Макове табу: Цьогоріч жодне сільськогосподарське підприємство на Прикарпатті не посадило мак

Ще кілька років тому склянка маку коштувала 5‑6 грн. Нині в супермаркеті не знайдеш дешевше, ніж 10 грн. за 150 г. На упаковках йдеться про те, що виробники українські, але не прикарпатські – Київ або Севастополь. Воно й не дивно. У нас мак уже п’ять років як не вирощують. Принаймні легально. Більше того, маку в Україні з кожним роком виробляється все менше. І хто у цьому винен – наркомани чи політика?

З магазину – не те

Мешканка Павлівки Тисменицького району Світлана Шуляр каже, що в їхньому селі мак ніхто не вирощує. Мовляв, і обласний центр близько, і дорога поруч. Бояться.

«Я садила дуже давно, коли дозволяли, ще десь у 1995‑му, може, ще раніше, – розповідає паніСвітлана. – Пригадую, посадила між буряком, бо діти дуже любили коржі з маком. Але коли в мене вирізали й висмоктали молочко з головок, а ще й витовкли мені всі буряки, то перестала садити».

З того часу у їхній родині мак купують. Правда, каже Світлана Шуляр, він значно гірший, ніж той, що вона вирощувала сама. І щоразу, коли виникає питання, де купити та який, жінка губиться. Бо доброго маку вже й не знайдеш.

«Коли з нього щось пекти, то він погано треться, – жаліється пані Світлана. – Домашній мак по чому судять? Його розтирають, щоб з нього молочко текло, так він стає дуже смачний. Натомість зараз мак взагалі не хоче розтиратися. Тому до пляцків практично не використовую, хіба до куті, бо це традиція».

На Святвечір, продовжує жінка, доводиться з маком попрацювати. Спершу заливає кип’ятком, потім промиває, далі ставить трохи на плиту, щоб покипів. Потім зціджує і аж тоді тре в макітрі макогоном. Буває, навіть тоді не треться, доводиться терти в комбайні. Але це вже виходить без смаку, таке собі.

Небезпечна рентабельність

Як говорить директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Іван Андріїшин, цьогоріч жодне сільськогосподарське підприємство на Прикарпатті не посадило мак. Причина – складне отримання ліцензії. Саме тому щороку в Україні зменшується кількість свого продукту, а завозимо як правило з Чехії.

Заборонений мак видно вже тоді, коли рослина цвіте: якщо квіточки червоні, то це звичайний, а якщо рожеві, то – снодійний

«Хоча ми вважаємо, що Украї­на повинна і далі займатися виробниц­твом маку. Могли б і постачати маком інші країни. А не навпаки. Однак є відповідні причини, які не дозволяють це робити, – каже Андріїшин. – На бажання вирощувати не впливає навіть те, що мак – це культура, яка дає рентабельність від 100 до 200 %».

Ліцензію в Україні видає один-єдиний орган – Державна служба з контролю за наркотиками. Аби виробити цей документ, слід отримати дозвіл у департаменті з незаконного обігу наркотиків, затвердити поле, де ти будеш вирощувати, приміщення, де зберігатимеш потім, укласти угоду з державною службою охорони і т. д.

«Значну частину коштів господарство змушене витрачати на охорону, що впливає на собівартість вирощування маку, – зауважує Іван Андріїшин. – Тому, на жаль, господарствам легше посадити ріпак чи соняшник і отримати майже 100 % рентабельності. Так, без дозволів і ліцензій можна отримувати такий самий прибуток. А вирощувати мак непросто. Та все одно є люди, які хочуть це робити, на них часто відкривають кримінальні справи, підприємці мають проблеми».

Андріїшин вважає, що слід не тільки тримати жорстку систему нагляду, але й стимулювати підприємців. Наприклад, якби держава взялася оплачувати послуги державної служби охорони або повертала ці кошти, то це б стимулювало виробників маку.

«Населення наше теж не вирощує, – підсумовує директор департаменту, – бо за це кримінальна відповідальність. І той, хто садить тишком-нишком, потім має проб­леми. Тому ми не рекомендуємо – краще вже купити його на базарі. Ринок маку насичений, можете піти та купити скільки хочете. Але цю нішу заповнюють інші держави».

Наркоманське «кидалово»

Як каже начальник відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС в області Валерій Шнуренко, мак у селі вирощувати можна, але не снодійний. Правда, по зернятку їх ніхто не може розрізнити. Видно вже тоді, коли рослина цвіте: якщо квіточки червоні, то це звичайний, а якщо рожеві, то снодійний, заборонений. Тут уже за 100 одиниць і менше – адміністративна відповідальність, а більше сотні – вже кримінальна.

З червня по кінець вересня в Україні проводяться загально-профілактичні заходи під умовною назвою «Мак». Вони починаються з роз’яснювальної роботи: зустрічей з сільськими головами, виступів дільничних, сюжетів на телебаченні тощо. Людям пробують пояснити межу між забороненим і дозволеним.

«А люди не розуміють – мак і мак, – каже Шнуренко. – Хоча якщо ти хочеш на пиріжки, то сій той, який не снодійний. Однак, іноді бувають казуси при опиленні. Бджоли переносять – посадив один мак, а зійшов інший. Візуально його не визначиш, хіба давати на експертизу. Тому мешканці остерігаються і ніякий не садять».

Або ж навпаки – вирощують, бо таким чином заробляють на життя. А в разі, якщо їх накриває міліція, то просто кажуть, що полюбляють булочки з маком. При цьому склянка мелених макових головок коштує 300 грн. Щоб його отримати, треба помолоти 4‑6 головок. Із сотні голівок можна отримати кілька тисяч гривень, тому й ризикують.

А відповідальність за це буває різною – від 1700 грн. штрафу до трьох років позбавлення волі. Усе залежить від тяжкості злочину, віку та соціального статусу порушника.

Як каже Валерій Шнуренко, особливо «важким» районом є Рогатинський, там вирощували мак і коноплю ще з часів СРСР. Також складні Тлумацький, Городенківський, Коломийський, Надвірнянський.

«Рогатинський район знаходиться на межі із Львівщиною, – продовжує Шнуренко. – Їхнім наркоманам вигідніше садити в іншій області. Вони заздалегідь домовляються із власниками присадибних ділянок. Кажуть, на тобі гроші, посади, а потім ми приїдемо, ще раз розрахуємося та заберемо. Але коли приходить час забирати урожай, то вони приїжджають уночі, збирають його і не дають другу частину грошей».

Суворість виправдовується

За словами Валерія Шнуренка, на Прикарпатті востаннє вирощували мак у 2008 році. Це сільське господарство було в Тисменицькому районі. З того часу охочих нема. Було, каже, кілька місяців тому звернення від німецького підприємства, хотіли вирощувати коноплю. Але відмовилися – не вигідно.

«Щоб отримати ліцензію, – зазначає Шнуренко, – вони мають купити зерна коноплі лише на підприємствах, які внесені в державний реєстр тих, що вирощують промислову коноплю. А я так зрозумів, що зерна в них уже були».

Якщо ставити на вагу з одного боку булочку з маком, а з іншого – опій ацетильований (ота сама «ширка» – Авт.), то така суворість закону себе виправдовує. За останні два роки в області практично «вибили» виготовлення «ширки» для збуту, каже Валерій Шнуренко. Адже процес виготовлення складний: виростити, знайти інгредієнти, зварити… Легше купити на чорному ринку інший наркотик. Залишилися тільки ті, що роблять наркотик для себе.

Чому ж у Чехії та Польщі мак садити можна? «Чехія стала на шлях легалізації легких наркотиків, – підсумовує начальник відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків. – І Польща теж – на етапі. Зрештою, і мак там зовсім інший. Але промисловість з цього проблеми не робить. Бо якби переймалися, то вже б з’явився підприємець, який би сказав, що готовий вирощувати мак для всієї Західної України».

Хтозна, може й правильно. Пожертвувати смачними булочками та шматом господарства задля спокійнішого життя. А воно справді від того спокійніше?

Тетяна СОБОЛИК, "Репортер"