Івано-Франківський драмтеатр три роки чекав на ремонт

А скільки чекав ремонту, реставрації і раздівського реагування наш муздрамтеатр, уже й сказати важко. Візьму на себе сміливість припустити, що після переходу театру 1980 року в нове приміщення фактично нічого не змінювалося.

Кілька років тому тут уже за нового директора Ростислава Держипільського спочатку відремонтували вбиральні. Зовсім недавно за зароблені театром кошти осучаснили гримерні — там навіть з’явилися зручні крісла для відпочинку, професійне освітлення, таблички на дверях, а колір стін актори обирали кому який до вподоби, а ще — власними силами «реанімували» малу залу, щоб презентувати «Три сестри» Антона Чехова. Та все ж те, що в будівлі театру безнадійно протікає дах, а в міжсезоння неймовірно холодно і в глядацькій залі, і в холі, самотужки виправити театрові, звісно, не під силу. Не кажучи вже про такі потрібні звук і світло, що відстали від сучасних вимог і конче необхідні для творчого процесу.

До речі, тільки кілька театрів в Україні, зокрема два національні — Київський ім. Івана Франка та Львівський ім. Марії Заньковецької мають потуги поставити по сім прем’єр у сезон. Івано-Франківський театр ім. Івана Франка — теж. 

Хто хоча б раз восени чи навесні був на виставі в театрі, той може підтвердити, що вечірнє вбрання туди брати не варто, адже холодно і незатишно, навіть протяги є. Старі вікна і централізоване опалення не дають жодних шансів утримати тепло в приміщенні. Тож коли журналістам на спеціальній прес-конференції повідомили про те, що одна із фірм Прикарпаття готова профінансувати встановлення дахової котельні для театру, всі аж подих затамували. Вирішили також замінити крісла в глядацькій залі і провести ще низку реставраційних робіт. 

Спочатку з’явилася інформація про те, що Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. івана Франка почнуть ремонтувати в квітні, та, зважаючи на українські реалії, справа зрушила з мертвої точки тільки в серпні, наприкінці літа і впритул до звичного початку сезону у всіх мистецьких закладах краю. Сьогодні театр зусібіч закутий у панцир металевого високого паркана. За ним кипить робота. Ми провели невеличку екскурсію по периметру будівлі: з центрального входу помітили один трактор і трьох хлопців, котрі неквапом, як вони висловилися, «вели підготовчі роботи до укладання мармуру». Микола, Ярослав і Дмитро не знали, куди поділися старі плитки, бо, кажуть, знімала їх інша бригада, а вони тут працюють всього кілька днів (пізніше ту плитку ми помітили у внутрішньому дворі).

А з боку театральних кас юні Володимир і Віктор копали глибоку траншею. Кажуть, працюють через посередника, тож мають годину обіду і робочий день з 9-ї до 17-ї. Цікавимося, чи отримують обіцяну платню. «А хіба це схоже на рабську працю?», — відповідають. Від хлопців ми дізналися, що їхня ще далека до фіналу робота має завершитися встановленням пандуса для людей з особливими потребами і спеціального ліфта для них.

Обійшовши театр з усіх боків, прямуємо до службового входу. Тут працюють будівельники, височить кран. Це зводять котельню на даху. Для цього домуровують четвертий поверх. 

З директором театру Ростиславом Держипільським розмовляємо в перерві між репетиціями, бо хоча довкола хаос, та трупа працює у звичному режимі. іде робота над двома прем’єрами. «З першого серпня у нас розпочався ремонт театру, всі ті ланки, котрі нам обіцяла адміністрація, сьогодні задіяні. Це газова котельня, — бачите, триває будівництво, — маємо надію, що до початку опалювального сезону її введуть в дію, тоді ми зможемо істотно економити кошти на оплату й буде тепло.

Наступна ключова проблема — дах. Його планують перекрити. Пандуси, спеціальний ліфт і кабінки у вбиральнях для людей з особливими потребами також повинні бути облаштовані. Окрім цього, ми сподіваємося на нові стільці в залі», — розповів директор театру Р. Держипільський. 

— Коли розпочнеться театральний сезон, чи працюватиме театр в умовах ремонту та які нові постановки чекають на прикарпатських театралів? — спитали в Ростислава Держипільського.

— Дата відкриття сезону нині від нас не залежить, орієнтовно це жовтень, листопад... У творчому плані театр працює стовідсотково, ми готуємо дві прем’єри — музичну виставу «Шаріку» Ярослава Барнича, яку приурочили до сумної дати, коли в 1943 році 12-13 листопада фашисти розстріляли 27 членів ОУН, перервавши прем’єру цієї ж вистави. Плануємо провести в Івано-Франківську віче пам’яті: запросити всі конфесії відправити Службу Божу на тому місці, а ввечері зіграти цю виставу.

Режисером другої вистави — «У неділю рано зілля копала» є Орест Пастух. До 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка наш театр ставитиме тільки українські вистави. Наразі ми гратимемо наші старі постановки у філармонії, також і на нашій «малій сцені», бо туди є окремий вхід з вулиці Степана Бандери, а казки — в Народному домі на вул. Шевченка, — сказав Ростислав Держипільський.

Леся ТУГАЙ, "Галичина"