Казначейські хроніки 2013-го

«Платіжні затори», що ще влітку почали виникати в органах Держказначейства, породили серйозне занепокоєння: чи вистачить грошей у скарбниці на виплати зарплат бюджетникам та на пенсії і стипендії в останні місяці року?

Кошти лежать, але грошей нема
Побоювання бюджетників та доволі широкого кола підприємств і підприємців — фізичних осіб, які на тендерних торгах виграли підряди на будівництво дитячих дошкільних закладів, ремонт вулиць, мостів, забезпечення продуктами і меблями лікарень, дитсадків, шкіл та хоспісів за кошти державні і місцевих рад, підсилила оприлюднена Держказначейством інформація про те, що у січні—серпні до Держбюджету зібрано на три мільярди гривень менше, ніж за вісім місяців торік.

Вже у серпні розділ новин на офіційному веб-сайті Державної казначейської служби України (ДКСУ) став помітно нагадувати хроніки фортеці, яка опинилася в облозі. З регіонів — Львівщини, Полтавщини, Херсонщини, Буковини, Черкас, Івано-Франківська та інших — летіли звинувачення в тому, що відомство незадовільно фінансує бюджетні заклади та блокує видатки коштів на потреби, передбачені в програмах соціально-економічного розвитку та бюджетах обласних і міських рад. Прес-служба ДКСУ щоразу реагувала на них дуже швидко, відбиваючи ці стріли власними повідомленнями, які розпочиналися стандартним твердженням про те, що поширена у ЗМі інформація щодо незадовільного проведення платежів, наприклад, Львівської міськради (див. «Новини ДКСУ» за 29 серпня. — Ред.), не відповідає дійсності.

Зі свого боку, і в цьому слід віддати належне фахівцям відомства, Держказначейство, як, мабуть, жодне інше з міністерств та урядових відомств, оперативно і повно інформувало громадськість про доходи і видатки у сфері бюджетних фінансів. Проте цей плюс нівелювало часто вживане у повідомленнях ДКСУ словосполучення «відкрито асигнування». По суті, евфемізм. Бо, наприклад, 2 вересня прес-служба ДКСУ оприлюднила повідомлення про те, що головним розпорядникам бюджетних коштів держави відкрито асигнування для здійснення захищених видатків із загального фонду Держбюджету в сумі 15 230,1 млн. грн., що становить 100 відсотків планових асигнувань на вересень. Його можна розуміти так, що понад 15,2 мільярда вже «лягли» на рахунки департаментів охорони здоров’я, освіти і науки, культури та соціального забезпечення, облдержадміністрацій й місцевих рад. Проте тут же «біжучий» рядок на веб-сайті ДКСУ сповіщав, що на 1 вересня залишок коштів на єдиному казначейському рахунку становив 3 990 млн. грн. Це достатньо багато як для залишку, але майже вчетверо менше за місячну потребу. 

Але якщо говорити про цю ситуацію, то є підстави сподіватися на те, що до кінця вересня податківці і митники таки зберуть потрібну суму, передадуть її через Мінфін ДКСУ, а Держказначейство — розпорядникам й отримувачам коштів у повному обсязі. Проте в першому абзаці цього ж повідомлення  стверджується також, що «у січні—серпні поточного року головним розпорядникам бюджетних коштів відкрито асигнування для здійснення видатків із загального фонду Державного бюджету в сумі 146 919,1 млн. грн., що становить 100 відсотків призначень восьми місяців». А це вже заводить у глухий кут. 
Сумніви виникають, бо, наприклад, доповідаючи на засіданні колегії облдержадміністрації про підсумки підготовки закладів освіти до 2013/2014 навчального року, заступник директора департаменту освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту ОДА Зінаїда Болюк згадала і про такі три проблемні моменти.

По-перше, з меблями для дитячих дошкільних навчальних закладів Прикарпаття, які планували купити за рахунок субвенції. Але їх придбання профінансувала лише половина районів. Решта коштів, за її словами, лежать на казначейських рахунках. По-друге, в ході підготовки шкіл до 1 вересня за договорами підряду було виконано поточні і капітальні ремонти, 42,9 відсотка яких — а це 14,9 млн. грн. — наразі не оплачено. і ці гроші — на казначейських рахунках. Можна було б припустити, що ці видатки фінансують зі спеціального, а не загального фонду. Проте насамкінець З. Болюк додала, що на 23 серпня органи ДКСУ не провели «платіжки» обласних установ управління освіти і науки ОДА, в яких зокрема навчаються і діти з особливими потребами, на 7,5 млн. грн. «із них три мільйони — це захищені статті: зарплати, стипендії та частково — енергоносії. Ще півмільйона — борги минулого року», — зазначила вона.

А у Снятині ще більша проблема. Рік тому працівників відділу освіти РДА відселили з їхнього приміщення в нове, яке ще треба довести до ладу, аби вони могли там працювати. «У нас є кошти на будинок — 463 тис. грн., але потрібна допомога в казначействі, щоб вирішити це питання», — звернувся по допомогу безпосередньо до голови облдержадміністрації М. Вишиванюка заступник голови Снятинської райдержадміністрації Степан Максим’юк.

Сьогодні голови сільських та селищних рад івано-Франківщини, які стали переможцями IV обласного конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, а особливо виконавці цих робіт, перебувають у роздумах, бо не мають твердих гарантій, що отримають призначені кошти. і що роблячи щось наперед, не наплодять боргів. Ці ризики існують навіть у містах. Нещодавно у приватній розмові один молодий керівник фірми, який «втягнувся» у ремонт однієї з івано-франківських вулиць, зізнався, що мусив його припинити, перекинути людей на інший об’єкт і забрати техніку, коли, виконавши робіт на понад мільйон гривень, побачив, що зароблені гроші «зависли» без реальної перспективи отримати їх найближчим часом. Додамо, що за інформацією опозиційних депутатів, яку оприлюднив журнал «Тиждень», 70 відсотків міських голів України заявили про постійні затримки проведення платежів з боку Держказначейства, а 60 відсотків констатували, що така ситуація є системною і заборгованість до 30 днів стала нормою.

Проблема «протиснутого» Держбюджету
ініціаторів облоги Держказначейства можна зрозуміти: місцеві ради та головні розпорядники коштів, стикаючись з тим, що призначені їм бюджетні асигнування нібито на їхніх рахунках лежать, проте отримати реальні гроші на багато потреб складно, весь цей негатив повернули проти ДКСУ. Але, на наш погляд, насправді «платіжні затори» спричинило не Держказначейство. Експерти переконані, що блокування рахунків розпорядників коштів місцевих скарбниць — це проблема Держбюджету, «протиснутого» без обговорення народними депутатами минулого скликання в останній день їхніх повноважень. із порушенням процедури та ігноруванням низки важливих змін і доповнень, які мали б бути до нього внесені за нормального, а не «кнопкодавського» парламенту.

Ще навесні вони застерігали, що на тлі падіння економіки невиконання Держбюджету-2013 створює дедалі очевидніші ризики для пересічних громадян. і що недофінансування ремонту лікарень, шкіл, доріг у вересні–жовтні може перерости у масові невиплати зарплат або ж їх бартеризацію, як це було у 90-х роках минулого століття. Низка експертів радили урядові ініціювати перегляд Держбюджету, аби скоротити нереальні і непотрібні видатки. Проте уряд наразі не вважає за доцільне йти на цей крок, й далі вдаючись до двох основних інструментів — нових фінансових запозичень і, за підтримки Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради, який очолює Віталій Хомутиннік, введення нових податків і зборів. Як саркастично зауважила народний депутат Оксана Продан в одному з інтерв’ю, «можна корову доїти, і довго, а можна її один раз зарізати. Мені здається, що ті методи, які зараз застосовують, ближчі до останніх днів корови. Багатьох змушують платити податки навіть тоді, коли вони ці податки не повинні платити, за наявності збитків, які незрозуміло коли буде покрито. Це не сплата податків, це просто вилучення у людей грошей».

Куди діваються податки?
Але коли зібрані податківцями і митниками копійки з нових податку на вагітних і акцизних зборів з кишень тих, хто палить, та податки підприємств і підприємців, митні збори не доходять до бюджетів місцевих громад, то у людей цілком логічно виникає запитання: а куди ж діваються громадські гроші? 

Численні повідомлення у ЗМі свідчать, що в той час, коли у містах на білбордах розміщують звернення, як ось таке: «Казначейство! Віддай Івано-Франківську 2.600.000 грн. для ремонту лікарень та поліклінік», значні суми коштів виділяють з державної скарбниці на далеко не найнагальніші громадські потреби. і що є держструктури, які навіть у цей час не відчувають їх нестачі. 

Зокрема 28 серпня Кабінет Міністрів під час чергового засідання вирішив додати на будівництво адмінбудинку Вищого господарського суду та Вищого адмінсуду в Києві 125,9 млн. грн. в нинішньому році й 493,1 млн. грн. — у наступному. Ще кілька прикладів. Згідно із затвердженим урядом фінпланом «Укрзалізниці», лише на видатки на утримання 17 легковиків Придніпровської і Донецької залізниць цього року виділено 3,7 млн. грн. Але, як зауважують журналісти «Економічної правди», публікуючи ці документи, НАЕК «Енергоатом» перевершив залізничників, заклавши у кошторис витрати на утримання однієї зі своїх машин — бортової «Газелі» (ГАЗ-32214) аж 596 тис. грн. А НБУ, за даними, які наводить «Тиждень», купив «низку товарів (за цінами, завищеними в рази) на 10,69 млн. грн., в тому числі комп’ютерні «мишки» по 50 дол. США та навушники по 60 доларів».

Ці й інші приклади свідчать, що управління громадськими фінансами, які лежать на рахунках головних розпорядників бюджетних коштів, по суті, вже переведено в ручний режим з усіма ризиками і наслідками, які криє цей механізм, — хтось вирішує, які «платіжки» пропускати в першу чергу, які — в другу, а яким — невизначено «висіти». Ваги, так би мовити, тут набувають й інші моменти — хто впливовіший, чи більш значимий з тих або інших причин.

Варто зауважити, що становище дуже багатьох прикарпатців у цій ситуації є достатньо вразливим. Бо їхній добробут і в буквальному сенсі гроші на хліб залежать, по-перше, від наповнення державної скарбниці, а по-друге, — від справедливого та виваженого розподілу бюджетних коштів. Зокрема за даними Головного управління статистики, в структурі грошових доходів домогосподарств Івано-Франківщини зарплата нині займає лише 39,5 відсотка, а 30,8 відсотка — це пенсії, стипендії і соціальні допомоги. Лише понад дев’ять відсотків — це доходи від підприємницької діяльності та ще менше — грошові допомоги від родичів і доходи від продажу сільгосппродукції. До того ж слід взяти до уваги, що майже половина працюючих — 101,9 тис. із 211,7 тисячі — це бюджетники: вчителі, медики, службовці. Як і непрацюючі пенсіонери, чимало з них живе від зарплати до зарплати. і, звісно ж, сподівається на те, що «платіжні затори» в місцевих органах Держказначейства з наближенням до зими не перекинуться і на захищені статті видатків, найважливіша з яких — заробітна плата.

Микола ПЕТРИЧУК, "Галичина"