На допомогу людям приходять собаки-рятувальники

Людське здоров’я і життя – це апріорі найвища цінність у сучасному світі. Саме тому щороку вдосконалюються способи і засоби його збереження та рятування.

Однак поряд із найсучаснішим спорядженням і обладнанням аварійно-рятувальних служб на сторожі людської безпеки стоять спеціально треновані та навчені собаки-рятувальники.

Людина дуже давно оцiнила природнi якостi собаки: гострий нюх, тонкий слух, хороший зiр, швидкий бiг, фiзичну силу, спритність, і, головне, податливiсть до дресирування. Собаки не тільки демонструють свою любов, вiрнiсть, вiдданiсть, але i служать людям: працюють рятувальниками, сторожами, поводирями слiпих, в безводних пустелях знаходять воду, в горах - цiннi мінерали, охороняють кордони, але найголовніше - рятують безліч людських життів.

…21 січня 1788 року Наполеон Бонапарт писав одному зі своїх командувачів у Єгипті: «В Олександрії повинно бути багато псів, здатних нести добру службу на ваших заставах». Уперше цих тварин стали використовувати поліцейські підрозділи бельгійського міста Брюгге. На митниці службові собаки з'явилися в 1908-1909 роках. Перші митні пси допомагали затримувати контрабандистів, що намагалися уникнути арешту. Оскільки справа відбувалася в Німеччині, зрозуміло - це були німецькі вівчарки. Традиційно в якості пошуків застосовують німецьких і бельгійських вівчарок.

Вітчизняна кінологія зароджувалася на базі полювань - спорту і розваги військових. У 1904 році керівництво карного розшуку міста Києва  придбало чотирьох пошукових собак, а міністерство оборони закупило в Німеччині трьох псів, підготовлених для санітарно - пошукової служби. Під час Першої світової війни спеціально навчені тварини використовувалися як санітари і зв'язківці. Хрестоматійними стали дані про те, що міно-пошукові собаки за роки Другої світової війни знайшли більше чотирьох мільйонів боєприпасів. Вони розмінували сотні сіл, селищ, міст, з-поміж яких Харків, Київ, Варшава, Відень.

Особливі почуття викликають собаки у попонах із червоним хрестом – чотирилапі рятувальники, котрі точніше за найчутливіший сенсор здатні виявити людину, котра потрапила у біду, та врятувати її. У цих тварин, завдяки спеціальним тренуванням, майже нема агресії, а вся енергія направлена на якнайшвидше надання допомоги особі, яка її потребує. Звісно, вихованець створює міцний тандем із кінологом, котрий опікується та навчає його усім премудростям непростої роботи рятувальника.

Професіоналізм кінолога – це синтез навчання та наслідок способу життя, пов'язаного з постійною взаємодією зі своїми чотирилапими підопічними. Послідовність і організованість, витримка та самоконтроль – ось основні риси, якими повинен бути наділений справжній кінолог. Якщо треба знайти постраждалих, які знаходяться під руїнами будинку або сніговою лавиною, спеціально підготовлений собака за допомогою нюху вирішує це завдання швидше й ефективніше, ніж бригада рятувальників з найсучаснішим технічним устаткуванням. Проте нічого цього тварина не зробить, якщо з нею не працює людина. Собаку потрібно виховати і навчити, а потім доглядати та продовжувати дресирування, щоб навики не втратилися - лише тоді вона буде справді надійним помічником.

27 серпня 2013 року на базі Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального загону створено пошуково-рятувальне кінологічне відділення. Існування такого підрозділу є прямою вимогою сучасних реалій – наразі це загальноєвропейська практика. Собаки, завдяки своїм унікальним природним якостям, здатні швидко ідентифікувати особу за запахом.  Запах кожної людини унікальний, як і відбитки пальців. Створення кінологічної служби – це якісно нова концепція  щодо пошуку та рятування постраждалих в умовах завалів будівельних конструкцій, в лісі, гірський місцевості, під лавинами.

Собаки-рятувальники – особливі тварини, врівноважені та з сильною мотивацією до пошуку. Вони створюють міцний тандем із працівниками аварійно-рятувальних підрозділів та здатні будь-коли прийти на допомогу. Випадкових людей у кінологічній службі немає. Усі – фанати, котрі всією душею вболівають за вибрану справу.

         В івано-франківському пошуково-рятувальному кінологічному відділення чотири дорослі досвідчені собаки  та три молоді. Є німецькі та бельгійські вівчарки, ротвелер і лабрадор. Кожна порода по-своєму особлива. Бельгійська вівчарка дуже енергійна, найкраще її чудові здібності виявляються при пошуку у лісі. Німецька вівчарка розумна та скрупульозна, надзвичайно кмітлива.

         «Поганих собак немає, - запевняє інструктор-кінолог Сергій Богатирьов. – Є бездарні господарі та вчителі, котрі не здатні  навчити, пояснити тварині, що вона повинна робити і як себе поводити. Особливість собак-рятувальників ще й у тому, що, завдяки спеціальним тренуванням, у них практично відсутня агресія, тобто ми спрямовуємо її у потрібне нам русло. Такі тварини ніколи не зашкодять людині, лише допоможуть».

         Зараз івано-франківські чотирилапі рятувальники повністю готові до дій за призначенням, а їхні вміння та навички зможуть застосуватися за першої ж необхідності. Кваліфікація сумніву не викликає, адже минулого року вони пройшли тримісячну підготовку у Міжрегіональному (кінологічному) центрі швидкого реагування в місті Ромни на Сумщині, успішно здавши державний кваліфікаційний іспит.