Люди можуть усе
Нарікати на бездіяльність влади, звісно, дуже просто, а як самотужки змінити місто чи хоча б рідний двір на краще? «Репортер» шукав тих, кому це вдалося.
Тримаємось за оптимізм
Ідей, які франківці хотіли б реалізувати у своєму місті, чимало. Особливо в інтернеті. Чи не найбільше – на сайті ideas.warm.if.ua, який створили активісти спільноти «Тепле місто»: від точкових (іменні лавочки чи вуличне піаніно) до глобальних (переробка сміття чи освітлення вулиць).
От, Богдан Дубиловський мріє встановити на площі Міцкевича вуличні шахи у дитячий зріст, а ще – зробити публічним один із дахів, посадити кілька дерев, поставити лавочки й ліхтарі. Хлопець каже, що вже навіть дах пригледів.
Першим проектом Богдана були гантелі, якими він оснастив саморобний спортивний майданчик поблизу Бистриці на Пасічній. Аби мисливці за металом їх не вкрали, спортивне приладдя зробив з бетону. Та навіть бетонні гантелі зникли вже наступного дня. Попри це він не втрачає оптимізму.
Отакі бувають двері…
«У Франківську наразі є лише кілька центральних вулиць, куди всі приходять гуляти: Стометрівка, Вічевий, площа Міцкевича та Ринок. Ще є парк. Але таких місць має бути багато, – каже інший активіст, архітектор Андрій Назаренко. – Життя має вирувати і в мікрорайонах. Щоб людям було приємно проводити час поза домом, потрібні, щонайменше, квіти, лавочки та нормальне освітлення».
От зараз Андрій разом з подругою Христиною Космій, також архітектором, готують проект, який би оживив один із захаращених скверів Франківська.
Викорчовуємо бур’яни
Та більшість інтернет-ідей наразі залишаються у віртуальному просторі. А поки одні мріють про «Нью-Франківськ», інші намагаються облаштувати принаймні свої двори.
Для прикладу, мешканці Франка, 36 ще шість років тому самотужки змайстрували у своєму дворі майданчик для дітей: дві гойдалки, будиночок з гіркою, пісочницю та різнокольоровий парканчик.
Майданчик по вул. Франка, 36. Сашко та Тарас розповіли, що нещодавно разом з друзями зібрали понад 1200 грн. на потреби українських військових. Як? Діти три дні продавали на вулиці поряд з будинком свої саморобки: розмальовані камінці, вироби орігамі та інший веселий крам.
«Раніше тут бур’яни росли. Коли розчистили ділянку, довелося ще й вирівнювати, бо були суцільні горби, – розповідає пан Микола, мешканець будинку і тато двох дітей (саме на нього хором вказала місцева дітвора, коли спитали, хто ж це все робив). – А потім кілька тижнів на вихідних усі разом майстрували».
Чи дорого вийшло? Чоловік знизує плечима: «Та скинулися кілька сімей по пару сотень гривень на дошки та на фарби. А от дерево на гойдалку ми попри дорогу знайшли».
Цьогоріч майданчик планують підремонтувати. Вже відновили пісочницю (пісок завіз ЄРЦ), хочуть посіяти травичку. На черзі й ремонт будиночку, задня стінка якого постраждала від наркоманів, що забралися сюди якогось вечора.
Подібний приклад є і в Калуші, на вулиці Хмельницького, 36. Мирослав Малиновський, також батько двох дітей, багато років просив ЖЕК встановити у дворі спортивний та дитячий майданчики. Та отримував лише відписки. А цьогоріч терпець урвався. Чоловік закатав рукави. Ініціативу підхопили сусіди (двір розташований поміж чотирма п’ятиповерхівками). Зі зрізаних тополь, які валялися у дворі вже зо п’ять років, зробили лавочки та бруси. Старезну радянську гірку здали на метал, а за виручені гроші купили металеві труби й зварили футбольні ворота, а ще – стійки для волейбольної сітки. Для малечі зробили пісочницю. Запросили студенток-художниць і ті розмалювали стіни під’їздів дитячими малюнками. І у дворі стало радісно.
А з нагоди оновлення влаштували дитяче свято. «Запорука успіху такого проекту – участь дітей, – переконаний пан Мирослав. – Якщо вони робили щось своїми руками, то ламати точно не будуть, та й іншим не дадуть». Тепер у чудо-двір люди приходять фотографуватися.
Шукаємо «тьотю Олю»
Альтернативою умілим чоловічим рукам цілком може стати жіноча наполегливість. Серед занедбаних дворів багатоповерхівок Позитрону різко вирізняється подвір’я на Миколайчука, 11. Передусім тому, що тут чисто. Клумби біля під’їздів, охайні газони. Столик, лавки, парканчики – усе свіжопофарбоване. Є тенісний стіл.
Запитуємо мам, які гуляють з малечею, хто навів таку чистоту. Відповідь хором – «тьотя Оля!».Ольга Ровенко, пенсіонерка, вже майже 10 років є головою будинкового комітету. Про таких кажуть – «їй більше всіх треба».
«Від одного депутата випросила одну лавку, від іншого – дві, третій зробив тенісний стіл, – розповідає пані Ольга. – «Епіцентр» ставив собі новий паркан, то домовилася, щоб старий нам віддали, а вже комунальники допомогти його зацементувати. Від зеленого господарства випросила «прутики», підростуть – кущі у дворі висаджу».
Звідки гроші? У 2005 році будинок взяв участь у програмі ПРОООН, пізніше виграв два міські конкурси. Завдяки цьому замінили комунікації в підвалі, поставили пластикові вікна у під’їздах, поремонтували перила. «Інколи збираємо по 2-5 грн. з квартири, але то хіба як дуже треба. Бо не всі охоче дають», – каже пані Ольга.
А чи бодай цінують? «По-різному. Людей треба вчити. Раніше ходила, як цербер: підніміть папірчик, позбирайте лушпиння, – сміється жінка. – А зараз діти вже самі одне одному зауваження роблять».
У найближчих планах – облагородити входи в під’їзди. А ще розмалювати нижню частину фасаду, зробити арку з троянд. Навіть у спекотний полудень у дворі повно людей, а в сусідніх – ні душі.
