений експертами Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, виявив ряд суперечностей і неврахованих особливостей функціонування природних екосистем — підстав для визнання рішення про побудову ВЕС на полонині Руна неприпустимим. 

Позитивне рішення щодо цього проєкту може спровокувати ефект доміно далеко за межами полонини Руна. Це розчистить шлях для аналогічної забудови інших високогірних територій Карпат, зокрема на Свидовці, Боржаві, Гострій, Красній та Апецькій. Під загрозою опиняться заповідні екосистеми, які наразі ще зберігають свою природну цінність.  

При цьому будівництво ВЕС на полонині Руна порушує законодавство України та міжнародні зобов’язання. Високогірні ліси, що оточують полонину, є офіційно визнаними буковими і яворово-буковими  пралісами і  квазіпралісами. Ці території становлять надзвичайну цінність на європейському рівні та потребують спеціальних заходів збереження, що зафіксовано Резолюцією 4 Бернської конвенції. У 2025 році в результаті польових досліджень гірськими лісами навколо полонин Руна та Гостра експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна виявили місцезростання чотирьох видів лишайників, що занесені до Червоної книги України. 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!