Паломництво до Андрія

Про такі події стараються швидко забути. Але цей випадок, як на мене, унікальний. Мову веду про трагедію з Андрієм Кузьменком.

Ніколи не фанатів від його творчості,але влучні вислови в різноманітних телепрограмах Кузьми-Скрябіна веселили не на жарт. Завжди цей чоловік акцентував увагу на своїй приналежності до Галичини та вмів поставити на місце різних там «зірок». Це перше. Наступне, що хотів сказати так це те, що багато чув про його молоді роки і неодноразово бував в Новоярівську, що на Львівщині. Там Кузьма прожив свідомий юнацький період. Був таким собі файним хлопаком. Таким і залишиться в наших серцях.

Роздумати вголос власне про це заставила моя присутність на прощанні з Кузьмою в Преображенській церкві. В першу чергу, був там через професійну потребу. Та тоді пригадався той період 90-их, коли вони починали. Тоді Костя Грубич запросив “Скрябіних”на своє ток-шоу “Вибрики» на УТ-1...

Що ж до прощання: Люди почали сходитися ще перед обідом. Скільки сліз давно не доводилось бачити. Від малого, як кажуть, і до старого. Це було справжнє паломництво до Кузьми. Черги не переривалися..Ой, а мама,бідна мама не переставала ридати. Не стримувала сліз і співачка Руслана, відомий продюсер Влад Ряшин, пересічні львів'яни. Були присутні і перші особи області, народні депутати.

Єпископ Венедикт Алексійчук відспівуючи Андрія, сказав, як на мене, дуже важливі слова. Такі навіть священики рідко говорять. Щось на кшталт, що треба пам’ятати про дні проведені на Землі. І кінець, який в кожного різний. Натякаючи на те, що ніхто не знає, коли піде звідси. А ще наголошував на рівності усіх, хто яким не був і яку посаду не займав. На кінець, висловив припущення щодо важливості пам'ятати ці слова.

Навіть вийшовши з церкви, після такого прощання. Додавала плаксивості і снігова мжичка, яка охолоджувала сльози на обличчі підлітків, що несли квіти до домовини Кузьми протягом всіє ночі .

Після його смерті, до речі, чи не всі хто колись мав нагоду сфотографуватись з Андрієм виставили фото в соцмережі. Більшість знимків були по-особливому простими і смішними. Бо інакшим Кузьма ніколи не був.

Хоча, насправді, його часто критикували за життя. Згадую, події помаранчевої революції. Тоді Кузьменко , зважаючи на певні контракти, змушений був підтримувати не Ющенка. І так далі. Але йому пробачили і забули. За галицьку тональність життя, яку він ставив в приклад та своєрідне почуття гумору. Хоча, особисто, і не був його фанатом, але окремі пісні як, наприклад “Старі фотографії ” наспівувалися днями.

Завершуючи, стараюсь запам’яти слова на панахиді єпископа Венедикта Алексійчука - “Варто думати про те, що твоє життя може закінчитися в будь- яку мить”. І не тільки на таких, плачевних подіях, а й у будні та свята..

А з Кузьменком Західна Україна втратила таки своєрідного посла від Галичини у гламурних колах української естради.

Іван Харук, журналіст