Пізнай Україну: Сафарі-тур Олешківськими пісками

В Україну прийшла мода на патріотизм. Сотні людей, що понад двадцять років живуть у незалежній державі, з подивом та захоплення починають зауважувати красу рідної Батьківщини. Щоб кожен зміг дізнатися більше про цікаві та незвичні місця України, "Бліц-Інфо" запроваджує нову рубрику туристичних маршрутів – «Пізнай Україну!».

Ви ніколи не чули про пустелю в Україні? Та ще й найбільшу в Європі?! Це цілком можливо, адже за часів Радянського Союзу тут був розташований військовий секретний полігон, де льотчики відточували своє мистецтво бомбардування.

15 км. у діаметрі, аж 200 000 га землі! І всього за 30 км від Херсона! Справжній сафарі-тур! 

Назва пустелі походить від старої назви міста Цюрупинськ, яке знаходиться поруч, – Олешки.

Перетворення степу, який раніше займав цю територію, на пустелю почалося у XVIII-XIX століттях, завдяки активному тваринництву місцевих магнатів, які почали завозити і випасати овець.

Причому певний парадокс полягає в тому, що чималу роль у знищенні степу зіграв засновник унікального степового заповідника Асканія-Нова барон Фрідріх Фальц-Фейн, який володів величезними стадами овець. Це стало справжнім лихом, адже вівці не тільки з'їдають все, що можуть, але і розбивають ґрунт копитами. В результаті перевипасу рослинний покрив знищувався, звільнялися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. Піски стали «розповзатися» і засипати околиці сіл, а при сильних вітрах виникали піщані бурі.

«Добило» тутешній степ наділення селян землею у другій половині ХІХ століття, що обернулося катастрофою для лісів і площі пісків значно збільшилися.

Ускладнило ситуацію те, що в радянський час в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбометання льотчики з країн Варшавського договору. На цій території досі постійно знаходять все нові і нові вибухонебезпечні об'єкти, саме тому ця місцевість так приваблює мисливців за металом.

На щастя, саме людська діяльність також зупинила і загрозливо стрімке поширення пустелі. У ХІХ столітті почалися роботи із заліснення Олешшя, але майже всі ці спроби були невдалими. Лише в середині ХХ століття розробили методи вирощування сосни на піщаних ґрунтах. Зараз піски зупинені по краях найбільшими в світі штучними лісовими насадженнями, які займають площу близько 1 тисячі км². Завдяки цим зусиллям після 1960 року Олешківські піски стали вважатися не пустелею, а напівпустелею.

Олешківські піски – це безкрайні бархани заввишки 5 м, які під дією вітру потроху пересуваються, «повзають». Тутешні жителі називають ці бархани «кучугурами». Вони виникають так само, як і бархани Сахари: в результаті дії вітру. І деякі з них досягають величезних розмірів – понад 20 м заввишки і більше 40 – в діаметрі.

У літню спеку на сонці пісок нагрівається до 75 градусів - при такій температурі цілком можна підсмажити яєчню.

До речі, Олешківські піски з 2010 року є національним природним парком.

Також у пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте, науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси не зможуть стримувати піски.

Як дістатися? Олешківські піски починаються за 40 км на схід від Херсона. Доїхати сюди найпростіше автомобілем, через Цурюпинск, а потім – далі на схід. До найближчого населеного пункту від пустелі – біля 7 км.

Також є туристичні фірми, які організовують активні 2-3 денні тури Олешківськими пісками.