Кредитний майдан або Чи розірветься замкнене коло?
.jpg)
Ще з початку року, відколи стрибнула валюта, українці, які мають за плечима валютні кредити, почали бити на сполох. Відсилали листи до найвищих кабінетів, збирали мітинги, не раз пікетували Нацбанк, але на фоні інших проблем їхні відходять на задній план. Влада обіцяє помогти, але яким чином це зробити, поки що й сама не знає чи то знати не хоче.
Поділити на трьох
Валютні позичальники уже давно об’єднались у всеукраїнський рух під назвою «Кредитний майдан». Він має свій сайт в інтернеті та сторінки у соцмережах. Там народ ділиться проблемами, пропонує якісь свої варіанти їх вирішення. Активісти ж на місцях розклеюють оголошення – «Маєш валютний кредит – приєднуйся» – тож кількість учасників руху постійно збільшується.
По такому ж оголошенню ми знайшли одного із франківських активістів Андрія Воспаленка. Він розповідає, що зараз на Прикарпатті є сформоване ядро із приблизно 100 активістів. Чи багато людей приєднується? «Особисто мені кожного дня надходить 10-15 дзвінків, – запевняєАндрій. – Люди питають, чим можуть помогли, аби, врешті, вирішити це питання. Бо самостійно це зробити не реально».
Наскільки все погано? Тут математика проста, пояснює Воспаленко. Для прикладу, якщо людина взяла кредит у 30 тисяч доларів, по курсу 5 грн., то в перерахунку він коштував 150 тис. грн. Зараз ця сума перетворилась у 360 тис. грн. А тут ще ціни на все шалено виросли, навіть без кредиту тягнути не просто.
Андрій Воспаленко каже, що вже більше місяця тому їхня робоча група напрацювала законопроект, який би міг полегшити життя боржників. «Він зараз проходить по комітетах Верховної Ради й різних міністерствах, – розповідає він. – Але цей законопроект покликаний захищати простих громадян, а не олігархів, тому в парламенті його гальмують деякі депутати».
Андрій запевняє – позичальники в жодному разі не виступають за те, аби їм ті кредити просто списали. Вони хочуть справедливих умов, адже не їхня вина в тому, що країну накрила криза. А зараз фактично лишилися з цією бідою сам на сам. «Ми пропонуємо оту різницю в курсі – між 5 і 12 грн. – розділити на три частини, – говорить Воспаленко. – Одну бере на себе банк, другу – держава, а третю сплачує сам позичальник. А ще ми виступаємо за скасування усіх штрафів і пені, які вже є нараховані».
Закони надто дорогі
Була надія, що справа, врешті, зрушить з місця 19 червня. На розгляд сесії ВР тоді винесли аж два законопроекти, за якими валютні кредити могли б перевести у гривневі.
Автором першого є нардеп Микола Рудьковський. Механізм такий – якщо людина хоче перевести кредит у гривню, то має звернутися до банку із письмовою заявою. Банк перераховує залишок боргу за курсом, який був встановлений НБУ на момент укладання договору. Для прикладу, якщо кредит брали у 2008-му, то це 5 грн. Усе, що було сплачено до моменту конвертації, перерахунку не підлягає. А от сума, яку втрачають від такого перерахунку банки, вважається безнадійною. Тобто ніхто її повертати не буде. Так само анулюються пеня та штрафи, які банк нарахував на такі кредити, починаючи з 1 грудня 2008 року.
Проекту голосів не вистачило. Додамо, що доволі несхвальну оцінку йому дало науково-експертне управління апарату ВР. Там вважають, що це просто розгромить банківську систему країни. «За даними НБУ, в березні 2014 року обсяг іпотечних кредитів фізичних осіб у доларах США склав понад $ 4 млрд. (близько 45 млрд. грн. за курсом 11 грн / дол.), – ідеться в їхньому висновку. – Перерахунок такого обсягу кредитів за визначеним у законопроекті курсом призведе до значних збитків банків. Низка банків за таких умов може втратити здатність дотримуватись обов’язкових нормативів капіталу та наразитись на санкції НБУ. При цьому кількість проблемних банків може швидко збільшитись. Докапіталізації можуть потребувати також і державні банки, що означатиме додаткове незаплановане навантаження на держбюджет».
І загалом радять взяти на озброєння досвід інших країн. Так, нещодавно в Норвегії позичальникам за іпотечними кредитами збільшили строк їх виплати до 30-40 років. У нас їх же можна було розтягнути на 10-20 років.
Автор іншого проекту – нардеп Михайло Опанащенко. Єдина суттєва різниця у тому, що він пропонує перераховувати залишок боргу по курсу, який був встановлений НБУ 3 лютого 2014 року, – 7.99. Але й цей проект підтримки не знайшов.
Пожаліють лиш житлові
Після провалу обох проектів, спікер парламенту Олександр Турчинов дав завдання: до наступної сесії – 1 липня – розробити новий варіант. І вже 27 червня на сайті ВР з’явилося повідомлення, що такий зареєстровано. Розробила його робоча група комітету з фінансів і банківської діяльності.
Згідно з цим проектом, переведенню у гривню підлягають тільки ті кредити, які були взятті для купівлі єдиного для родини житла або ж під заставу такого житла. І то не всі, а лише ті, борг по яких на 1 січня 2014 року не перевищував 1,5 млн. грн. До слова, якщо кредит був взятий на житло, а витратили його на щось інше, то його також не перераховуватимуть.
Тепер щодо курсу перерахунку. Тут трохи складно. Рахують за двома курсами. Перший – 7,99 грн. за долар, тобто той, який був на 1 січня цього року. На перераховану суму банк встановлює фіксовану ставку у 16,5 % річних.
Другий перерахунок роблять за курсом долара, який встановлений на момент змін договору. Для прикладу, станом на 30 червня – це 11.82. На ту різницю, що виходить між цими результатами, банк встановлює ставку 0,1 %, яку позичальник має виплатити уже по сплаті всього кредиту. Спробуємо порахувати на прикладі боргу в 10 тис. доларів. 10 х (11.82-7.99) = 38,3. У нас вийшло 38,3 тис. грн., тож зі ставкою у 0,1 %, в кінці погашення кредиту ми повинні віддати банку ще 3,8 тис. грн. Але якщо боржник вкладається у графік погашення, то цю суму йому прощають.
А ще боржникові мають списати усі штрафи й пені, які нараховані після 1 січня цього року.
У вівторок, 1 липня, на засіданні Верховної Ради до розв’язання кредитно-валютного вузла так і не дійшло. Проект розглянуть пізніше. А що у валютних позичальників терпець уже вривається, вони продемонстрували депутатам під час їх виходу із ВР – пікетом і штовханиною.
