Координатор «Янголів поруч» Ореста Возняк про благодійні проекти, ярмарки та лікарняних клоунів

В Івано-Франківську вже більше двох років діє освітньо-благодійний проект «Янголи поруч». Його заснували студенти при філософському факультеті Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Проект об’єднує небайдужих молодих людей, які хочуть разом допомагати дітям-сиротам та потребуючим людям. Щоб мати змогу допомогти потребуючим, «Янголи…» сьогодні проведуть благодійний ярмарок хенд-мейду «Час бути поруч» та майстер-класи сучасних технік ручної роботи «Золота майстерня».

Заходи відбуватимуться у рамках Молодіжного фестивалю гуманітарної науки та творчості, що проходитиме на базі Прикарпатського університету. З цієї нагоди кореспондент «Бліц-Інфо» поспілкувався з координатором «Янголів поруч» викладачем філософського факультету Орестою Возняк.

Пані Оресто, розкажіть, будь-ласка, яким чином ярмарок та майстер-класи допоможуть потребуючим?

Цей ярмарок для нас вже є традиційним, бо проводимо його вже не вперше. У ньому можуть взяти участь всі бажаючі, а не обов’язково студенти. А розпочнеться він о 11.45 в холі гуманітарного корпусу Прикарпатського університету. Щодо допомоги, то майстри жертвують в залежності від власного бажання, відсоток від виручених коштів. Це може бути від 25 до 100% в залежності від автора. А на третю годину ми запрошуємо всіх бажаючих на благодійні майстер-класи. Адже дехто із цих майстрів погодився залишитись довше та провести різні майстер-класи для всіх бажаючих.

Куди підуть вторговані гроші? Розкажіть детальніше, кому саме  допомагають «Янголи поруч»?

По перше, Яблунівській школі-інтернату, яку обрали за підказкою благодійників з «Карітасу». Коли ми тільки розпочинали нашу діяльність, то звернулись за порадою до більш досвідчених «колег». Вони порадили саме цей заклад. Він знаходиться найдальше від обласного центру, тому туди не так часто приїжджають із різноманітними акціями. Відповідно, там найбільша потреба в матеріальній і духовній підтримці. І коли ми туди приїхали вперше у 2011 році, то переконались що діти справді спраглі спілкування. Їм не вистачало уваги та любові від оточуюючих, як і більшості сиріт та діток із малозабезпечених сімей. Адже вчителів досить мало, а діток багато – 120 осіб. Мабуть, вчителі не можуть дати скільки уваги, скільки потрібно. А ми під час візитів до школи-інтернату спрямовуємо свою діяльність на розвиток творчих здібностей, щоб кожна дитина змогла знати своє хобі. І не обов’язково, щоб воно стало її професією та джерелом заробітку. Важливо, щоб в складних життєвих обставинах дитина зможе займатись тим, що їй справді цікаво, а не думати про ці складнощі. Можливо, буде більш впевненою в собі, спокійнішою, не буде захоплюватись негативними звичками, такими як куріння, алкоголь, наркотики.  Часто ставлять запитання: що зробити, щоб молодь цим не цікавилась? Я думаю,  потрібно дати їм хорошу альтернативу та показати, чим можна займатись у вільний час. Саме цим ми й займаємось.

Як виникла ідея заснування такого проекту? Хто був засновником та ініціатором організації?

«Янголи поруч» заснували майбутні філософи. Спочатку це була ініціатива студентів саме філософського факультету, але зараз вона розширилась. До нас долучаються студенти інших факультетів та ВУЗів. А також «вчорашні» студенти, що сьогодні мають можливість допомагати інформаційною підтримкою, порадою чи матеріальною допомогою. Та займатись соціальною роботою складно просто будучи студентом, то потрібно було цю роботу якось скоординовувати. Тому я, як викладач виступаю координатором проекту.  Взагалі, зараз проект вже став не тільки студентським, а й громадським. Адже ми підключаємо й інші організації, що допомагають організувати дозвілля для сиріт та дітей із малозабезпечених сімей, тим самим дати їм стимул до навчання та досягнень у дорослому житті.

Скільки років вашому проекту?

Ми виникли десь в жовтні 2012 року, хоча назвати точнішу дату складніше. Цьому передувало багато розмов та зацікавлень. Ознайомлювались з тими акціями, що проводились в нашому місті та в інших закладах. І дійшли до висновку, що для такої роботи не потрібно мати великих коштів та створювати офіс. Це можна реалізовувати в рамках виховної роботи зі студентами. Тут є подвійна ціль. Чому саме студенти гуманітарної спеціальності взялись за це? Філософський факультет покликаний осмислювати соціальні потреби і проблеми в суспільства на високому теоретичному рівні. Часто гуманітарні спеціальності недооцінюють і кажуть, що вони відірвані від життя. Що вони не знають реалій життя і потреб. І тут, якраз в цьому проекті ми показуємо, що знаємо і хочемо створити здорову громадську позицію до таких проблем. Тому вчимося разом із студентами аналізувати ці проблеми і ставити запитання.

А скільки учасників у вашому благодійному проекті?

Важко сказати, бо ми не ведемо такого реєстру. Загалом в соцмережі нараховується близько 900 учасників. Це так чи інакше вони долучаються до різних проектів. Поширюють інформацію чи дають пораду. Активними є понад 100 учасників. Але «ядром» є близько 25 людей, які завжди на зв’язку і завжди готові це робити.

Ваша діяльність спрямована тільки на дітей з школи-інтернату?

Також підтримуємо жителів івано-франківського Геріатричного пансіонату. В зимовий час там проживає близько 160 людей різного віку, часто хворих. Це набагато складніша робота, ніж з дітками. Адже малеча швидше йде на контакт, їх легше розважити. Старші люди вже мають великий досвід, образу на рідних, біль та жаль до себе. Не всі студенти погоджуються брати участь в спілкуванні зі старенькими. Хоча, просто не всі витримують щоразу, тому регулярність менша. Але дуже активно підтримують саму ідею. Тобто, майже всі студенти, які є в ініціативній групі «Янголи поруч» вважають,  що це дуже потрібна  робота.

Ваші студенти знаходять спільну мову з дітьми? Чи немає такого, що вони їдуть один раз, а наступного вже їдуть інші... Чи все ж таки є постійні волонтери?

Стараємось, щоб це були постійні учасники, бо діти звикають, відкривають душу, іноді розповідають про сімейні проблеми. І тому їм важливо побачити знову і знову свого нового друга. Вони часто передають через вчителів вітання, просять приїхати. Також часто долучаються нові люди, що можуть запропонувати нові види діяльності. Наприклад, ми проводили майстер-класи по брейку, бісероплетінню, виготовлення відкриток та новорічних іграшок. Тобто, долучаються майстри, які можуть навчити дітей новому. І це окрема ланка. Адже на благодійному ярмарку ми даємо можливість проявити себе молодим майстрам. Вони продають власні роботи та частину коштів дарують на закупівлю матеріалу для творчих занять в інтернаті. Часто ці ж майстри їдуть з нами, і відповідно передають своє вміння, навички, особливості своєї роботи дітям.

Які заходи плануєте провести у майбутньому?

Окрім постійної підтримки дітей із Яблунівської спеціальної школи-інтернату, плануємо й надалі відвідувати стареньких і хворих в Геріатричному центрі. А також у співпраці зі студентами-медиками плануємо організувати рух лікарняних клоунів в нашому місті для того, щоб підтримати хворих діток в лікарнях.  Поки що складно назвати конкретні дати, коли саме зможемо це втілити. Ми тільки намітили цей рух, який вже популярний в інших українських містах, зокрема в Києві. Там вже є організація, яка є професіоналами в цій справі. І вони пропонують різним містам проведення майстер –класів. Як тільки знайдеться певна кількість зацікавлених людей в місті, що хочуть навчатись театральної майстерності і вміти правильно смішити, а не налякати дитину. Тоді ми зможемо запросити їх до нас. Нам для цього потрібно забезпечити їм дорогу та проживання в Івано-Франківську. Та зараз ми знаходимось на стадії пошуку зацікавлених людей. Нещодавно лікарняні клоуни України проводили такий майстер-клас в Рівне. І він був успішним. В нас теж дуже багато хворих діток, які потребують цікавого дозвілля. Тим більше лікарі вказують на те, що якщо з дітьми більше спілкуватись, то вони швидше одужують. Ми вже мали такий маленький досвід – ходили до діток, хворих туберкульозом. І виявилось, що вони можуть знаходитись на лікуванні довгий період часу. Тобто, за цей період вони можуть відстати від навчання. І тому там є педагоги, але немає хорошого забезпечення підручниками, немає іграшок, розвиваючих ігор. Тобто, ми будемо старатись їх теж підтримувати.