Погляд зсередини: Будні івано-франківських патрульних

Кожному з нас доводилося хоч раз в житті зіткнутися з роботою міліції. В одних були причини телефонувати на «102», а хтось просто ставав випадковим «злочинцем», свідомо чи несвідомо порушуючи норми правопорядку. Безліч таких ситуацій, інколи позитивних, а інколи й негативних, дозволяє скласти враження про роботу правоохоронців в цілому. Але як робота міліціонера виглядає в житті?

Чим займаються охоронці закону та яка суть їхньої професії, намагався з’ясувати кореспондент «Бліц-Інфо», відчувши на власному досвіді, що ж таке бути патрульним на вулицях Івано-Франківська.

Регламентований графік роботи івано-франківських патрульних розпочинається о 18 годині та триває до 4 ранку. За цей час вони забезпечують правопорядок у місті та намагаються протидіяти виникненню будь-яких злочинних проявів.

Зміна рядового патрульного починається з «стройової». Очільники Івано-Франківського міського відділку міліції проводять інструктаж з особовим складом. Роздають накази та основні орієнтири на осіб, які перебувають у розшуку. Тут вам злочинці на будь-який смак: крадії, вбивці, «гастролери».

Як пояснює кореспонденту «Бліц-Інфо» капітан патрульної служби УМВС Андрій Веляник, патрулювання на вулицях Івано-Франківська проводяться щоденно.

 «Окрім піших загонів, заступають 4 автомобільні бригади патрульної служби, 3 авто державної служби охорони та 3 авто ДАІ. З вівторка по неділю до патрулювання долучаються військові внутрішніх військ. ВІд них виділяють 1 автомобіль, і 8 піших бригад. На вихідні – працівники обласного і міського складу, куди входять дільничні, працівники карного розшуку, тощо. Вони несуть службу 6 годин, і мають протягом місяця мінімум двічі заступити на патрулювання. Також в ці дні ми задіюємо спецпідрозділ «Беркут», - пояснює Андрій Веляник.

За словами капітана, маршрутів для патрульних, згідно плану єдиної дислокації, є 55. А заступає в чергування всього 90 чоловік.

«Найбільше міліціонерів ми виставляємо на складні райони та центр міста. Також важливим є район Привокзальної площі, де найчастіше виникають конфлікти між громадянами», - зауважує міліціонер.

20-ти хвилинний інструктаж та отримання рацій – і ось команда «по конях». Нас знайомлять з 109 маршрутом - вже досвідченими чоловіками. З ними ми й маємо спробувати, як це - бути патрульним.

Міліціонери впевнено кермують нічними вулицями міста, заспокоюючи, що часто виклику від чергових доводиться чекати годинами.

15 хвилин кружляємо вуличками у пошуках порушенників закону в хечбеку «Hyundai». ми - позаду водія, на місці для "пасажирів". У повітрі висить не надто приємний «аромат» злочинців, які побували тут до нас. Все видається доволі спокійним: місто поволі оговтується від насиченого робочого дня – люди спішать додому або на вечірні зустрічі. 

Намагаємося зав’язати розмову з "колегами", розпитуючи про роботу. Хлопці жваво йдуть на розмову.

Інспектор патрульної служби, молодший сержант  Сергій Чобанюк розповідає про складності професії.

«Зазвичай патрулювання відбуваються вночі, тому часто звертається молодь через конфлікти. Ми стараємося врегулювати всі ці випадки на місці. У випадках. коли особа бажає написати заяву, то викликаємо патрульний автомобіль та відвозимо у міський відділок для подальшої роботи над конкретною справою», - пояснює правоохоронець.

Також, за словами міліціонера, патрульним з чергової частини передають виклики на виїзди. В більшості - це сімейні конфлікти. У таких випадках працівникам патрульної служби доводиться бути миротворцями. При складностях викликають слідчо-оперативну групу.

Під час нічного патрулювання найчастіше у роботі міліціонерів трапляються порушення адміністративного законодавства – розпиття алкогольних напоїв та дрібне хуліганство.

«З особами, які вчиняють такі протиправні дії проводиться профілактична бесіда, намагаючись без конфлікту усунити правопорушення» - розповідає молодший сержант.

І ось по рації передають виклик. Патрульні скерують автомобіль на місце події, та на заваді "кілометрові" затори на вулиці Мазепи. Нарешті прибуваємо на місце виклику. Тут поступила скарга на сусідів, що порущуть громадський спокій.

Працівники міліції впевнено крокують в під’їзд та підіймаються сходами. Перше, що помічаємо – жінку, яка сидить на сходах і невпинно бурмоче собі під ніс. Правоохоронці представляються. Жіночка не реагує. Ще кілька хвилин міліціонери намагаються її розговорити. П'яна жіночка продовжує щось бурмотіти, тому один з міліціонерів допомагає їй звестися на ноги та виводить на вулицю. 

Підходимо до дверей квартири, на яку поскаржилися. Дзвінок. Кілька хвилинна тиша і двері нам відчиняє старший чоловік, теж п’яний. Зі здивованим поглядом запитує «Чьо нада?».

Стандартна процедура: патрульні представляються, пояснюють причину приїзду. Позаду чоловіка визирає особа з явними ознаками побиття. Нас впускаються всередину. Намагаємося з’ясувати причини травми і чи було бійка. Бігцем оглядаємо квартиру на можливі порушення. Нічого такого немає, люди "відпочивають" за столом. Жодних порушень, а потерпілий не зізнається, хто ж наніс йому травми. Та погоджується на медичну допомогу. Правоохоронці викликають «швидку». Покидаємо квартиру та виходимо на вулицю аби не заважати міліціонерам. Після прибуття медиків передаємо решту справ на їх плечі.

На запитання, чи часто трапляються такі виклики, пояснюють, що більшість усіх викликів саме такі.

«Загалом за зміну наша служба реєструє 20-50 викликів. Більшість з них це сімейні конфлікти. Наприклад, чоловік з жінкою щось не поділили. Або зіткення інтересів у компанії, яка випиває. Дуже часто це особи, які зловживають алкоголем. І дуже рідко трапляється так, щоб був виклик на грабіж, розбій чи напад. Напевне один на місяць. У таких випадках ми передаємо інформацію на черговий пост і працюємо за планом «Спіраль» патрулюючи район, де відбувся злочин. Отак і несемо свою службу» - пояснюють працівники патрульної служби.

На запитання щодо розміру зарплатні, відповідають неохоче. Та все ж називають цифру в 2000 гривень для рядового складу, офіцери ж отримують більше.

«На дві тисячі важко прожити, ще й якщо є сім’я та діти. Але ми виконуємо свою роботу. І ніхто інший її не зробить за нас» - вважають міліціонери.