Новообраний секретар Коломийської міської ради Богдан Колодніцький - компромісна фігура

Новообраний секретар міської ради Богдан Колодніцький – про баталії у сесійній залі, підтримку депутатського корпусу та першочергові проблеми коломиян

На зустріч з «ДК» Богдан Колодніцький приїхав в обідню пору. Знайти вільну хвилину для розмов з пресою – важко. Новобранець стверджує, що роботи – непочатий край. Головне зараз дати раду з документами та знайти точки дотику з усіма депутатами міської ради. Навіть тими, які не підтримали його кандидатуру на голосуванні минулого тижня.

Початковою точкою розмови стало недавнє обрання Богдана Колодніцького на посаду секретаря міськради та висловлення недовіри його попередникові Ярославу Гошієві.

– Розпочнемо з питання, яке останнім часом Вам ставлять найчастіше. Чому вирішили стати секретарем міськради?

– У мені знайшли компромісну фігуру. Спочатку пропозицію стати новим секретарем міськради я отримав від депутатського корпусу. Пригадую, як у лютому на одній із сесій мер, звертаючись до депутатів, оголосив про те, що яку кандидатуру на крісло секретаря висунуть, таку він і підтримає. В принципі, що й трапилося – міський голова дотримав своєї обіцянки.

– У результаті Вашу кандидатуру на посаду секретаря міськради підтримало 26 депутатів із 38-ми присутніх. Чи легко Вам далося це рішення?

– Рішення, напевне, далося нелегко. Баталії тривали півроку. Спочатку довго висували кандидатуру, а потім – довго її обговорювали. Підтримка 26 депутатів – це той мінімум, який потрібний, щоб рішення було легітимним. Це досить непоганий показник підтримки.

– Висловлення недовіри Ярославу Гошієві переросло у затяжне протистояння між депутатським корпусом та міським головою. Як гадаєте, чому мер одразу не прислухався до думки представників громади, наклавши вето на їхнє рішення?

– Міський голова зробив те, що йому дозволяє законодавство – наклав вето. Можливо тоді цим рішенням він хотів якось розрядити ситуацію, намагаючись вгамувати емоції депутатського корпусу.

– Ярослав Гошій, прийшовши до посади, обіцяв, що стане містком між міським головою та депутатським корпусом. Натомість – став «тінню» мера. Чи зможете Ви відстояти свою чітку позицію та заперечити міському голові у разі його неправоти?

– Звісно, що я до цього готовий. Такі обіцянки давав й депутатському корпусу. По крайній мірі, старатимуся це виконувати. Але й справедливі рішення підтримуватиму як міського голови, так і депутатів.

– Секретар міськради мусить вміти донести до очільників міста позицію громади. Чи відомі Вам нагальні проблеми коломиян та які загалом настрої панують серед громади?

– Зараз найнагальніша проблема для коломиян – ремонт доріг. Це питання потребує негайного вирішення. А от у міськраді постала проблема роботи у депутатських комісіях, яка у ратуші просто розвалилася: депутати не відвідують засідання, голови комісії на місці немає, навіть рішення, бувало, приймають у телефонному режимі. Від роботи комісій залежить життєдіяльність міста. Якщо комісія вчасно підготувала рішення, то його можна винести на сесію на затвердження депутатського корпусу. Коли ж рішення не готове, то й вирішення важливих питань призупинено. Наразі роботи – непочатий край.

У регламенті йдеться, що депутат зобов’язаний відвідувати засідання комісії, до якої входить, та сесію міськради. У нас депутати вважають, що можуть приходити, коли їм заманеться. Це неправильно. Сюди їх делегувала коломийська громада. То вони мусять виконувати свій обов’язок – захищати інтереси міста, а не партії чи свої особисті.

Зараз у коломиян різні настрої. Вони не задоволені фінансуванням у місті. Але, варто сказати, що стан справ у Коломиї не найгірший.

– Півроку робота у міськраді була заблокована. Чи не варто було Ярославу Гошієві раніше самому піти у відставку? Як би Ви вчинили на його місці?

– Це рішення йому потрібно було прийняти ще давно. Я вчинив би лише так у цій ситуації. Депутати закидають мені: «Якщо не справлятимешся з обов’язками, то зробимо так, як і з твоїм попередником». Але я одразу наголосив, що у такому разі сам напишу заяву про зняття з посади.

– Пане Богдане, Ви лише декілька днів на посаді секретаря міськради. Чи встигли відчути різницю між службою в органі місцевого самоврядування та веденням власного бізнесу?

– Відчув різницю. І дуже велику різницю. Бо зараз несу набагато більшу відповідальність за свої рішення. Від них залежить у деякій мірі доля Коломиї. У приватному бізнесі може бути допустима певна кількість помилок. У ратуші їх не може бути апріорі.

– Чи приступили вже до виконання своїх безпосередніх обов’язків?

– Фактично приступив. На цей час лише узгоджую формальності: призупиняю підприємницьку діяльність та проходжу до спецперевірки, необхідні для оформлення на роботу в органи місцевого самоврядування. Днями провів вже перші збори.

– Де Вас можуть знайти коломияни?

– На жаль, поки питання з кабінетом не вирішено. Тому наразі прошу коломиян звертатися в організаційний відділ або у приймальню міської ради.

– Минулого тижня в інтерв’ю міський голова стверджував, що прийняттю важливих для міста рішень заважають власні амбіції деяких депутатів. Наскільки амбіційні народні обранці і чи справді це стає перешкодою для плідної співпраці?

– Не знаю, що у цьому випадку мав на увазі Ігор Богданович. Але те, що у міськраді є амбіційні депутати – це факт. Не всі депутати керуються тим, що у ратуші мають представляти виключно інтереси громади міста. Адже коломияни мають бути на першому місці.

Вікторія МАРТИНЮК, «Дзеркало Коломиї»