Кирило Галушко: Українське «сміття» буде використане нашими противниками
«Комментарі» попросили історика Кирила Галушка прокоментувати сьогоднішнє звернення нардепів щодо Волинської трагедії.
Нагадаємо, що минулого тижня 148 народних депутатів України від Комуністичної партії та Партії регіонів звернулися до польського Сейму з проханням ухвалити більш жорстку резолюцію і визнати, що Волинська трагедія була геноцидом щодо поляків з боку українців.
- Пане Кириле, як ви як автор кількох відомих історичних книг, зокрема «Украинский национализм: ликбез для русских, кто и зачем придумал Украину» можете оцінити звернення народних депутатів України до польського Сейму?
Можу оцінити таке звернення лише як відсутність розуміння державних та суспільних інтересів України, як відверто шкідливий, деструктивний крок. Коректне розв’язання такого роду конфліктів потребує паритетності, рівноправності партнерів, взаємного бажання подолати проблему, а не скористатися нею для задоволення поточних та дрібних політичних інтересів. Це – крок, який шкодить інтересам країни та взаємовідносинам України та Польщі, передовсім – на перспективу. Він говорить про відсутність адекватного розуміння ситуації з «політиками пам’яті» в обох країнах.
- Чи знаєте ви випадки в історії, щоб народні обранці зверталися до якоїсь країни з прохання визнати представників свого народу злочинцями, навіть якщо вони справді такими були?
На політичному рівні я про таке не чув. На такий «творчий виверт» спроможні, мабуть, лише українські народні обранці. Це зайвий раз свідчить про повну світоглядну та етичну деградацію вітчизняного політичного класу, коли втрачаються будь-які критерії оцінки загальнодержавного чи суспільного інтересу.
Уявіть, якби провладні фракції Державної думи Росії попросили Верховну Раду України визнати Голодомор 1932-33 років в Україні «геноцидом українців, здійсненим репресивним радянським режимом». У нас-то така постанова є, але нас про це ніхто з «того боку» не просив…
- Якщо подивитися на це питання ширше, то чи взагалі можна назвати події на Волині «геноцидом»?
Як ми знаємо з приводу дискусій про визнання «геноцидом» Голодомору, критерії визначення «геноциду» доволі розпливчасті, і правове визначення наштовхується на очевидні історичні протиріччя. У випадку Волинської трагедії це був жорстокий етнополітичний конфлікт з очевидними рисами «етнічної чистки» з обох боків. Піднімати його до рівня «геноциду» – це вкрай програмова річ, яка визначатиме тональність міждержавних відносин на десятиліття. Зазвичай таке рішення потребує передусім політичної волі певної держави, але коли мова йде про міждержавні стосунки (а не про внутрішні явища, як от режим «червоних кхмерів», як у Камбоджі), мусить бути формат діалогу, в якому є дві позиції – однієї та іншої сторони, та пошук відповідної узгодженої «рамкової узгодженої позиції».
Але, зазначу, не по дві позиції з кожного боку, бо тоді лишаються лише політичні ігрища, а не виплекана конструктивна історична позиція взаєморозуміння проблеми. Вибачаюся за прямоту, але теми «геноциду» сьогодні у міжнародній політиці є своєрідним «ринком» пошуку політичних преференцій та бонусів, часто без реальних історичних підстав або з відверто неконструктивною оцінкою реальних подій. Такі жорсткі формулювання, як «геноцид», мусять спиратися на ґрунтовну наукову експертизу та відповідні численні діалоги фахових істориків, - чого на даний момент, як не прикро, не існує.
На жаль, внутрішньополітичні чинники в Україні та Польщі інтенсивно стали руйнувати ті елементи взаєморозуміння, які вкрай важко кристалізувалися протягом нашої незалежності. Те, що відбувається сьогодні, може відкинути наші стосунки із західним сусідом на десятиліття назад. Винні у цьому будуть обидві сторони, але до пропозиції наших депутатів це ще лишалося наслідком польської політики. Тепер внутрішнє українське політичне сміття буде належно використане нашими політичними противниками у Варшаві.
