Не смішно або Українці вчаться жити в умовах постійного стресу
Внаслідок подій, що відбуваються в нашій державі з листопада минулого року, змінюється наше сприйняття дійсності. Ми вчимося жити в умовах постійного стресу та підсвідомого страху, що може статися біда.
Навіть ті люди, котрі раніше не надто переймалися новинами, зараз жадібно нишпорять різноманітними сайтами, щоб прочитати щось обнадійливе, щось таке, що здатне притлумити підсвідомий страх перед непоправним.
Я завжди вважав, що наше суспільство надміру заполітизоване. Я тоді ще не знав, а що ж воно оте «надміру». Тепер знаю, бо прочитавши сьогодні заголовок статті «Сміх може поліпшити пам'ять», в першу мить подумав не про веселощі та радощі життя, а про заступника начальника нашого обласного УМВС Володимира Сміха.
І таке, переконаний, відбувається не лише зі мною, а з багатьма моїми співгромадянами.
Тепер при слові «снайпер» ми згадуємо вбитих на Майдані, при слові «беркут» згадуємо не птаха і навіть не героя роману Франка, а покидьків, які вбивали українців, при слові «коктейль» нам в першу чергу спадає на думку коктейль Молотова, а не якийсь Мохіто, а бруківку ви розглядаємо виключно як різновид примітивної зброї.
Та й Росія в нас тепер завжди буде асоціюватися з агресією, брехнею та жорстокістю. Багато з нас про це знали й раніше, але переважна більшість громадян України все ж асоціювали цю дику північну країну не з бандами Муравйова, Голодомором чи Розстріляним Відродженням, а з письменником Достоєвскім, режисером Тарковскім, актором і співаком Висоцкім, академіком Сахаровим. Ці наївні українці ладні були пробачити Московії всі злочини заради вигаданого братства народів та вірили, що в Росії є якийсь культурний код. Але виявилося, що всі достойні люди Московії існували (і продовжують існувати) на її просторах не завдяки, а всупереч.
А тепер їм на зміну повиповзали лімонови, міхалкови, бєзрукови та мєдінскіє. Власне вони нікуди й не пропадали, а завжди чекали слушної миті, щоб знову з піною біля рота накинутися на українців і своїх співгромадян, яких вони назвали націонал-зрадниками.
І так в Московському царстві буде завжди. Принаймні, допоки існуватиме саме царство.
Який вже тут сміх…
