Наталя Якимчук: Пологи – не ейфорія, але й не фільм жахів

Найбільша радість для кожної жінки – це радість материнства. А пологи – це неоціненний життєвий досвід, мить, коли життя починаєш ділити на «до» і «після». Підготуватися майбутнім матусям і таткам до такої важливої події у нашому місті допомагає один із центрів свідомого батьківства.

Наталія Якимчук – засновник центру, лікар акушер-гінеколог центру планування сім`ї, практичний перинатальний психолог, тренер для лікарів проекту «Разом до здоров’я» ділиться своїми думками про вагітність і вагітних, пологи і виховання сучасних дітей.

- За 8 років існування Вашого центру наскільки змінилося відношення вагітних до важливості підготовки до пологів?

- Я би сказала так, що раніше, на початках роботи, вагітних жінок у нас було не так багато, проте це були справді свідомі жінки, котрі цікавилися більше психологічним аспектом власне вагітності і пологів, ніж суто фізичною підготовкою. Зараз кількість жінок, що відвідують наш центр суттєво збільшилась, проте більшість чітко орієнтовані на процес підготовки до пологів і грудного вигодовування. Не усі жінки «включаються» в заняття. Дехто навіть відкидає лекції з психологічної підготовки жінки, не вважаючи їх важливими і цінними. І дарма…. Адже часто жінка після пологів не може справитися з тими змінами, котрі відбуваються з нею, переживаючи сильну післяродову депресію. Тому, як на мене, кількість свідомих жінок залишилася така ж, як і була 8 років тому. Відповідаючи на Ваше запитання, розумію, що так багато часу ми вже працюємо, але кожного разу, коли прихожу в нову групу, ніби все починаються спочатку. Дуже люблю свою роботу, стараюсь наповнювати наші заняття психологічними та емоційними налаштуваннями.

На жаль, більшість жінок і досі скептично відносяться до підготовки до такого важливого моменту у житті. Мовляв, бабуся, мама родила, і я народжу. Звичайно, це ознаки незрілості і поверхневого розуміння усього, що відбувається з жінкою і в жінці у період вагітності.

- То чи можуть бути пологи святом? Чи це все-таки біль, страх і щось таке, про що більшість жінок не хочуть згадувати згодом?

- Пологи – це  насамперед робота: і психологічна, і фізична. І найбільшим винагородженням є народження здорової дитини. Пологи – це не свято, і не фільм жахів. Ми у нашому центрі власне і готуємо до сприйняття пологів не ейферично, а з усвідомленням усього, що може чекати жінку, як у позитивному, так і негативному плані. Маємо навіть «стресові» лекцій, де розповідаємо про різні проблеми, з якими стикається жінка у  родовий та післяродовий період.  Жінці не повинно бути страшно, вона повинна знати, що з нею буде відбуватися. Усвідомлення цього процесу – дуже важливий момент. Власне, жінка і має пережити певний стрес під час пологів, щоб вникнути більше у свою жіночу сутність. Це дуже «позитивний» стрес.

- Що найважливіше на пологах: теоретичні знання, фізична підготовка чи психологічна зрілість жінки?

- Це усе дуже важливо, і тісно пов’язано між собою. Але на перше місце усе ж таки ставлю психологічну зрілість. Є жінки, котрі набирають чималу вагу, і народжують прекрасно чи навіть маючи складні пологи їхній позитивне налаштування допомагає подолати ці обставини. А є такі, що дуже зорієнтовані на фізичний стан, займаються фітнесом, а народжують важко і пологи та поява дитина викликають у них чималий стрес. Психологічний стан жінки, її думки, її внутрішнє налаштування багато у чому визначають, як пройдуть пологи.

- Як багато чоловіків відвідують зі своїми дружинами лекції?

- Чимало. Нещодавно на занятті сиділо 2 пари з чоловіками, 2 пари з мамами, і 2 жінки самі. Я подумала – ось ця картина відображає реальність. Такий собі життєвий баланс і кожна з цих ситуацій має право існувати. Жінок, котрі готуються з чоловіками до партнерських пологів, приблизно третя частина. Є такі, кому комфортніше з підтримкою мами на пологах та частина жінок чудово справляються в пологах без будь якої підтримки.

- Багато хто вважає, що партнерські пологи – данина моді, що жінка має  «пережити» це таїнство сама. Які Ваші думки на цю тему, чи народжували самі з чоловіком?

- Так, я народжувала з чоловіком. І вважаю, що думки деяких людей про те, що чоловік «не так» почне дивитися на жінку після пологів – це насправді міф. Якщо чоловік був не готовий до сімейного життя, то і до пологів буде не готовий, і до виховання дитини. Тут уже проблема в іншому. Хоча багатьом чоловікам треба пояснювати і роз’яснювати, що вони будуть робити на пологах, і чому їхня присутність така важлива для жінки. Саме після такої роз’яснювальної роботи чимало чоловіків готові йти в родзал з дружиною.

Я не вважаю, що це данина моді, просто колись такої можливості не було. А тепер є. Як на мене, кожна сім’я для себе самостійно має вирішувати, чи потрібно їм народжувати разом. Тут не може бути загальних правил для усіх.

- На жаль, сьогодні в Україні проблема безпліддя стоїть дуже гостро. Та й вагітність для багатьох стає справжнім випробуванням: загрози, патології… Чому так відбувається? Молоді жінки стають слабшими?

- Тут кілька причин. Колись культура статевого  життя була все-таки вища. Сьогодні і дівчата, і хлопці починають раннє статеве життя, часом дуже хаотичне. Вступаючи у шлюб, більшість має уже багаж інфекцій. А також у нас не дуже прийнято обстежувавати чоловіка, коли у пари є проблеми. Проте 40% припадає саме на чоловіче безпліддя.

Ще один момент – психологічний. Пропаганда кар’єризму, фемінізму, матеріалізація світу ламає у жінках материнство і жіночність. Мені, як психологу, здається, що саме внутрішньо незрілі жінки з проблемами прийняття і усвідомлення себе як Матері та Жінки, мають труднощі і з вагітністю.

Не забуваймо і про те, що медицина не стоїть на місці. Чим більше розвивається медицина, тим більше хвороб діагностується, про які наші мами ще не знали. Хоча і у наших бабусь, і мамів, було чимало проблем. Зокрема, висока дитяча смертність. Коли з 9 дітей виживало 2-3.

- На Вашу думку, чи є найсприятливіший вік для народження дитини?

- Я не за раннє материнство. Коли жінка зріла як особистість, вона знає, що має дати своїй дитині. Ідеальний вік – 29,5 років. Такі жінки набагато кращі мами, ніж у 19 років.

- Психологи запевняють, що останнє десятиліття народжуються діти-індиго та діти-кристали. Ці діти з народження знають, чого хочуть і для чого прийшли у цей світ. А як батькам виховувати таких «особливих» дітей? Чи підійдуть тут методи наших мам і бабусь?

- Ці діти 100% потребують особливої уваги. Тому старі методи виховання однозначно не підходять. Дітям потрібен простір для творчості, проте з чіткими границями дозволеного. Подобається такий афоризм: «Невротик і психопат виростає тільки в умовах уседозволеності». Тому у вихованні сучасних дітей потрібно застосовувати принцип поваги до дитини, як до особистості, з урахуванням її особистих потреб, але створювати безпечні границі, які будуть допомагати їм правильно освоювати навколишній світ. Потрібно пам’ятати, що дітей ми не караємо, а виховуємо!

         Ольга Андріяшко, спеціально для "Бліц-Інфо"