Майя МОСКВИЧ: "Маємо боротися проти матеріалізму, меншовартості та Москви"


Активістці луцького Євромайдану та лідерці молодіжної організації «Національний альянс» Майї Москвич лише 24 роки.

За участь у акціях протесту на підтримку євроінтеграції її хотіли посадити під домашній арешт, натомість «нагородили» навігаційним браслетом, а очолюваний нею центр патріотичного виховання молоді в часи Януковича пішов у підпілля. Нині Майя переконана: Україна напередодні чергового «часу Ч», це час звільнення від другого режиму – режиму Путіна.

- Майя Москвич - це прізвище чи псевдонім?

Москвич - це прізвище. Моє псевдо - Волинь, і його знають всі, але тільки в організації. 

- Лідеркою «Національного альянсу» ви стали не так давно?

"Альянс" - всеукраїнська молодіжна організація, ми проводимо табори (найвідоміші з них - «Доброволець», «Легіонер», «Повстанець»), туристичні змагання «Стежками героїв» та теренову гру «Звитяга». Також у нас існує культурно-мистецький напрям, як-от фестиваль «Бандерштад», де ми популяризуємо українську музику та культуру. Громадсько-політична течія упродовж останнього часу найактивніша, бо проведені нами акції протесту були чи не найгучнішими. Щоправда, ми представлені не у всіх містах України, а серце наше в Луцьку. Я належу до молодого покоління, яке до того не брало участі в революції. Керівником організації мене обрали в березні минулого року, і це були часи, коли вона перебувала під пильним оком різних служб, бо ми були дуже активними учасниками революції, проводили акції протесту під СБУ, адміністративними будівлями. Тоді ми твердо знали, що режим Януковича треба знищити. І дуже добре пам’ятаю першу ніч, коли ми по телефону один з одним зв’язалися і зі словами «Ну що, треба починати» вийшли на перший протест. Далі були інші. Найактивніших карали.

- Проти вас відкрили кримінальну справу за пошкодження портретів Януковича, а патріотично-національний центр, який ви очолювали, діяв майже в підпіллі...

На початку цього року центр мій закрили, а мене арештували. Тому наразі я перебуваю в процесі пошуку шляхів відновлення роботи центру.

Звинувачення у кримінальній справі з мене не зняли, я потрапила під закон про амністію. І сьогодні всі, хто мене переслідував, себе прекрасно почувають на посадах, незважаючи на те, що активісти провели п’ять чи шість масштабних акцій протесту з вимогою звільнити начальника міліції Руденка. Він у Луцьку дуже одіозна особа, і зараз від вищих чинів ми отримали нульову реакцію на вимоги громади. Писали Авакову, прокурору, залучили до акцій "Правий сектор" - жодної реакції ані від посадовців, ані від головного міліціонера не було. Це питання їхньої моралі, як вони можуть залишатися на посадах, я не знаю.

- То що, свідомість українців не змінилась взагалі?

Я дуже хочу, аби Україна була могутня та велика, і буду все робити для цього. Зараз всі націоналістичні рухи мають згуртуватися довкола теми "Боротьба проти режиму Путіна". Ще Донцов писав, маємо боротися проти МММ – це матеріалізм, меншовартість та Москва. Триста років ми не могли вийти з кабали, а зараз прийшов час. Лише коли ослабне Москва, підніметься Україна, в іншому випадку вони ще 200-300 років нас не відпустять. Ми зараз тренд у всьому світі, ми змінюємо не тільки нашу державу, ми починаємо змінювати світ.

У нас вже є нація, але немає національної держави. Вважаю, що всі націоналісти, громадські діячі повинні піти працювати у державні структури, зараз більшість їх на фронті, але вони повернуться. По-іншому змінити країну неможливо, важливо її змінювати зсередини.

- Ви говорите про те, що громада може менше змінити, аніж людина, що «колотиться» у системі?

Максимально усі мають іти працювати у владу. Я дуже критично ставлюся до державних структур, бо бачила їхню роботу зсередини, і не горю бажанням виборювати депутатство, знаю, що в політиці багато бруду, але зараз розумію, що це потрібно робити. Ситуація складається така, що революція відбулася, а брати владу в руки нікому, люди сидять і кожну дію нового чиновника критикують. Коли почалися зміни – немає на кого міняти, і ми в Луцьку вже з цим стикнулися. Пропонуємо фахівцям очолювати той чи інший департамент, а вони кажуть, мовляв, нецікаво, хочу займатись чимось іншим. Зараз потрібно йти, бо лише зараз можна щось змінити, особливо це стосується перезавантаження силових структур, коли армією керуватимуть патріоти та націоналісти. Навіть, якщо важко, це треба робити.

- Національно свідома молодь – це стиль життя, особлива поведінка, хто ви?

Це те, як ти живеш. Патріотизм та націоналізм – різні речі. Патріотизм - тимчасове почуття, коли ти гордий за країну, до прикладу, вболіваєш за національну збірну, переживаєш, дивишся новини. А націоналізм проявляється тоді, коли починаєш змінювати себе, приходить розуміння того, що зміни, які відбуваються в тобі, – це зміни в країні. Наприклад, коли ти лишаєш пити, курити та починаєш займатися спортом не для того, аби подобатися хлопцям чи дівчатам, а з розуміння того, що ти українець, ти частинка нації, а нація має бути здоровою. Або коли ти записуєшся добровольцем в армію, починаєш змінюватися сам задля змін в державі, це і означає національно-свідома молодь. Люди, які присвячують себе нації.

- В Івано-Франківську національно-патріотичні дитячо-юнацькі організації доволі популярні: "Пласт", "СУМ". Як ви ділите простір: співпрацюєте, в чомусь сперечаєтесь, конкуруєте?

В націоналістичному середовищі я не прихильник слова "конкуренція", це співпраця. Кожен з нас займає певну нішу, не можна сказати, що хтось в когось забирає людей, адже молоді багато, треба не переманювати готових людей, а їх виховувати. «Національний альянс», швидше за все, – школа націоналіста, наші активісти віком від 14 до 25 років, через організацію пропускаємо тих, хто хоче йти в політику, партію, бізнес, але тримати в серці ідею. Кожен має робити свою роботу. Якщо з "СУМом" ми схожі, то «Пласт» – це організація, яка займається більше з дітками, юнацтвом, і вони не громадсько-політичні. Ми пересіюємо молодь, наче через сито, а «Пласт» – аполітична структура. Також ми співпрацюємо з ГО «Патріот України», це військово-патріотичне виховання. У нас різні напрямки діяльності, і в кожному з них ми знаходимо те, що нас поєднує та дозволяє співпрацювати один з одним.

- Що сьогодні треба запропонувати підлітку, адже 14 років – це ще дитина, аби він був готовий піти, зрозуміти, навчитися, змінитися?

Я з молоддю працюю багато і знаю, що вона активна, та не бачить шляху. Її вчили, що ти в цій країні нічого не вартий, не вмієш, не зможеш, а ми кажемо, що навіть одному реально щось змінити на краще. Головне цього захотіти. Ми вірили, що можна звалити режим Януковича, страшенно в це вірили та пояснювали іншим, і коли зробили це, отримали внутрішнє відчуття, що нам вдалося змінити історію. Молоду людину треба брати зі школи, затягувати на якийсь захід, і вона сама відчує, її це чи ні.

- Ви часто відчуваєте себе слабкою статтю?

Ні, я себе відчуваю на рівних. Дуже хочу, щоб знайшлися мужні хлопці, які візьмуть все в свої руки. Військова фаза на Сході довела, що справжні чоловіки у нас є. Але мені здається, що роль жінки та чоловіка в нинішніх подіях зрівнялася. До прикладу, льотчиця Надія Савченко, яку забрали в полон, - і сьогодні я проводжу паралель, згадую, коли мене взимку заарештували. Чому вони до мене вчепились, я не знаю, чим я їм не сподобалась... Якщо жінка відчуває, що це її, вона повинна робити це безперешкодно. Я звикла до скептичного ставлення: «Ти ж дівчина», – на це нічого не відповідаю, але внутрішньо розумію, що в мене є вагомі аргументи. Хлопці, коли була революція, чому на мене спускали всіх собак, а не на вас?.. Я не боялась. І зараз чекаю, коли завершиться фестиваль «Бандерштад», бо всі чоловіки-організатори зараз у зоні АТО, хочу провести його вдало і їхати на передову.

- Війна і фестиваль, про який виговорите, – на часі?

«Бандерштад» – це не фестиваль у традиційному розумінні, це громадсько-культурно-мистецький захід. Ми готові його проводити навіть, якщо в державі введуть військовий стан, адже це не масове гуляння, це гутірки, літературна сцена, інтелектуальні бесіди. Гроші, які зберемо, спрямуємо на забезпечення наших хлопців, що перебувають в батальйонах. Минулого року ми сказали чітко: це фестиваль опору проти режиму Януковича, хоч як на нас впливайте, ми його будемо проводити. Зараз суспільство об’єднане війною, коли ти сидиш тут, там когось вбивають, і тебе болить, це відчуття нації як організму. Тому «Бандерштад», зокрема і на прохання наших хлопців, які зараз на передовій, відбудеться однозначно. Треба говорити про те, що буде далі, як перезавантажити армію, знищити систему, режими. Війна не повинна стати на заваді проведенню реформ в Україні.

                                                                                                                    ГК