Олександр Сич: Без участі держави конфлікт історичної пам’яті з Польщею не подолати

Голова Івано-Франківської обласної ради, науковець Олександр Сич поділився міркуваннями щодо загострення польсько-українських взаємин через трактування подій на Волині 1943 року. Приводом для допису стала монографія історикині Оксани Каліщук «Волинь’43».

"Власне тому й вирішив прочитати книгу, аби очима науковця, що професійно й глибоко досліджує тему, краще її зрозуміти й принаймні для себе побачити вихід. В цьому місці висловлю думку, яка для багатьох виявиться несподіваною. Націоналіст-державник більше, як хто інший, зацікавлений в подолані внутрішніх і зовнішніх конфліктів, що базуються на міжетнічних, релігійних, соціальних тощо непорозуміннях, і які загрожують стабільності функціонування національної держави. Бо національна держава є політичним ідеалом кожного націоналіста", - пише Олександр Сич у Фейбуці. 

За словами посадовця, українці оцінюють ці події як трагедію та результат органічного права захищатися від колоніального поневолення, де жертви були з обох боків. Натомість польська сторона наполягає на терміні «геноцид», гіперболізуючи власні втрати та заперечуючи українські.

«Розчарую вас – не побачив! [світла в кінці дискусійного тунелю]... Й не тому, що книжка написана непрофесійно. Навпаки, авторка подала дуже глибокий і безпристрасний історіографічний аналіз проблеми, залучивши й сумлінно опрацювавши близько трьох тисяч (!!!) українських і польських джерел... Закінчив читати, й хмара безвиході нависла над головою!» — зазначає Олександр Сич.

Історик відзначив декілька ключових тез, які призвели до таких висновків. За словами Олександра Сича, для України волинські події не є центральними у порівнянні з боротьбою проти московської імперії чи Голодомором, а державні органи фактично усунулися від теми, переклавши дослідження на регіональний рівень Львова та Луцька. У Польщі ж це питання є базовим елементом формування національної ідентичності, яким держава системно займається ще з 1970-х років.

Також проблемою є несприйняття будь-яких аргументів українських науковців. Польські дослідники відкидають пропозиції аналізувати причинно-наслідкові зв'язки та антиукраїнську політику Другої Речі Посполитої, трактуючи волинські події як «раптові», а їхньою причиною вважають «вроджену жорстокість» та ідеологію УПА.

"В розумінні польських науковців волинські трагічні події виникли якось раптово й нізвідки, а їхньою причиною є вроджена жорстокість українців та «фашистська ідеологія» УПА. Як і кожен колонізатор в світовій історії, поляки вважають, що, захоплюючи західні українські землі, вони здійснювали шляхетну цивілізаційну місію, але наткнулися на невдячність жорстоких місцевих варварів. До сьогодні в польському публічному просторі на означення цих територій побутує імперський термін «східні креси». Показовим є цитоване авторкою твердження французького історика Данієля Бовуа, що польське бачення кресів є «виявом польського нарцисизму, образливого для сусідів, красивою яскравою казкою, яка ігнорує основні соціальні, етнічні і релігійні проблеми». Виходячи з цього, поляки не допускають жодних рівноправних історичних аналогій на зразок того, що українці вели національно-визвольну боротьбу такими ж методами, як і поляки, українське підпілля на чолі зі Степана Бандерою діяло аналогічно до того, як і польське на чолі з Юзефом Пілсудським, чи що УПА та Армія Крайова є однаковою мірою підпільними національно-визвольними арміями», - пише історик. 

Більше того, польська сторона відмовляється від класичної формули порозуміння «Вибачаємо і просимо вибачення!». Натомість вони устами львівського римо-католицького митрополита Мєчилава Мокшицького висловлюють прийнятність тільки формули одностороннього українського вибачення – «Вибачаємося і просимо про вибачення!».  В цьому контексті влучними є наведені авторкою слова польського інтелектуала Адама Міхніка, що «перманентні вимоги до українців вибачатися за Бандеру, за Волинь, за УПА і ще невідомо за що – це мова конфлікту, а не примирення». 

«В результаті поляки нам, українцям, практично не залишають вибору між двома варіантами. Або українці мають посипати голову попелом й односторонньо визнати себе винними в усій історії польсько-українських відносин, засудивши свою боротьбу за національне визволення і за право збудувати власну національну державу. Або ж змиритися, що крім московського фронту на сході реальним є також польський фронт на заході, затиснути зуби і польську силу випробувати силою українською», — підкреслює голова обласної ради.

Відтак, переконаний Олександр Сич, без всебічної та системної участі Української держави цей міжетнічний конфлікт подолати неможливо. Він також додав, що цінне дослідження Оксани Каліщук, видане ще у 2020 році, сьогодні залишається бібліографічною рідкістю, оскільки вийшло друком накладом усього 100 примірників.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!