Ольга Савчин: «Танець живота робить жінку наповненішою, спокійнішою та щасливішою»

Засновник і керівник першої у Франківську школи східного танцю «Кадіф», лауреат міжнародних конкурсів зі східного танцю, переможниця конкурсу «Isadora Cup» (м.Київ, 2012р.), інструктор Української Федерації Танцю, організатор першої східної вечірки у нашому місті, психолог, езотерик, засновник першої студії жіночої йоги Ольга Савчин ділиться роздумами про мистецтво танцю живота і не тільки.

-  Як давно існує «танець живота». Де його батьківщина і яка історія?

 - Існує досить багато версій походження цього танцю. Вважається, що він бере свій початок із ритуалів поклоніння Богині-Матері і належить до найстаріших танців на землі, несучи в собі відображення культів плодючості, достатку, любові.  Тоді це був швидше не танець, а медитація, ритуал з глибоким сакральним змістом. Коли жінка народжувала, інші жінки племені танцювали, допомагаючи їй. Численні настінні малюнки та мозаїки Месопотамії та Стародавнього Єгипту, які відносять до 5-го тисячоліття до н. е.,

зображують танцівниць, пози яких точно повторюють рухи танцю живота. А от перше шоу із східних танців відбулося в Парижі, у 1889році.

-   З чого почалося твоє захоплення цим танцем? Де і у кого вчилася?

-  У дитинстві я дуже любила індійські фільми. Обмотувалася тюллю, малювала маминою помадою бінді на чолі і повторювала рухи болівудських актрис.

Згодом серйозно захопилася мистецтвом танцю живота, будучи вагітною. Спочатку вчилася по відео. До речі, такі диски 9 років тому були справжнім скарбом, коштували до 100 грн. Тренувалася вдома перед дзеркалом. «Професійно» затанцювала випадково, хоча кажуть, що випадок – це мова Бога. Відпочиваючи з подругами тоді у першому східному кафе міста «Маракеш», почали танцювати, підв’язавшись хустинами. Власниця закладу, побачивши таке «шоу», запросила мене танцювати на вихідних. Так почалась моя танцювальна історія.

А вчуся постійно і багато, їжджу в основному на майстер-класи в  Київ. Минулого року мала щастя вчитись у єгипетських зірок, в конкурсі ввійшла в п’ятірку в найскладнішій номінації.

-  Як публіка сприймала тоді цей танець, особливо чоловіки? Не було надто активних залицяльників?

- Дуже складно було на початках, адже ніколи ніде не виступала взагалі. Але, здається, люди соромилися більше, ніж я, відводили очі. Їм було соромно дивитися в очі, мені – танцювати. І це було дуже весело)). Багато часу пройшло, поки я стала насолоджуватись своїми виступами, і люди змінились, тепер вже є справжні поціновувачі цього виду мистецтва.

У більшості існує хибна думка, що танець живота «тягне» за собою обов’язково домагання і «приставання» чоловіків-глядачів, тим паче у клубі чи кафе. Скажу чесно, такого ніколи зі мною не було. Енергетика танцю живота дуже відмінна від стриптизу. Тут сексуальність і чутливість також є, але у завуальованій формі, тому викликає швидше замилування, ніж хіть. Я бачила часом у добряче підвипитих чоловіків  хвилювання і вогонь в очах, проте це не була грубість чи вульгарність.

- На твою думку, чому цей танець є таким популярним зараз в Україні, зокрема у нашому місті? Адже ледь не кожна танцювальна студія пропонує навчання танцю живота

- На жаль, сьогодні жінка забула про те, що вона Жінка, втратила відчуття жіночності. Якщо чоловік спрямований на результат, на досягнення цілей, і такі риси, як діловитість, серйозність,відповідальність йому притаманні генетично і роблять його сильнішим, мужнішим, то жінку це ламає. Жінка виконує забагато ролей, тягне на собі надміру. У нас усе перекрутилося. І саме у танці живота жінка може згадати свою істинну природу,  усвідомити містичну роль у світі, знову відчути у собі Жінку, ніжну, розслаблену, спокійну, спокусливу і люблячу. Це своєрідна віддушина, адже танцюючи, ми сповільнюємо шалений темп свого життя, відчуваємо тіло, розслабляємося, занурюючись у казку.

Така жінку повертається у реальний світ збагаченішою і наповненішою, даруючи підтримку і любов чоловікові, дітям, близьким.  Мудрі чоловіки помічають, наскільки змінюється жінка у ті вечори, коли танцює. Тому самі відправляють їх на заняття для «умиротворення».

- Хто ці жінки, які хочуть навчитися танцю живота? Чи можна їх віднести у якусь певні вікову чи соціальну групу?

- Це абсолютно різні жінки: студентки, бізнесвумен, домогосподарки, неодружені і багатодітні. Але усіх їх об’єднує бажання ставати кращою, не задовольняючись тим, що пропонує соціум ( а пропонує він не багато – робота, дім, телевізор і кафе вихідними). Ці жінки відчувають, що в житті є щось набагато глибше, змістовніше.

- Можливо, здебільшого ходять дівчата, яким не щастить у коханні, і вони хочуть таким чином стати більш спокусливішими чи позбутися власних комплексів?

- Знаєте, ще не бачили жодної жінки, котра була б усім задоволена у собі. Приходять з морем комплексів, говорячи тільки про те, що у них не так, з почуттям сорому стосовно свого тіла,бояться показувати живіт, ховаються у одяг. Але у процесі занять танцем змінюється відношення до себе. Жінки починають приймати своє тіло, свої особливості, наповнюються любов’ю і задоволенням до себе, починають шити костюми і дозволяють собі виходити на сцену в спокусливому вбранні. Вони заспокоюються, вчаться показувати те особливе, що є у кожній з нас. Я вважаю це справжнім досягненням кожної із своїх учениць, радію за них і горджуся їхнім натхненням.

- Скільки часу потрібно щоб навчитися володіти своїм животом? Наскільки це важко?

- Проблема не тільки у животі. Я з жахом відкрила той факт, що жінки взагалі не володіють тілом,не чують себе абсолютно. Не рухається нічого, або рухається усе разом. Танець живота вчить жінку ізольовано рухати кожною частиною тіла, а це нелегко. Це також стосується і емоцій. Потрібно навчитися розрізняти, керувати і виводити свої емоції.

У танці живота задіяні усі групи м’язів. Жінки після першого заняття у шоці усвідомлюють, як це гарно і легко по телевізору, і як це важко зробити самій. Тут головне не здаватися, не зациклюватися на результаті, а отримувати задоволення від самого процесу)).

- Чи буває таке, що дівчина хоче навчитися цьому танцю, щоб зробити такий своєрідний подарунок коханому на День народження чи річницю їхнього знайомства?

- Буває, і не рідко. Радісний і хвилюючий процес. І дівчина від цього однозначно виграє.  Бо навіть якщо той коханий і не залишиться, вона отримає великий дар - відкриє нову себе. А це, погодьтеся, не мало.

- Як ти дивишся на дитячий танець живота? Чи не можуть зашкодити такі заняття дівчинці 5-7років?

- Тут є два нюанси: медичний і психологічний. З точки зору медицини, інструктор має бути справжнім професіоналом, адже є певні обмеження на рухи: тряски, різкі удари і т.д. Щодо психологічного моменту. Нещодавно дивилася виступ дітей у цих «дорослих» костюмах, коли вони намагалися імітувати стани, які їм невідомі і не властиві. Виглядає це досить неприродно. Діткам в такому віці я б пропонувала фольклор, де є та ж робота з тілом, але стан зовсім інший – дитячий, щирий, злегка наївний. Також,  на жаль, часто дитячі групи набирають не з любові до дітей і не з потребою їх навчити чомусь доброму, світлому, а щоб заробити на цьому. А мами цих діток, замість того, щоб малювати і прикрашати себе, женуть дітей на сцену. Бо потрібно це насправді цим мамам з їхньою нереалізованою жіночністю.

- Чи існує поняття чоловічого танцю живота? І чи відвідують чоловіки у нас такі заняття?

- Поняття існує. У історії навіть були такі періоди, коли танцювати жінкам заборонялося, танцювали чоловіки. Зараз, наприклад, дуже відомий Tito – єгипетська зірка танцю живота, котрий збирає величезні зали по всьому світу. Це вражаюче, красиво і естетично. Кожна жінка мріє про пристрасного емоційного мужчину, котрий вміє володіти своїм тілом і вміє проявляти свої емоції, щиро і натхненно. А танець живота – це хороший тренаж для напрацювання цих станів.

Мала щастя навчати одного чоловіка у своїй групі. Це був 50-літній викладач, достойний і статусний, який викликав повагу і захоплення усіх жінок групи. На жаль, він перестав відвідувати заняття через кепкування друзів, був не готовий боротися із цим.

-  Не так давно ти почала вести  заняття з жіночої йоги. Чим такі заняття відрізняються від універсальних занять йогою? На кого вони розраховані?

- Я уже говорила, що сила чоловіка в його «можу», в переборенні, докладанні зусиль,  а сила жінки в її задоволенні. Йогівські комплекси спрямовані здебільшого на результат, на напруження, з урахуванням саме чоловічої анатомії, розвиваючи верхню половину тіла. А жінкам слід звертати більше уваги на розвиток тазу, бедер, живота, сідниць і грудей. Бажано, щоб усе відбувалося у плавній м’якій атмосфері. У своєму авторському курсі жіночої йоги я поєднала техніки танцю живота з традиційними йогівськими асанами, дихальними практиками, йогою для інтимної сфери і обличчя, що є дуже важливим для сучасної жінки. Будь-яка жінка зможе знайти для себе те, що потрібно саме їй. Це унікальна методика, яка комплексно підходить до здоров’я жінки, як фізичного, так і духовного.

- Твоє бачення красивої та привабливої жінки?

- Для мене красива жінка – це жінка,здорова фізично, емоційно і ментально, яка вміє бути коханкою в ліжку, господинею в домі, королевою у соціумі, мудрою і люблячою мамою, іноді дівчинкою, здивованою,радісною і вдячною, з своїм мужчиною. А ще – відьмою при потребі. А головне, вона знає, хто вона і яка її Місія. І це знання світиться любов’ю і спокоєм в її очах.

Розмовляла Ольга Андріяшко