Народовладдя і бюджетний «тероризм»

Завдяки другому Майдану і пов’язаним з ним революційним подіям наші органи влади демократизуються просто на очах.

Особливо це стосується тих структур, представники яких бачили, як протестувальники-радикали захоплюють адмінприміщення, чули оглушливий дзенькіт розбитих шибок у вхідних дверях та вибухи світлошумових гранат.

Відчутного прогресу в цьому процесі „демократизації в натурі” досягла Івано-Франківська обласна рада. Колись, щоб виступити на її засіданні чи то представнику громадськості, чи навіть чиновнику-недепутату, потрібно було отримати дозвіл більшості депутатів шляхом голосування. Тепер же це вже мало не пережиток минулого. До мікрофонів запросто підходять народжені революцією громадські активісти, нерідко у військовій маскувальній формі, і без будь-яких голосувань-дозволів, часто не представляючись, висловлюються стосовно тих чи інших питань на рівні з депутатами облради.

Цілком можливо, що ці загадкові енергійні люди є представниками Народної Ради, Правого сектора, Самооборони, Штабу національного спротиву, Координаційної ради громадських об’єднань Прикарпаття, яка згуртувала всі ці організації, чи інших подібних структур, і вони мають грандіозні революційні заслуги перед Прикарпаттям , але в обласну раду, за великим рахунком, люди їх не обирали.

А минулої п’ятниці була започаткована ще одна новітня форма нетрадиційного впливу на керівництво області. Міський голова Болехова Зенон Макота самовільно зійшов на трибуну і заявив депутатам, що сесія не відбудеться, допоки його місту не перерахують необхідні кошти. Як можна було зрозуміти з виступу мера, його не влаштовує принцип розподілу коштів з обласного бюджету, який він означив приблизно так: „Кому хочу – дам, кому не хочу – не дам”. Мовляв, за два місяці між районами розділили 16,5 мільйона, а Болехову дісталося лише 40 тисяч.

На підтвердження своїх слів і кричущої несправедливості обласної влади Макота запросив присутніх ознайомитися з трьома плакатами, вивішеними перед столом президії, на яких було вказано, який район скільки грошей отримав. Виходило, що на одного мешканця місто обласного підпорядкування Болехів отримало аж 1 грн. 86 коп. Менше дали тільки на Рожнятівщину – 1 грн. 58 коп. на особу. Порівняно з Калуським і Верховинським районами, де, відповідно, отримали по 26,07 і 31,92 грн. на людину, різниця космічна.

Голова обласної ради Василь Скрипничук оголосив 15-хвилинну перерву, а після повернення депутатів до роботи пішов у наступ. Мовляв, при голові облради працює консультативна рада, на яку запрошені приходити всі голови райрад і мери міст обласного значення, але міський голова Болехова там „майже жодного разу не був”. Навіть тоді, коли обговорювалося бюджетне питання. Не був він і на засіданні постійних комісій щодо бюджетного питання.

Голова облради нагадав присутнім, що існує формульний розрахунок грошових потреб на учня, на хворого, на мешканця тощо, який придумала не обласна рада. „Я особисто не маю до нього жодного відношення, – вмив руки В.Скрипничук, але при цьому висловив готовність йти на компроміс. –  Якщо треба вносити зміни, я згідний переглядати бюджет хоч кожен день”. Він пообіцяв, що порушені болехівським мером питання будуть розглянуті на комісії та на президії облради найближчими днями. 

Поволі протестний запал З. Макоти, підтримуваного лише групкою активістів Болехова, спадав і за кілька хвилин словесної перепалки з керівництвом обласної ради, депутатами і громадськими активістами з Івано-Франківська зійшов нанівець. „Гарно сміється той, хто сміється останній”, – сумно сказав мер Болехова, покидаючи трибуну. „Та мені гірко від того...” – кинув йому навздогін голова облради. І обидвох їх можна зрозуміти...

                                                                                         Галицький кореспондент